Мусульманське право

Мусульманське право є однією із самостійних правових систем сучасності. Мусульманське право виникло як частина шаріату.

Шаріат – це сукупність звернених до людей обовязкових до дотримання норм і приписів, встановлених Аллахом. Норми шаріату регулюють поведінку мусульман між собою і владою і полягають у суворому їх дотриманні.

Правові системи мусульманських країн мають певні відмінності, але всі вони сформувались на релігійній основі ісламу.

Основою мусульманського права є Коран. Він є для мусульман найвищим законом. У Корані кожній людиниі незалежно від її віросповідування, даються найважливіші орієнтири до правільного шляху у житті. Коран є важливою памяткою світової культури.

Коран це не тільки духовна книга, але й морально-юридичний кодекс, включає питання цивільного, кримінального права. Проте у Корані не має систематичного викладення основних засад права.

Другим джерелом є Сунна – опис поведінки, висловів Мухаммеда. Коран нараховує 114 розділів, а Сунна складається із шести канонічних збірників. В Корані і Сунні записані правила, які регулюють життя, поведінку правовіруючих, багато уваги приділяється справедливості.

Третім джерелом мусульманського права є іджма – це думка знавців ісламу, вчених-правознавців, які встановили принципи, норму мусульманського права на підставі Корану і Сунни.

Четвертим джерелом мусульманського права є кіяс, тобто висновок за аналогією.

Під мусульманським правом в широкому розумінні цього слова розуміється комплекс соціальних норм, фундаментом і головною складовою частиною якого є приписи, які пронизані релігійним духом ісламу.

Аналіз положень Корана і Суни показує, що шаріат покликаний служити інтересам людини.

Фундаментальні основи мусульманського права залишаються постійними з Х століття нашої ери, коли правова система склалась в Аравії.

На подальший розвиток мусульманської правової системи суттєвий вплив мали правознавці і судді. Були розроблені єдині для всіх мусульманських правових шкіл загальні положення і принципи.

Новий етап у розвитку мусульманського права був повязаний із встановленням законодавчого процесу. У 19 столітті у країнах мусульманського права активізувався процес становлення законодавства і виросла його роль у регулюванні суспільних відносин. У даний час у більшості країн мусульманського світу під юрисдикцією шаріату залишилось тільки сімейне право і спадкове.

На сучасному етапі розвитку у країнах мусульманського світу активно йде процес запозичення норм інших правових систем, особливо європейської.

Так, у Турції практично вже не діють норми мусульманського права. В Алжірі, Єгипті, Сірії мусульманське право збереглось у окремих сферах соціальних відносин. У країнах де панують ісламські фундаменталістські ідеї (Іран, Пакістан, Афганістан, Лівія, Судан мусульманське право має великий вплив.)

Разом з писаним правом – шаріатом, в мусульманських країнах діє і звичаєве право – адати.

На думку ряду правознавців, в сучасних умовах доктрина залишається головним джерелом діючого мусульманського права лише в небагатьох країнах, таких, як Саудівська Аравія, Оман, деякі князівства персидського заливу.

В більшості інших мусульманських держав вона втратила цю роль і проявляється безпосередньо через нормативно-правовий акт.

Правові системи різних мусульманських держав при їх єдності мають суттєву різницю.

У другій половині ХІХ–ХХ ст. розвиток права мусульманських країн проходить під дією правових систем Заходу, романо-германського і загального права.