37. Склад комплексного процессу при возв монолит конструкций

Комплексний процес зведення бетонних та залізобетонних конструкцій

можна представити у складі таких робіт та робочих процесів, що представлені

З другого боку технологічно комплексний процес зведення монолітних

бетонних та залізобетонних конструкцій включає заготівельні, транспортні та

монтажно-укладальні (основні) процеси.

Заготівельні процеси виконують, як правило, в заводських умовах. Це

виготовлення елементів опалубки, риштувань, арматури, арматурно-опалубних

блоків, приготування бетонної суміші, виготовлення елементів для розігрівання

бетону (електродів, струн тощо) та покриття його поверхні (щитів, матів,

плівок) й відновлення (ремонт елементів опалубки багаторазового

використання).

Транспортні процеси включають доставлення з місця виготовлення до

будівельного майданчика, або з місця складування чи перевантаження на

будівельному майданчику до місця спорудження монолітної конструкції

загальнобудівельними або спеціальними засобами опалубки, риштувань,

устаткування, арматури, арматурно-опалубних блоків, бетонної суміші,

пристосувань для розігрівання бетону та матеріалів для покриття його поверхні.

Монтажно-укладальні процеси — це встановлення опалубки, монтаж

арматури та арматурно-опалубних блоків, укладання і розігрівання бетону (в

зимових умовах чи при необхідності прискорення процесу твердіння), догляду

за бетоном, розбирання опалубки після досягнення бетоном необхідної

міцності.

38. Типи опалубок та сфери їх використання

Опалубка — тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення форми,

розмірів і положення в просторі монолітної конструкції, що зводиться. До скла-

ду опалубки входять: щити (форми), які забезпечують форму, розміри і якість

поверхні монолітної конструкції, риштування для підтримування опалубних

форм і бетонної суміші, помости для розміщення бетонувальників та елементи

кріплення.

В опалубні форми вкладають бетонну суміш, де вона твердіє до досягнення

бетоном необхідної міцності. Після цього опалубку розбирають. Останнім

часом використовують опалубні форми, які після бетонування конструкції

залишаються в ній, тим самим створюючи необхідну зовнішню поверхню

конструкції.

Опалубка має відповідати таким основним вимогам: внутрішні контури

опалубних форм повинні мати проектний розмір монолітної конструкції; якість

внутрішньої поверхні опалубних форм (палуби) повинна забезпечувати

потрібну якість зовнішньої поверхні монолітної конструкції; міцність і жорс-

ткість опалубки повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити незмінність

розмірів і форми від дії навантажень, які виникають при виконанні робіт;

конструкція опалубки повинна забезпечувати мінімальні затрати на її влаш-

тування, незначну трудомісткість виконання робіт.

Опалубку розрізняють за такими ознаками:

— за кількістю циклів використання — опалубка неінвентарна (застосована

тільки один раз) та інвентарна (багатооборотна);

— за матеріалами, що використовуються для виготовлення — із дерева,

металу, синтетичних матеріалів, матеріалів на основі цементних в'яжучих та

комбінована;

— за конструктивними особливостями — індивідуальна, незнімна, розбірно-

переставна, підйомно-переставна, об'ємно-переставна, блочна, ковзна, котюча,

пневматична, механізований опалубний агрегат.

Дерев'яну опалубку виготовляють із пиломатеріалів вологістю до 15 %

(палуба опалубних щитів, форма) і до 25 % (інші елементи), водостійкої фанери

та дерев'яних плит.

Щити з пиломатеріалів та з палубою із гідрофобних ДСП і ДВП можна

використовувати до 10 разів. Використання для палуби водостійкої фанери

дозволяє знизити її масу та збільшити оборотність до 20 разів.

Металеву опалубку виготовляють із прокатних та гнутих ефективних про-

філів з палубою із металевого листа завтовшки здебільшого 2...3 мм.

Оборотність опалубки може досягати 100...300 разів.

Синтетичну опалубку виготовляють із склопластику, текстоліту, гетинаксу

61

та інших синтетичних матеріалів, які досить міцні і легкі. Синтетичні матеріали

здебільшого мають малу адгезію до бетону, що дозволяє отримувати якісні

поверхні монолітної конструкції. Оборотність опалубки із синтетичних

матеріалів досягає 20...100 разів.

Синтетичними повітронепроникними та прогумованими тканинами корис-

туються для створення пневматичної опалубки, форма якої та жорсткість

досягаються за допомогою тиску повітря, яким її наповнюють. Оборотність

таких опалубок — до 50 разів.

Опалубки з матеріалів на основі цементних в'яжучих виготовляють із

залізобетону, армоцементу, склоцементу, фібробетону, азбоцементу. Такі

опалубки використовують як незнімні. Опалубки із залізобетону, фібробетону,

армоцементу характеризуються високим суміщенням з матеріалом монолітної

конструкції, що дозволяє їх враховувати як єдине ціле з монолітною

конструкцією при розрахунках її на міцність. Крім того, армоцемент відзна-

чається високими міцністю та водонепроникністю. Склоцемент має високі ізо-

ляційні якості.

Комбінована опалубка складається з різних матеріалів. Останнім часом

широко застосовують комбіновані опалубки, в яких елементи каркаса,

підтримуючі конструкції та кріплення виготовлені із сталі, а палуба і опалубні

щити — із водостійкої фанери, чи синтетичних матеріалів.

Індивідуальну опалубку застосовують для спорудження конструкцій складних

та неповторних форм. Проектування такої опалубки виконують для кожної

конструкції окремо і воно часом є не менш складним, ніж проектування самої

конструкції. Тому, зважаючи на індивідуальний характер проектування такої

опалубки, в її конструкції повинні максимально застосовуватися елементи

інвентарної опалубки (щити, кріплення тощо). Надалі матеріали опалубки

можуть використовуватися як будівельні матеріали.