39 Незнімна опалубка

Незнімна опалубка складається із формоутворюючих елементів (плит, шкара-

луп, блоків), кріплень та підтримуючих елементів. Після бетонування формо-

утворюючі елементи з монолітної конструкції не знімають і вони утворюють з

нею єдине ціле. Кріплення та підтримуючі елементи залежно від конструк-

тивних рішень можуть бути знімні чи незнімні. Залежно від матеріалу формо-

утворюючих елементів незнімні опалубки поділяють на залізобетонні,

армоцементні, фібробетонні, склоцементні, азбоцементні, металеві та

синтетичні.

За функціональним призначенням розрізняють опалубку, застосовану тільки

як формоутворюючий засіб, опалубку-облицювання, опалубку-гідроізоляцію та

опалубку-теплоізоляцію. Опалубку-облицювання використовують як захисну та

62

декоративну. Найбільш розповсюджена в практиці сучасного будівництва

незнімна опалубка із залізобетону. Її застосовують при будівництві енерге-

тичних, гідротехнічних, транспортних і промислових об'єктів, а також житла.

Плити опалубки-теплоізоляції виготовляють із керамзитобетону з фактурним

шаром із цементного розчину. Таку опалубку використовують при спорудженні

багатоповерхових монолітних житлових будинків.

Опалубні елементи із армоцементу бувають плоскими або профільними

завтовшки 25, 30, 35 мм. Армоцементна опалубка проста у виготовленні, не

потребує дефіцитних та коштовних матеріалів.

Фібробетонну незнімну опалубку використовують у промисловому, цивіль-

ному та енергетичному будівництві.

Склоцементні опалубні плити виготовляють завтовшки 12...20 мм із цемент-

ного розчину, дисперсно-армованого рубаним скловолокном.

Металеву сітчасту опалубку виготовляють із сталевої тканої сітки з чарун-

ками 5х5 чи 8х8 мм або з дроту d=0,8 мм і прикріпляють до арматури

коротунами. Її використовують для опалублення вертикальних поверхонь, які

не потребують високої якості обробки, а також там, де ускладнене розпалуб-

лення (робочих швах, вузьких каналах).

40. Розбірно-переставна опалубка

Розбірно-переставна опалубка складається із окремих щитів, які підтримують

елементи кріплення. На висоті опалубні щити підтримуються риштуванням із

інвентарних стояків та прогонів. Розрізняють два основних види розбірно-

переставної опалубки — дрібно- та великощитову.

Дрібнощитова опалубка має елементи масою до 50 кг, площею щитів до

1,5...2 м2, що дозволяє встановлювати їх вручну. Щити роблять з кутників, які

63

обрамовують металеву, дерев'яну або фанерну палубу щита. Для сприйняття

тиску бетонної суміші і підвищення жорсткості щита між двома рівнобічними

кутниками встановлюють 1...3 ребра жорсткості.

Останнім часом у практиці будівництва широко застосовують уніфіковану

опалубку (див. Рисунок 4.2), до складу якої входять інвентарні щити різних

типорозмірів з інвентарними кріпленнями і підтримуючими елементами. Така

опалубка відначається багатофункціональністю та взаємозамінністю елементів.

Розміри щитів мають модулі 100 мм по висоті та 300 мм по довжині, що

дозволяє збирати опалубні форми конструкцій різних конфігурацій і розмірів.

Уніфіковані опалубки виготовляють із сталі чи комбінованими із стальних

елементів каркаса і кріплень та палубою із водостійкої фанери, яка забезпечує

багаторазовість їх використання. Прикладом такої опалубки є дрібнощитова

опалубка «Моноліт». Вона використовується при бетонуванні різних конст-

рукцій промислового, цивільного, сільскогосподарського та іншого будівницт-

ва. Основні елементи опалубки — щити, підтримуючі конструкції, елементи

кріплень і з'єднань. Ця опалубка застосовується для різноманітних конструкцій.

Опалубку стрічкових фундаментів висотою до 70...80 см часто роблять з

окремих дощок, для фундаментів більшої висоти застосовують блоки — дошки,

з'єднані ребрами з брусків і рамами для фіксування поперечного розміру

фундаменту. Якщо застосовують інвентарні щити опалубки («Моноліт»), то їх

закріплюють прогонами-схватками, тяжами, розпорками, підкосами (Рисунок

4.3).

Опалубку ступінчастих фундаментів починають складати з нижнього

ступеня. Приклади збирання ступінчастих фундаментів під колони наведено на

Рисунок 4.4а.

Опалубку прямокутних колон складають з двох пар щитів у вигляді короба,

який охоплюють по довжині дерев'яними або металевими хомутами. Дерев'яні

хомути скріплюють цвяхами, а металеві клинами. Хомути сприймають тиск

бетонної суміші і з'єднують щити опалубки. В нижній частині одного із щитів

опалубки роблять отвір, через який вибирають смиття з короба опалубки і який

на час бетонування закривають додатковим щитком (Рисунок 4.4б).

Якщо стрічкові або ступінчасті фундаменти мають приступки, то технологія

монтажу опалубки може відбуватися за двома схемами.

