Тема 6. Соціально-економічні передумови становлення масового туризму

1. Відмінні риси подорожей.

2. Промислова революція й нові темпи європейського життя.

3. «Транспортна революція».

4. Розвиток гостинності в Західній Європі й Америці.

5. Виникнення ресторанів.

6. Англія ХІХ століття – країна мандрівників. Історико-географічні причини появи туризму в Англії.

7. Томас Кук: священик, меценат, підприємець.

8. Розвиток туріндустрії Кука.

9. Путівники для туристів.

10. Розвиток туристського бізнесу в Європі.

Відомими курортами XVI-ХІХ ст. були Пломбьер-ле-Бен (Франція) і Ахен – улюблене місце відпочинку імператора Карла Великого. В XIII ст. знову стають популярними відомі зі стародавності мінеральні джерела Абано-Терме (Італія), Спа (сучасна Бельгія) і Котре у Франції, які поступово переходили у власність монастирів.

З середини XVI ст. відроджуються старі й з'являються нові курорти – Карлсбад (нині Карлови-Вари), що став популярним завдяки підтримці государів і вельмож, а також курорт Баден-Баден. Починається розвиток курортної справи, вдосконалення системи лікування.

Розквіт грязелікування після епохи Середньовіччя відноситься до XVI ст., коли в Італії й у Франції одержує поширення лікування брудом вулканічного походження – фанго. Спочатку відпочинок на курортах був привілеєм знаті. У XVII-XIX ст. у зв'язку з розвитком залізничного транспорту починається інтенсивний розвиток європейських курортів, розширення кола їхніх відвідувачів за рахунок представників буржуазії, великого чиновництва, інтелігенції. В 1792 р. з ініціативи англійського лікаря Р.Рассела створюється перший дитячий приморський санаторій у Маргиті; потім дитячі курорти з'являються в курортних місцевостях в Італії й Франції. З XIX ст. європейські курорти здобувають вигляд не стільки лікувальних комплексів, скільки місць відпочинку й туризму.

Відмінні риси подорожей:

а) мобільність заможних і освічених верств суспільства;

б) збільшення числа освітніх подорожей;

в) мода на подорожі з ознайомлювальними й культурними серед молодих людей;

г) люди середнього й старшого віку охоче починають відвідувати курорти;

д) соціально значимими залишаються паломницькі подорожі, хоча не носять масового характеру;

е) елітарність більшості подорожей того часу;

є) примітивізм засобів пересування (пересувалися пішки, на конях у візках і каретах).

Промислова революція й нові темпи європейського життя

Для епохи Нового часу стають характерними:

а) розвиток машинного виробництва;

б) з'явилися нові технічні винаходи – телеграф, телефон, радіо;

в) почалася ера масових комунікацій – можливість для більшості людей, розділених більшими відстанями, вільно спілкуватися один з одним, залишатися в курсі всіх світових подій;

г) у ХІХ ст. починається бурхливий розвиток транспорту, що привело до скорочення часу на подорожі й підвищення комфортності поїздки.

«Транспортна революція» пов’язана з радикальними змінами в транспортному забезпеченні подорожей і в першу чергу з винаходом Фултоном в 1807 р. пароплава, в 1814 р. Стефенсоном – паровозом. У Російській імперії перший паровоз був побудований братами Черепановими в 1833 р. Автобуси вдосконалювалися і в Європі перетворилися в загальнодоступний вид транспорту, використовуваний у містах і при міжміських перевезеннях. Революційне значення для становлення масового туризму зіграла поява залізниць: у 1838 р. англійський парламент дозволив перевозити пошту залізницею, тоді закінчилася епоха карет.

В 1872 р. у США виникла перша у світі компанія International Company of Wagons Lit, заснована братами Пульман, що дотепер займається залізничним туризмом. Пройшло не набагато більше десяти років, і в 1884 р. регулярні залізничні сполучення між європейськими столицями починає здійснювати компанія International Company of Wagon Lit and Grand Express of Europe. Найзнаменітішим залізничним туром цієї компанії був Orient Express, організований в 1883 р.

Перша згадка про вокзал відноситься до XVIII ст., коли власник парку, що розташовувався на лівому березі Темзи в передмісті Лондону, Джейн Бокс влаштував розважальний заклад, названий Vauxhall (Воксхолл). Для любителів прогулянок у парку, прикрашеному фонтанами, постійно звучала музика, влаштовувалися феєрверки й гуляння, був створений зал для банкетів і концертів. Популярність Воксхоллу привела до появи подібних закладів і за межами Англії. Розвиток залізничного транспорту відбувається у Російській імперії. Перша залізниця довжиною 27 км зв'язала Петербург і Царське Село (нині Павловськ) ще в 1837 р., великий суспільний резонанс мало будівництво залізниці Петербург – Москва, що вступила до експлуатації в 1851 р., а в 1864 р. відкривається залізничне сполучення між Москвою й Нижнім Новгородом. Перша залізниця була побудована для розважальних поїздок царської родини й вищого дворянства, але із часом цей вид транспорту стає, мабуть, самим популярним у Росії – використання його дозволяло швидше пересуватися по безкрайніх просторах країни. Перед Лютневою буржуазною революцією в країні налічувалося більше 160 класних вагонів, що належали компанії «Вагон-Літ».

