103.Мікроколективи засуджених в місцях позбавленняволі.

Більшість засуджених розуміють, що суспільство бачить у них перш за все злочинців, що порушили закон, тобто усвідо­млюють себе як людей зі схожою долею. Між «нами» — ув'яз­неними та «ними» — вільними пролягає невидима межа. При­чому якщо у колоніях загального режиму, де відбувають пока­рання вперше засуджені, усвідомлення «ми» ще відсутнє, хоча досить яскраво виражене розуміння існування «вони», то у ко­лоніях особливого режиму, де утримуються особливо небез­печні рецидивісти, в їх свідомості чітко зафіксована спільно­та, з якою вони себе ідентифікують. Така консолідація підтримує засуджених, додає їм душевної рівноваги. Разом із тим, во­на посилює відчуженість засуджених від суспільства, усклад­нює подальшу їх адаптацію до нормального життя.Групи: 1) групи з позитивною спрямованістю; 2) групи з невизначеною спрямованістю; 3) групи з негативною спря-мованістю. Основою формування кожного типу мікрогруп є найбільш привабливі для їх учасників особливості засуджених. У групах з позитивною спрямованістю їх члени пов'язані духовними інтересами, спільністю смаків і особистою симпатією. Більш глибокими підставами формування мікрогрупи тут є працьовитість і ретельність. Члени груп з позитивною спрямованістю пов'язані також прагненням до навчання, що може виявлятися як бажання одержати загальну освіту, на¬бути певну професію або суміжну спеціальність. Ініціатива у цьому ви¬ходить не від адміністрації установи, а від самих засуджених. Такі групи справляють величезний виховний вплив не тільки на своє середовище, а й на колектив, у якому вони визначили своє позитивне прагнення. Підставами для формування груп з невизначеною спрямованістю, що при відповідних умовах може стати як позитивною, так і негативною, можуть бути: а) національні ознаки; б) матеріальні інтереси (разом хар¬чуються, діляться посилками); в) професійні інтереси (особи однієї або подібних професій); г) схожі долі (невдачі у сімейному житті); ґ) вік (літ- ні або молодь одного віку, пов'язана прагненням до розваг і зухвалих випадів). Такі групи характеризуються низькою стійкістю, становлять значну складність для виховного впливу на їх членів. Нестійкість прагнень, відсутність твердої установки на перевиховання, недостатня спаяність, відсутність референтів, що комплексом своїх характеристик можуть впли¬вати на них, вимагають індивідуального підходу до таких формувань і обрання нетрадиційних методик виховного впливу на засуджених. Підставами для формування груп з негативною спрямованістю є: а) негативне ставлення їх членів до будь-яких форм виховного впливу; б) гіперболізація уявлень про власну значущість, почуття «власної гідності»; в) прагнення до типових порушень режиму і підвищена у зв'язку з цим конфліктність; г) однотипність вчинених ними злочинів або співучасть в одному злочині. Перелічені підстави не мають ви- черпного характеру, можуть виникнути й інші приводи для створення таких формувань.

104. Методи впливу на особу засудженого в установахпо виконанню покарань.

В установу виконання покарань потрапляє особа з досить устале¬ними поглядами, навичками, звичками, манерою спілкування з людьми. Методи психолого-педагогічного впливу, застосовувані у звичайній обстановці, тут повинні бути трансформовані з урахуванням характе¬ристик, притаманних особам, які відбувають покарання за вчинений ними злочин. Соціально-психологічні відхилення (дефекти) у поведін¬ці і способі життя індивіда, що вкоренилися у процесі злочинної ді¬яльності, вимагають соціального контролю, який спрямовано на руй¬нування злочинних потреб, ліквідацію негативного соціального до¬свіду, що нагромадився у нього, створення основи для подальшого розвитку позитивної структури зв'язків1. Необхідною передумовою для обрання методів психолого-педагогічного впливу є вивчення особи засудженого, його поведінки в генезисі (до надход¬ження до установи виконання покарань і під час перебування у ній), став¬лення до праці, навчання, режиму, комплексу заходів соціального впливу. Методи психолого-педагогічного впливу, використовувані в устано¬вах виконання покарань, відповідають за своєю принциповою схемою загальним педагогічним заходам виховання, однак мають певну специ¬фіку, зумовлену контингентом, щодо якого вони застосовуються. До цих методів поряд з високою і послідовною вимогливістю щодо режиму праці і відпочинку належить метод переконання, основною рисою яко¬го є такий вплив на психіку засудженого, за якого досягається розуміння завдань і формується згода з необхідністю їх виконання. Реалістичність, доказовість суджень і міркувань, що повинні мати силу переконання, — головні сторони методу переконання. Основною формою переконання є бесіда. Багаторазово повторювана, така, що має певну варіантність, вона в усіх випадках дає позитивний ефект. До найбільш важливих методів кримінально-виконавчого впливу належить метод навіювання, який передбачає вплив на психіку люди¬ни без критичного його сприйняття останньою. Навіювання має на меті змінити ставлення засудженого до його негативних установок, прищепити йому нові прагнення. Навіювання, як правило, пов'язане з авторитетом людини, яка його здійснює. Виділяють два способи навіювання: словес¬не — шляхом прямого мовного впливу на засудженого і непряме — опосередковане яким-небудь предметом чи дією . Навіювання може викликати не тільки ті чи інші емоційні стани, а й вольові спонукання, що є дуже істотним для практики діяльності установ виконання по¬карань. При здійсненні методів впливу важливо зазначити, що домінантні вогнища, які виникають у засудженого і під¬тримують позитивні прагнення, мають тенденцію до згасання. Тому такі домінанти необхідно стимулювати повторенням впливу. Доцільно також керувати самонавіюванням засудженого. Важливим методом впливу на особу засудженого у пенітенціарній психології називають метод передання інформації. На думку А. Дуло¬ва, інформація, яка спеціально і цілеспрямовано відбирається з тієї, що надходить до засудженого, повинна сприяти доповненню його соці¬ального досвіду, одержанню і засвоєнню ним відомостей, яких він раніше не одержував (чи ігнорував), — про життя суспільства, інтереси і діяльність людей, трудові процеси, культуру та ін. Специфічним методом впливу на особу засудженого є метод регу¬лювання психічних спілкувань. Тут є певні можливості регулювати психічні спілкування, впливати на взаємодію з іншими засудженими, рідними та близькими. Такий метод також передбачає контроль за входженням засудженого до мікроколективів (у тому числі з негатив¬ною спрямованістю). Особливі умови перебування засудженого в місцях позбавлення волі передбачають застосування методу примушування. Вчені, які до¬сліджують пенітенціарну психологію (О. Ковальов), вважають, що покарання діє в одних випадках залякуюче, в інших — примушує ду¬мати про те, який спосіб поведінки виявляється не тільки більш зруч¬ним у певний час, а й перспективним у справі самовиправлення.