46. Поняття трудового договору.

Трудовий договір - це правочин між особою, яка реалізує здатність до праці, і роботодавцем (підприємством, установою, організацією або чи фізичною особою), що може діяти самостійно або ж через уповноважений орган, за якою особа стає працівником та зобов'язується виконувати трудову функцію за певною професією чи посадою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов' язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праць соціально-трудові гарантії необхідні для виконання роботи, передбачені трудовим законодавством, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір характеризують такі риси та властивості: а) основний правочин у трудовому праві та засіб фіксації трудових прав, обов'язків, соціально-трудових гарантій; б) форма реалізації трудової правосуб'єктності працівника та роботодавця; в) підстава реалізації фізичною особою права на працю, набуття та реалізації обумовленої ним системи трудових прав, соціально-трудових гарантій; г) має виключно оплатний характер; ґ) слугує основним юридичним фактом виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин; д) має відповідати вимогам трудового законодавства, положенням колективних угод, у сфері дії яких перебуває роботодавець та колектив, колективному договору; є) не має погіршувати правового становища працівника у порівнянні: із актами трудового законодавства, положеннями колективних угод у сфері дії яких перебуває роботодавець та трудовий колектив працівників; локальними нормативно-правовими актами, що діють у відносинах між роботодавцем та трудовим колективом. Трудовий договір також виступає як базовий, основний інститут трудового права.

Трудовий договір як інститут трудового права - це система норм трудо­вого права, які регламентують відносини по укладенню, виконанню та припиненню дії трудового договору, у тому числі встановлення, зміни, припинення трудових прав, обов'язків, соціально-трудових гарантій його сторін.

Отже, трудовий договір як інститут трудового права включає в себе: а) норми трудового права, які регулюють процедуру укладення трудового договору; б) норми трудового права, які визначають систему трудових прав та обов'язків працівника та роботодавця за трудовим договором; в) норми трудового права, які визначають процедуру виконання припинення дії трудового договору.

47. Сторони трудового договору.

Трудовий договір - це правочин між особою, яка реалізує здатність до праці, і роботодавцем (підприємством, установою, організацією або чи фізичною особою), що може діяти самостійно або ж через уповноважений орган, за якою особа стає працівником та зобов'язується виконувати трудову функцію за певною професією чи посадою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов' язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праць соціально-трудові гарантії необхідні для виконання роботи, передбачені трудовим законодавством, колективним договором і угодою сторін.

Роботодавцем є юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю працівників. Специфічним роботодавцем усе ж доцільно визнати державу, яка діє у службово-трудових відносинах виключно через уповноважені органи державної влади.

Працівник - це фізична особа, яка володіє трудовою правосуб єктністю та реалізувала право на працю шляхом укладення трудового договору (контракту) з роботодавцем.

48. Зміст трудового договору.

Зміст трудового договору - це сукупність умов, які сторони можуть перед­бачити в ньому. До основних видів умов трудового договору можна віднести: істотні та факультативні.

Істотні (обов'язкові) умови трудового договору - це визначені на підставі норм трудового права умови, без погодження яких трудовий договір вважатиметься неукладеним. Без істотних умов трудовий договір не матиме юридичного значення. До істотних умов трудового договору, про які сторони повинні домовитись, належать:

1) умова про місце роботи;

2) умова про трудову функцію;

3) умова про оплату праці;

4) умова про момент початку роботи.

Факультативні (необов'язкові) умови трудового договору - це умови, які є додатковими, допоміжними до істотних умов трудового договору, погодження (непогодження) яких не впливає на його юридичну силу. Факультативними є умови: 1) про встановлення випробування при прийнятті працівника на роботу; 2) умова про робоче місце; 3) про встановлення неповної тривалості робочого часу; 4) про роботу в одну зміну при змінному режимі робочого часу та інші.

Факультативні умови набувають обов'язкового характеру, якщо вони вклю­чені до трудового договору.

49. Істотні умови трудового договору.

- Умова про місце роботи - це умова щодо місця фактичного виконання працівником трудової функції за трудовим договором. Вона включає конкретизацію місцезнаходження роботодавця як сторони трудового договору ( юридична або фактична адреса). У чинному законодавстві України досить часто вживається термін «основ­не місце роботи». КЗпП України не містить визначення цього терміна. Водночас, виходячи із змісту актів трудового законодавства, можна констатувати, що основним, слід вважати місце роботи, де зберігається трудова книжка працівника.

- Умова про трудову функцію - це умова про конкретну роботу, яку виконуватиме працівник, з урахуванням професії (спеціальності, кваліфікації) чи посади. Ця умова у трудовому договорі конкретизується посиланням на конкретну професію (спеціальність, кваліфікацію) працівника або посаду .

Професія є широкою сферою трудової діяльності, що відображає галузевий або родовий (узагальнений) поділ праці, в якій працівник може застосовувати свої трудові здібності відповідно до наявних у нього знань, навичок та вміння. Перелік професій визначено та затверджено у Класифікаторі професій (далі «КП»), який являє собою систематизований звід професій. Посада характеризується певним колом службових обов'язків і відповідаль­ністю, що настає в разі невиконання обов'язків. У найменуванні посади знаходить свій вираз поділ праці, що склався у певній галузі, на підприємстві чи в установі. Переліки професій та посад, які може використовувати роботодавець для виконання статутних, виробничо-господарських цілей та завдань, визначаються у штатному розписі. Система обов'язків працівника за певною посадою конкретизується у посадовій інструкції, яку затверджує роботодавець.

- Умова про оплату праці - це умова про винагороду та її розмір, яку пра­цівник отримуватиме за трудовим договором. Умова про оплату праці конкретизується у вигляді умови про заробітну плату ( наприклад, тарифну ставку, посадовий оклад тощо) з урахуванням положень чинного трудового законодавства; колективних угод та договорів, штатного розпису; схеми посадових окладів.

- Умова про момент початку роботи - це умова про конкретний момент, з якого працівник має приступити до виконання трудової функції. Час початку роботи може визначатись як з моменту набрання чинності трудовим договором, так і з іншого моменту, визначеному в ньому (наприклад, переїзд з іншої місцевості, перевезення сім'ї та майна до місця роботи, час початку навчального року тощо).