Загальні риси системи соціалістичного права.

Майже все 20 століття поряд з іншими правовими системами світу існувала і розвивалась ще одна правова сім’я – соціалістична. Вона виникла разом із утворенням соціалістичної держави в 1917 році, а після другої світової віни у ряді країн Східної Європи, Азії і Латинської Америки, які проголосили соціалістичний шлях розвитку.

За зовнішніми ознаками соціалістична правова сімя мала певну подібність з романо-германською системою. Вона широко використовувала відому юридичну термінологію, юридичні інструкції, правила законодавчої техніки і поділ права на галузі. Вона засновувалась на верховенстві закону, кодифікації основних сфер правового регулювання. Її закони встановлювали панування соціалістичної власності, у першу чергу державної. Закони проголошували повновладдя народу, широкі права і свободи громадян, а реально були відсутні механізми їх реалізації.

Після розпаду СРСР і інших соціалістичних держав відбулась різка зміна в оцінці соціалістичного права. Це не означає, що повністю зникла соціалістична правова сімя. Є Куба, КНДР де діють соціалістичні конституції і закони.

Існує точка зору, відповідно до якої правові системи країн, які входили в соціалістичну співдружність, раніше належали до романо-германської правової сім’ї і тому зараз стоїть питання лише про їх повернення в це співтовариство. Але питання необхідності “повернення” країн бувшого союзу в романо-германський правовий світ після розпаду сім’ї соціалістичного права, зовсім є таким простим, як іноді видається.

Аналіз критеріїв показує, що в сфері права соціалістична система була дуже неоднорідною: до неї входили країни, які належали до різних культурно-історичних спільнот: слов’янська, західно-європейська, східна.

Тому не може бути мови про огульне повернення всіх держав до романо-германської правової культури.

Зараз існує декілька шляхів розвитку постслціалістичної правової сімї.

1. Сприйнятя ідей романо-германської правової сімї. (Росія, Україна, Чехія, Польща та ін.)

2.Прихильники другого підходу вважають можливим формування загальнославянського права з приорітетним впливом російської правової ідеології.

3.Поступове формування на постсоціалістичному просторі двох-трьох правових сімей: 1.прибалтійської знаближенням до романо-германської правової сімї, 2.славянської правової сімї у поєднанні з мусульманською правовою сімєю, 3.центрально-європейської із тяготінням до романо-германської правової сімї.

Система звичаєвого права.

Під системою звичаєвого (традиційного права) розуміють існуючу в країнах екваторіальної, південної Африки та в Мадагаскарі форму регулювання суспільних відносин, яка базується на державному визнанні звичаїв, які склались природним шляхом і ввійшли в звичку людей.

Звичай є одним з найдавніших джерел права. Він був відомий всі правовим системам, але в Африці він і зараз продовжує відігравати важливу роль в регулюванні суспільних відносин.

Особливість звичаєвої (традиційної) сім’ї правових систем Африканського континенту полягає в тому, що звичаєве право:

– Визнається більшістю населення в якості регулятора суспільних відноси.

– Звичай в Африці являється провідним джерелом права. – Він встановлює правила організації суспільства в політичній, економічній сферах, регулює сімейні відносини, правила обміну, норми кримінального права та процесу.

– Звичай діє в рамках общини, і служить для забезпечення єдності соціальної групи. Общинні зв’язки домінують над індивідуальними.

– Звичаї представляють собою поєднання релігійних, моральних, правових норм, а також ритуалів.

– Звичаї не є єдиними для всіх общин. Норми звичаїв багаточисельні. Кожна група має свої звичаї. Міфічний характер звичаїв, їх неформалізованість і розрізненість не дозволяє ефективно їх використовувати для національної правової системи подібно до європейського типу.

Принциповими відмінностями норм звичаєвого африканського права від європейського є:

–Норми - звичаї не диференційовані на права і обов’язки;

акцент в них робиться на обов’язки скоріше моральні ніж юридичні;

– Суб’єктивні права зливаються з правом общини.

Р. Давід об’єднав ці особливості звичаєвого права Африки під назвою “африканська концепція соціального порядку”.

Період колонізації Африки створив підстави для запозичення сучасного законодавства, судової системи. В зв’язку з чим в сучасних правових системах Африканського континенту поряд із звичаєвим правом існує право колишніх метрополій або мусульманське право.

Таким чином існує дуалістична система права.

Іноземне право регулює адміністративно-правові, торгові, кримінально - правові відносини.

В сферу дії звичаєвого права входять землеволодіння, сімейні і спадкові відносини.

Джерелами сучасного права країн Африки і Мадагаскару є:

–традиційно-звичаєві норми;

–нормиі принципи, які були запозичені в період колонізації, закони та інші акти європейських держав;

–норми загальнотериторіального права, які створювались в результаті проведеної кодифікації з врахуванням норм звичаєвого права, а також нормативних актів європейських держав із пріорітетом норм англійського права;

–норми африканських міждержавних об’єднань;

–норми міжнародного права.¹

Сучасний епат розвитку африканської правової сім’ї характеризується таким тенденціями по проведенню уніфікації звичаєвого права, включення звичаїв в кодекси і інші нормативні акти, поведення законодавчої роботи.

Відбувається запозичення норм зобов’язального, торгового, адміністративного, кримінального і інших галузей права у колишніх метрополій при створенні національних кодексів.

Проходять процеси по формуванню загальнотериторіального права, створення єдиної національної правової системи в рамках своєї території. Незважаючи на ці процеси правова свідомість особливо сільського населення принципово не змінилась і вони продовжують орієнтуватись на норми звичаєвого права.

Таким чином сучасний стан правового розвитку Африки можна охарактеризувати як перхідний період, який визначає шляхи і способи взаємодії двох правових культур: законодавчо-прецедентної європейської і звичаєвої (традиційної) африканської.