Перша — коли спочатку встановлюють опалубку нижньої приступки,

бетонують її і на затверділий бетон ставлять опалубку другої приступки або

стіни.

Друга — коли встановлюють опалубку на всю висоту фундамента. Тут для

закріплення опалубки другої приступки або стіни на опалубку нижньої при-

ступки укладають через 3...3.6 м залізобетонні перемички перетином 100х

140 мм. На них встановлюють нижні схватки опалубки наступної приступки або

стіни. На ці схватки встановлюють щити опалубки, закріплюють їх верхніми

схватками і іншіми елементами кріплення: скобами, клямками, гачками,

64

підкосами, розпорками тощо.

Опалубка ребристих перекрить встановлюється на телескопічних стояках з

розсувними балочними струбцинами. Стояки розкріплюють, а струбцини

встановлюють на необхідній відмітці під щити опалубки ребер (балок) пере-

криття (Рисунок 4.5). Бокові щити повинні спиратися безпосередньо на струбци-

ни. Струбцина може розсуватися і має натягові домкрати, за допомогою яких

забезпечується щільність з'єднання вертикальних щитів і щитів днища балки.

Телескопичні ригелі плити перекриття встановлюють на бокові щити, а на

самі ригелі вкладають щити опалубки плити. В кутах прилягання щитів плити і

балок укладають дерев'яні бруски трикутного перетину, щоб забезпечити вільне

розпалублення. Опалубку вивіряють за допомогою нівеліра. Рихтують опалубку

за допомогою гвинтових домкратних пристроїв.

Для розпалублення спочатку послабляють розсувні струбцини, далі опус-

кають на 2...3 см телескопічні стояки і відсувають бокові щити балок. Потім

демонтують один з середніх телескопічних ригелів, знімають опалубку плити,

демонтують стояки і щити днища балки.

Опалубка площинного перекриття (Рисунок 4.6,) зі спиранням на носійні

стіни або балки виконується з телескопічними ригелями у комплекті з інвентар-

ними щитами. Ригелі РР-2,РР-4, РР-6 опалубки «Моноліт» (ЦНИИ ОМТП)

мають крок розсування 300, 400, 450, 600 і 900 мм. Щити опалубки повинні

спиратися мінімум на три ригеля у відповідності з правилами безпеки.

У відповідності з цими ж правилами опалубку треба демонтувати в такій

послідовності: спочатку демонтують ригель N5 (див. Рисунок 4.7), ригель N4

послаблюють, але не виводять з опорних гнізд. Його прогин посередині повинен

бути не менше 5...8 см. Трохи менший прогин залишають на ригелі N3.

Звільнивши ригелі, демонтують щити опалубки від центру прольоту в обидва

боки. Наявність прогину у двох ригелях дозволяє відірвати щит опалубки від

бетону перекриття без його падіння донизу.

Ригелі лівої частини перекриття демонтують у такій послідовності: N2, N1,

N3. Причому ригель N3 знімають, а N2 і N1 послабляють, щоб зробити

необхідний прогин ригелів. Потім демонтують щити опалубки.

Великощитова опалубка складається з великорозмірних (до 15...25 м2)

каркасних щитів, виготовлених на заводі, або збирається з окремих щитів за

допомогою елементів кріплення біля місця встановлення; вертикальних еле-

ментів жорсткості, які виконуються із спеціальних профілів або ферм декількох

типорозмірів, розрахованих на різні навантаження залежно від характеру

конструкції, що бетонується, консистенції бетонної суміші, способу укладання

та швидкості бетонування; стяжних болтів з трубками-розпорками; підкосів з

регульованою довжиною; домкратів для регулювання опалубки по висоті при її

встановленні. При необхідності великощитову опалубку комплектують добір-

ними щитами, які дозволяють більш гнучко її використовувати при складній

конфігурації поверхонь, що опалублюються.

65

Великощитову опалубку виконують металевою або дерево-металевою з

палубою з водостійкої фанери. Маса укомплектованої великощитової опалубки

віднесена до 1м2 площі, залежно від її конструкції складає 50...85 кг/м2,

оборотність опалубки — 100...300 циклів.

Великощитову опалубку використовують для бетонування замкнутих чару-

нок стін та перекрить споруд з монолітного бетону. В такому випадку щити

опалубки повинні відповідати або бути кратними розмірам чарунки.

Бічний тиск свіжевкладеної бетонної суміші сприймають стяжні пристрої, що

встановлюються в верхній та нижній частинах опалубки. В верхній частині

опалубки влаштовують інвентарні вставки (відкосники), які дозволяють збіль-

шити висоту щитів та полегшують завантаження бетонної суміші в тонкостінну

конструкцію. Для бетонування перекрить в опалубці цієї системи передбачені

щити перекрить. На щитах опалубки стін закріплюються з визначеним кроком

навісні вібратори для ущільнення бетонної суміші, риштування для робітників.

Великий розмір щитів викликає значні зусилля зчеплення великощитової

опалубки з бетоном. Виникає проблема відриву опалубки від затверділого

бетону. Для цього застосовують гвинтові, гидравличні домкрати або важільні

пристрої.