11. Суб’єкти фінансового права.

Суб’єкт фiнансового права — це носiй передбачених правовими нормами суб’єктивних прав i сбов’язкiв у сферi фiнансової дiяльностi держави, що має потенцiйну можливiсть участi в правовiдносинах. Права й обо ‘язки належать їм у силу дії фiнансово-правових норм, незалежно вiд їхньої участi в конкретних правовiдносинах. При реалiзації своїх прав i обов’язкiв воин вступають у фiнансовi правовiдносини як учасники (суб’єкти) правовiдносин якi своїми дiями забезпечують той практичний ефект, на досягнення якого нацiлено норму фiнансоного права.

Традицiйно виділяють таких суб’єктiв фiнансових правовiдносин:

1) адмiнiстративно-територiальнi утворення;

2) колективнi суб’єкти;

З) iндивiдуальнi суб’єкти.

1. До адмiнiстративно-територiальних утворень належить держава, що здебiльшого виступає в особi вповноважених нею органiв (Верховної Ради, Кабiнету Мiнiстрiв, Президента України, Мiнiстерства фiнансів, Державної податкової адмiнiстрацiї, Державного казначейства тощо), й адмiнiстративно-територiальнi одиницi (наприклад, Автономна Республіка Крим, мiста, райони тощо), також у особі вiдповiдних уповноважених органів.

2. До колективних суб’єктiв належать органи державної влади й управлiння, територiальнi громади в особi органів мiсцевого самоврядування, пiдприємства та установи рiзних форм власностi, громадськi органiзацiї.

Органи державної влади й управлiння, такi як Верховна Рада ,Мiнiстерство фiнансiв тощо, не тiльки можуть, але й зобов’язанi брати участь у таких вiдносинах, що виражає їхню компетенцiю щодо здiйснення прав i обов’язкiв у вiдповiдних налрямах фiнансової дiяльностi.

3. Iндивiдуальними суб’єктами фiнансових правовідносин є фiзичнi особи — громадяни України, iноземні громадяни й особи без громадянства, права й обов’язки яких бiльш пов’язано зi сплатою податкiв i неподаткових платежiв. Наприклад, ст. 67 Конституцiї України встановлено, що кожний зобов‘язаний сплачувати податки й збори в порядку й розмiрах, установлених законом.

Таким чином, фiнансово-правовi вiдносини виникають мiж такими суб’єктами: 1) мiж органами державної влади; 2) мiж органами державної влади й органами державного уоравлiння загальної компетенцiї З) мiж вищими й органами иижчого пiдпорядкування державного управлiння (в тому числi фiнансовими); 4) мiж пiдприємствами й мiнiстерствами, об’єднаннями; 5) мiж фiнансовими органами (кредитними установами) та пiдприємствами й органiзацiями; 6) мiж фiнансовими органами та громадянами; 7) мiж самими фiнансовими органами (кредитними установами).

27. Бюджетне право в системі фінансового права.

Бюджетне право – це сукупність правових інститутів, які містять фінансово-правові норми, що регулюють відносини, які виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з бюджетною діяльністю держави та територіальних громад.

Предмет бюджетного права — відносини, що виникають та існують у процесі утворення, розподілу та перерозподілу державного та місцевих бюджетів і регламентуються нормами фінансового права.

Особливість бюджетно-правового регулювання полягає в тому, що в одних сферах бюджетної діяльності норми бюджетного права безпосередньо і в повному обсязі регулюють ці суспільні відносини, а в інших — тільки встановлюють, зумовлюють фінансові відносини.

У результаті цього, предмет бюджетного права складається з двох груп відносин:

1) атрибутивних (виключних)

2) дотичних (суміжних).

Першою групою предмету бюджетного права виступають правові відносин, які:

• регулюють порядок утворення доходів та здійснення видатків бюджетів всіх рівнів;

• опосередковують бюджетний процес та бюджетний контроль;

• визначають відповідальність за бюджетні правопорушення.

Ці відносини переважають у системі бюджетного права, є його невід'ємним системоутворюючим атрибутом. Вони входять у предмет бюджетного права повністю і максимально ним врегульовані.

Другу групу відносин складають відносини дотичні (суміжні) до атрибутивних. Ці відносини детально регулюються іншими підгалузями чи інститутами фінансового права, створюючи таким чином об'єкти спільного правового регулювання. Дотичні правові відносини регулюються нормами бюджетного права і відповідного фінансово-правового інституту двома способами: або одночасно, узгоджено, або за принципом «ланцюгової реакції», коли норми бюджетного права є загальними, установчими для цих відносин, а норми відповідного фінансово-правового інституту – уточнюючими.\\\\