Тема 5. Епоха великих географічних відкриттів

1. Географічні вдкриття в епоху Відродження.

2. Періодизація епохи Великих географічних відкриттів. Христофор Колумб і його проект. Америго Веспуччі.

3. Таємниці американських індіанців.

4. Васко да Гама: морський шлях до Індії.

5. Кругосвітня подорож Магеллана.

6. Піратські експедиції.

Епоха Великих географічних відкриттів була підготовлена змінами, які відбулися в європейському суспільстві й у науці того часу. Данні про світ до цього часу вже змінилися: заперечується замкнутість Індійського океану з півдня й підтримується ідея кулястості Землі.

Епоху Великих географічних відкриттів ділять на два періоди.

Перший період – іспано-португальський – триває з кінця XV до XVI ст., характеризується відкриттям Америки, експедиціями Васко да Гами й завершується кругосвітнім плаванням Магеллана.

Другий період – російських і голландських відкриттів – тривав із середини XVI до середини XVII ст. Це був час відкриттів російських першопрохідників всієї Північної Азії (похід Єрмака й плавання Дежнева), час тихоокеанських експедицій голландських мореплавців і відкриття Австралії.

Довгий час пошуки морських шляхів до Індії активно здійснювалися тільки Португалією, у якої був кращий у світі флот. Проект Колумба був відхилений португальською короною й тільки через кілька років був прийнятий в Іспанії. Підтримка буржуазії й впливових ієрархів католицької церкви визначила успіх підприємства Колумба. В експедиціях Колумба та Васка да Гами використовувались каравели – невеликі вітрильні дерев'яні судна, що мали високу швидкість (близько 22 км у годину), які з’явились ще у ХІІ ст. 3 серпня 1492 р. судна «Сант-Марія», «Пінта» і «Нінья» відправилися до Індії і 12 жовтня 1492 р. Колумб уперше побачив берег Нового Світу. Учасники експедиції були впевнені, що досягли берегів Індії. Але це був острів, що моряки згодом назвали Сан-Сальвадор. Христофор Колумб здійснив ще кілька плавань до берегів нового континенту: в 1493, 1498 і 1504 р.

Новий континент, відкритий Колумбом, охрестили Америкою на честь іншого мореплавця – Америго Веспуччі, Колумб був упевнений; що відкрив шлях до Східної Азії, однак Америго перший додумався, що це був новий континет. Спочатку назва “Америка” була позначена на картах, в 1507 р. вперше у книзі - “Введення до Космографії” Мартина Вальдземюллера.

Найвідомішими з доколумбових цивілізацій Америки вважаються древні майя, інки й ацтеки, що залишили чимало загадок – так, майя створили календар, що по точності не уступав сучасному, а споруджені ацтеками храми у вигляді триступінчастих пірамід вражали уяву європейців. Ізольоване існування індійських культур привело до появи особливих рис. Індіанці обходилися без плугу, гончарного кола, тяглових тварин (кінь як засіб пересування з'явилася тут пізніше). До моменту приходу європейців індіанці не знали заліза, знаряддя праці виготовляли з обсидіану (камінь), а із золота й міді робили прикраси. Причому, за визнанням іспанських завойовників, всі вироби індійських майстрів перевершували роботи ювелірів Іспанії.

Іспанські конкістадори й католицькі місіонери зруйнували цивілізації Центральної й Південної Америки – вони палили книги, руйнували міста й храми, вивозили золото й срібло, які по більшій частині, втім, дісталися ненаситним піратам. Серед конкістадорів можна виділити Писарро і Кортеса (1485-1547).

Франсиско Писарро (1475- 1541) відкрив частину узбережжя Південної Америки, досліджував Західні Кордильєри, заснував міста Ліму й Трухільо. Ліма – столиця Перу була заснована іспанським конкістадором Франсіско Писарро, який завоював імперію інків.

Ернан Кортес (1485-1547) брав участь у завоюванні Куби, очолив завоювання Мексики, що було кровопролитним. Була зруйнована столиця ацтеків Теночтитлан, а країна ацтеків стала називатися Новою Іспанією. Богота – столиця Колумбії – була названа за імям індіанського племені чичба богота, яке прийняло іспанських завойовників за богів і не здійснювало опір.

