Невротичні (неврозоподібні) синдроми

Невротичні синдроми відзначаються при неврастенії, істеричному неврозі, неврозі нав'язливих станів; неврозоподібні - при захворюваннях органічного та ендогенного характеру і відповідають найбільш легкому рівню розладів психіки. Загальним для всіх невротичних синдромів є наявність критики до свого стану, відсутність виражених явищ дезадаптації до звичайних умов життя, сконцентрованість патології в емоційно-вольовій сфері.

Астенічний синдром - характеризується помітним зниженням психічної активності, підвищеною чутливістю до звичних подразнень (психічна гіперестезія), швидкою втомою, затрудненням протікання розумових процесів, нетриманням афекту при швидко наступаючій втомі (дратівлива слабкість). Спостерігається ряд соматичних функціональних розладів з вегетатівними порушеннями.

Синдром нав'язливих станів (ананкасний синдром) - виявляється нав'язливими сумнівами, представленнями, спогадами, різноманітними фобіями, нав'язливими діями, рітуалами.

Істеричний синдром - сполучення егоцентризму, надмірної самосугестивністі з підвищеною афектацією та нестійкістю емоційної сфери. Активне прагнення до визнання з боку навколишніх шляхом демонстрації власної переваги чи прагнення викликати співчуття чи жаль до себе. Переживанням хворих та поведінковим реакціям властиво перебільшення, гіперболізація (заслуг чи ваги свого стану), підвищена фіксація на хворобливих відчуттях, демонстративність, манірність, запобігання. Цю симптоматику супроводжують елементарні функціональні соматоневрологічні реакції, що легко фіксуються у психогенних ситуаціях; функціональні порушення рухового апарата (парези, астазія-абазія), чутливості, діяльності внутрішніх органів, аналізаторів (глухонімота, афонія).

Ознайомтесь із завданням і дайте відповідь на питання. Це дасть Вам можливість з'ясувати, наскільки засвоєна інформація.

Завдання № 58. Хворий А. 44 роки, головний інженер промислового підприємства. Звернувся до терапевта зі скаргами на порушення сну - довго не міг заснути, у голову лізли думки про роботу, спогади минулого дня; зниження працездатності - по вечорах не може зосередитися на своїх справах; дратівливість, нестерпність до яскравого світла та голосних звуків, серцебиття, перебої та поколювання у ділянці серця. Вдома часто був дратівливим через дрібниці, за останній час став виявляти нестриманість і у звертанні зі своїми співробітниками. Початок захворювання збігся з переходом на нову роботу, що потребувало багато зусиль від відповідального А.. Дома дружина давала зрозуміти, що він приділяє недостатньо уваги родині. А. часто думав про те, що такі відносини з дружиною можуть погано скінчитися, але його усе більше захоплювали інтереси виробництва. Після появи перерахованих скарг із працею включався в роботу, обстеження у терапевта патології внутрішніх органів не виявило. Який синдром описаний у хворого?

1. Депресивний

2. Іпохондричний

3. Психоорганічний

4. Нав’язливий

5. Астенічний

Синдроми афективних розладів

Дисфорія - буркотливо-дратівливий, злісний та похмурий настрій з підвищеною чутливістю до будь-якого зовнішнього подразника, запеклість та вибуховість. Супроводжується малообгрунтованими обвинуваченнями навколишніх, скандальністю, агресією. Порушень свідомості не буває. Еквівалентами дисфорії можуть бути запої (дипсоманія) чи безцільне блукання (дромоманія).

Депресія – меланхолія, депресивний синдром - суіцидонебезпечний стан, що характеризується пригнобленим, подавленим настрієм, глибоким сумом, зневірою, тугою, ідеаторною та руховою загальмованістю, ажитацією (ажитована депресія). У структурі депресії можливі депресивні маячні чи понадцінні ідеї (малоцінності, нікчемності, самозвинувачення, самознищення), зниження потягів, вітальне гноблення самовідчуттів. Субдепресія - нерізкий депресивний афект.

Маскована (ларвована) депресія - характеризується почуттям загально невизначеного дифузного соматичного дискомфорту, вітальними сенестопатичними, алгічними, вегетодістонічними, агріпнічними розладами, заклопотаністю, нерішучістю, песимізмом без чітких депресивних змін афекту. Часто зустрічається у соматичній практиці.

Манія (маніакальний синдром) - болісно підвищений радісний настрій з посиленням потягів та невтомною діяльністю, прискоренням мислення та мови, неадекватною радістю, веселістю й оптимізмом. Для маніакального стану характерні мінливість і відвертаємость уваги, багатомовність, поверховість суджень, незавершеність думок, гіпермнезія, понадцінні ідеї переоцінки власної особистості, невиснажуємість, невтомлюваність. Гіпоманія - нерізко виражений маніакальний стан.

Афективні синдроми (депресії і манії) є найбільш розповсюдженими психічними розладами і відзначаються у дебютах психічних хвороб, можуть залишатися переважними розладами на всьому протязі перебігу хвороби.

Під час діагностики депресій необхідно орієнтуватися не тільки на скарги хворих: іноді скарги на зниження настрою можуть бути відсутні, і тільки цілеспрямоване опитування виявляє пригніченість, втрату інтересу до життя ("пересиченість життям" - taedium vіtае), зниження загальної життєвої активності, нудьгу, смуток, пригніченість, тривожність та інш. Крім цілеспрямованого розпиту про власне зміни настрою важливо проводити активне виявлення скарг соматичного характеру, що можуть маскувати депресивну симптоматику, ознак симпатикотонії (сухість слизуватих, шкіри, схильність до запорів, тахікардії - т.зв. "симпатикотонічний симптомокомплекс Протопопова”), характерних для ендогених депресій. Велика кількість діагностично значущих ознак можна виявити при вивченні зовнішності та поводження хворих методом спостереження: рухова загальмованість чи навпаки, метушливість, ажитація, занедбаність зовнішнього вигляду, характерні фізичні феномени - застигле вираження суму, депресивний "омега" (складка між бровами у виді грецької букви „омега”), складка Верагута (коса складка на верхнім віці). Фізикальне та неврологічне обстеження дозволяє виявити об'єктивні ознаки симпатикотонії. Параклінічно уточнити характер депресії дозволяють такі біологічні тести як терапія трициклічними антідепресантами, дексаметазоновий тест. Клініко-психопатологічне дослідження за допомогою стандартизованих шкал (шкала Зунга, Спилбергера) дозволяє кількісно оцінити виразність депресії, тривоги.

Ознайомтесь з завданням і дайте відповідь на питання, щоб довідатися, чи засвоєна інформація.

Завдання № 59. Хворий 3., 40 років, такелажник. 3 дні тому назад хворий став ейфорічним, пожвавленим, надмірно діяльним. Затіяв у квартирі ремонт, улаштував безладдя і кинув. Придбав штангу, обіцяв стати світовим рекордсменом по важкій атлетиці. Намагався виступати на вечорі самодіяльності. Коли йому у цьому перешкодили, затіяв сварку, побив товариша. Психічний стан: хворий рухово неспокійний. На місці не втримується. Ходить по відділенню, береться за різні види діяльності, але негайно ж відволікається. Співає, танцює, викликає на боротьбу лікаря, стає гнівливим, дратівливим. Сон недостатній, незважаючи на прийом відповідних медикаментів. Просторікуватий. Кваліфікуйте психопатологічний синдром:

A. Парафренний

2. Паранояльний

3. Параноїдний

4. Гебефреничний

5. Маніакальний