82.Психологія пред’явлення для впізнання.

З психологічної точки зору пред'явлення для впізнання являє собою слідчу дію, зміст якої складає сприйняття учасником процесу об'єктів, що пред'являються, співставлення, порівняння їх з мисленими образами сприйнятих ним раніше об'єктів, для встановлення їх тотожності, подібності чи відмінності. Дослідники зазначають, що пред'явлення для впізнання у психологічному аспекті складається з двох стадій: підготовчої та основної (розпізнання).В основі цих двох стадій лежать різні психологічні процеси: формуючий, його відносять до першої стадії, та впізнавальний — належить до другої стадії. У формуючому процесі розрізняють сприйняття двох груп ознак: достатніх та необхідних. Достатні ознаки за своїм характером є родовими (видовими, груповими), тобто ознаками, сукупність яких використовується як зразок для виокремлення об'єкта впізнання із загального числа об'єктів. Необхідні ж ознаки містять дані про образ, який є неповторним у наведеній сукупності ознак і, у такий спосіб, відрізняється від інших об'єктів групи, що пред'являється для впізнання. Співпадіння достатніх та необхідних ознак того чи іншого об'єкту у всіх випадках є підставою для позитивного висновку про їх тотожність, а не співпадіння вимагає безперечного висновку про відмінність. Підготовча стадія пред'явлення для впізнання передбачає обов'язковий попередній допит про обставини, умови за яких впізнаючий раніше сприймав певний об'єкт, та про особливості, ознаки, прикмети, за якими він може його впізнати. Вважається, що впізнання, яке не ґрунтується на попередньому описі певного об'єкта та виділенні ознак, за якими він може бути розпізнаний, не має доказового значення. У даному випадку психологічний аспект виступає у двох напрямках: перший забезпечує швидке одержання інформації про сприйнятий об'єкт, що попереджає її втрату в результаті природних процесів, що відбуваються в пам'яті людини, а інший виконує функцію контролю за майбутнім впізнанням та підбору ідентифікаційного матеріалу (схожих осіб, предметів), що забезпечує можливість і достовірність впізнання. Дослідження психологів свідчать, що за необхідності пригадати та описати раніше сприйняте, за основу беруться далеко не всі, а тільки окремі (опорні) ознаки — стать, вік, тілобудова, риси обличчя, рухи, мова. Як правило, людина найчастіше запам'ятовує форму обличчя, носу, величину і форму чола, брів, губ, підборіддя, колір очей. У ході допиту слідчому доводиться спостерігати доволі цікавий психологічний феномен: опис раніше побаченої людини (предмета, явища) значно складніший, ніж її наступне впізнання. Поряд з цим, відомо багато випадків, коли свідки на запитання про ознаки злочинця не можуть їх чітко назвати, не втрачаючи, однак, впевненості впізнати об'єкт, що цікавить слідчого. Нездатність описати ознаки предмету зовсім не виключає можливість безпомилкового впізнання його, так само як і опис його ознак далеко не завжди гарантує успіх у впізнанні. А це вимагає від слідчого не поспішати з висновками щодо можливості чи неможливості впізнання за ознаками, які виявлені на допиті. Одним з психологічних моментів другої стадії пред'явлення для впізнання — основної, є вимога про певну кількість об'єктів (осіб) — не менше трьох, що пред'являються для впізнання. Встановлено, що людина найкраще зосереджує свою увагу при виборі ознак в процесі порівняння при проведенні впізнання, коли об'єктів, що їй пред'являються, нараховується не більше трьох. У випадках, коли кількість об'єктів, що пред'являються для впізнання перевищує зазначене число, може виникнути розосередженість уваги, що не дозволяє сконцентруватись на певній кількості об'єктів. Наступним психологічним аспектом другої стадії пред'явлення для впізнання є власне процес впізнання. У загальній психології розрізняють два види впізнання: симультанне і сукцесивне. Симультанне впізнання — це розпізнання побаченого об'єкта з першого погляду, відразу ж, внаслідок моментального співпадіння образу об'єкта, який спостерігається, з еталоном, що міститься в пам'яті. Сукцесивне ж впізнання відбувається поетапно, шляхом послідовного виявлення та порівняння ознак пред'явленого об'єкту з рисами мисленого образу, тобто розгорнуто у часі.