У Європу зі знову відкритих земель вивозилося золото, рідкісні тварини, екзотичні рослини (кукурудза, картопля, тютюн). Тільки з кінця XIX ст. почалося систематичне вивчення пам'ятників доколумбової Америки, і погляду вчених відкрилися древні міста й піраміди, що стали тепер центрами світового туризму.

Пошуки морського шляху до Індії був для Португалії завданням століття. Країна, розташована осторонь від головних торговельних маршрутів того часу, не могла вигодою для себе брати участь у світовій торгівлі. Експорт був невеликий, а дорогі товари Сходу – пряності, португальцям доводилося купувати за дуже високими цінами, тоді як країна після Реконкісти й війн з Кастилією була бідна й не мала для цього фінансових можливостей.

Однак географічне положення Португалії сприяло відкриттям на західному березі Африки й спробам знайти морський шлях в «країну пряностей». Один з португальських інфантів Генріх (1394-1460) був прозваний мореплавцем через те, що протягом 40 років посилав численні морські експедиції для обстеження західних берегів Африки, створивши передумови для формування потужної колоніальної імперії Португалії. Просуваючись усе далі й далі, вони привозили золото й рабів, створювали на відкритих землях опорні пункти. Генріх Мореплавець умер в 1460 р. У цей же рік, як вважається, народився Васко да Гама, якому й була призначена справа знайти шлях до Індії в експедиції 1497-1499 рр. У той час, коли Колумб споряджав в Іспанії свою третю експедицію на захід, португальці спішно відправили шукати шлях навколо Африки до Індії ескадру з трьох кораблів і одного допоміжного судна з провіантом. До складу експедиції входило 170 чоловік. Ескадра вийшла з Лісабона влітку 1497 р. Експедицію очолив зовсім молодий 28-річний моряк Васко да Гама, який перший з європейців здійснив подорож до Індії. 20 травня 1498 року ескадра підійшла до індійського міста Калікут. У серпні 1499 р. кораблі з прянощами повернулись на батьківщину. На плавання пішло два роки і два місяці. Більшість моряків загинули по дорозі від цинги; повернулось 55 осіб.

Фернан Магеллан – іспанський та португальський мореплавець, який командував експедицією, яка першою у світі у 1519-1522 рр. здійснила кругосвітню подорож. Відкрив пролив, пізніше названий на його честь, перший з європейців, який проплив з Атлантичного до Тихого океану, назву якому дав у 1521 р.

20 вересня 1519 р. розпочалась кругосвітня подорож флотилії з 5 іспанських кораблів. На острові Мактан Магеллана вбили місцеві жителі. Подорож Магеллана довела кулястість Землі, єдність Світового океану; іспанці відкрили західний шлях до Азії та Островів Пряностей.

Піратські експедиції були повязані з боротьбою між Іспанією й Англією на морях і океанах за торговельну перевагу, кінець якої поклала загибель іспанської флотилії в баталії 1588 р. З цього моменту постійно росла морська, торговельна й колоніальна могутність Англії, а Іспанія поступово втрачала свої позиції морської держави.

Англійські пірати – флібустьєри, користуючись потуранням англійської влади, нападали на каравани іспанських судів, що верталися з цінними вантажами колоніальних товарів.

Назва «флібустьєри», що відбувається від англійського слова Free Boater (буквально «вільний»), поширювалося на всіх ті, хто займався морським розбоєм. Початком систематичних піратських нападів можна вважати 1660 р., а тривали вони в різних видах аж до кінця XVIII ст.

Одним з знаменитих «королівських піратів» був Френсіс Дрейк, як капітан торговельного судна Дрейк зробив чимало подорожей у Біскайську затоку й у Гвінею, поки під час одного із плавань не був пограбований іспанськими піратами. Із цього моменту починається історія Дрейка-пірата, який заприсягся помститися іспанцям і зайнявся морським розбоєм.

Література [1-4, 7, 9, 13-14, 16, 19, 20-27].