Технічне переоснащення торкнулося й пароплавів. Пасажирські судна стають досить комфортабельними, і із середини XIX ст. починається епоха морського туризму. Ще в 1822 р. англієць Роберт Смарт створює фірму, що виступає як пароплавне агентство, що реєструє пасажирів на пароплави, що курсують Брістольським каналом. Перші повідомлення про спеціально організовані рейси морських пасажирських судів з метою відпочинку відносяться до 1835 р., це були регулярні прогулянкові рейси між північними островами Британії й Ісландії.

Найстарішим європейським готелем вважають «Хоспис-де-Бон» у Бургундії, що відома також за назвою «Будинок Бога». Цей притулок бідняків був заснований Николя Роленом, канцлером казначейства Бургундії, в 1443 р. і довгий час функціонувала як благодійна лікарня.

У 1642 р. в Америці була відкрита голландцями перша таверна Stadt Huys в Новому Амстердамі (сучасний Нью-Йорк) та таверна в Джеймстауні (штат Вірджинія).

Перший ліфт був змонтований у нью-йоркському готелі на П'ятій авеню в 1859 р. Першим готелем з електричним освітленням був Hotel Everett на Парк-роуд у Нью-Йорку. У 1829 р. у США з'являються одномісні й двомісні номери із замком на дверях, з умивальником і ванною в номері, хоча перелік надаваних послуг залишається обмеженим.

У 1925 р. у штаті Каліфорнія був побудований перший мотель. Американський мотель розрахований на те, щоб в ньому автотуристи зупинилися на ніч, це будівля у вигляді букви “П” з індивідуальним входом до кожного номеру з внутрішнього двору, парковка перед входом. Немає необхідності у бронюванні, сплачуєш за номер і отримуєш ключ без усіх формальностей, які існують в готелі.

У 1952 р. в Мемфісі (штат Теннессі) Кеммонс Уілсон відкрив перший готель, що має марку Holiday Inn. Перебуваючи на відпочинку, К.Уілсон випробував на собі неякісне обслуговування і зробив висновок, що готельний бізнес – найнерозвинутіша сфера обслуговування в усьому світі. У результаті він прийняв рішення створити ланцюг підприємств, що орієнтувалися б на сімейне обслуговування, відзначалися чистотою, зручністю і пропонували ряд додаткових послуг. Нині Holiday Inn – найбільший міжнародний готельний ланцюг, одна з найпопулярніших готельних торгових марок.

Ріст популярності подорожі на диліжансі приводить до змін у системі гостинності. Власники постоялих дворів прагнули поліпшити умови обслуговування заможних постояльців. Вони тепер приймали їжу в їдальні або в себе в кімнаті. Бідняки звичайно їли разом з хазяїном постоялого двору і його родиною на кухні. Їм подавали просту їжу без права вибору, але за мінімальну ціну. Французи називають таке обслуговування table d'hote – табль д'от – «хазяйський стіл».

У 1533 р. був відкритий ресторан “Тур д'аржан” М.Буланже у Парижі, що мав цілодобову таверну. Головним блюдом, що подавали відвідувачам, був суп за назвою restorantes (зміцнювальний, відновлюючий), звідки назва «ресторан». Буланже винайшов фірмове блюдо – картопля Буланже – нарізана шматочками картопля в горщику з міцним бульйоном, приготована у хлібній печі. Успіх, яким стали користуватися ресторани, сприяв тому, що подібні заклади стали відкриватися не тільки у Франції, але й по усьому світу. У часи Французької революції 1789-1799 р. багато рестораторів і шеф-кухарів емігрували в інші держави, що сприяло поширенню цього бізнесу. Кращим з фешенебельних ресторанів став «Савой», відкритий в 1898 р. у Лондоні. Його керуючим його був Цезар Ритц. Ритц залучив оркестри для роботи в ресторанах. Ритц не володів жодним готелем, а було лише найманим управителем, його прізвище перетворилася в загальне ім'я, ставши синонімом розкоші й назвою однієї з популярнійшої готельних мереж сучасності «Ритц-Карлтон».

Шеф-кухар «Савоя» Агюст Ескофьє придумав і впровадив на кухні бригадний підряд.

Значний прорив був зроблений у ресторанному бізнесі. Існуюча система харчування була розрахована на вимогливу й небідну публіку. Ресторани процвітали в Європі. У фешенебельних ресторанах відвідувачам вручався список а ля карт усього, що могла запропонувати кухня.

Принцип кафетерію, що зародився в Каліфорнії під час «золотої лихоманки», коли золотошукачі, яким не терпілося скоріше повернутися до роботи, воліли стояти в черзі до роздачі й одержувати порцію із загального казана, ніж чекати за столиком, користувався великою популярністю. До середини XIX ст. у Нью-Йорку існувала вже ціла система пунктів громадського харчування.

Поряд з ресторанами, розрахованими на небідну публіку, розвиваються й інші підприємства громадського харчування. Для зручності мандрівників на вокзалах стали з'являтися невеликі ресторанчики. Пасажири залізниць зазнавали труднощів з харчуванням. У поїздах ще не було вагонів-ресторанів. Першим, хто відкрив на вокзалі ресторан, був Фред Харвей – це трапилося в столиці штату Канзас. З 1876 р. його ресторан починає користуватися великою популярністю – заклад Харвея славився смачною їжею, увічливим обслуговуванням і чистотою. Ідея швидко підхоплюється, і до кінця століття число привокзальних ресторанів стрімко виросло. Досягненнями системи, що розвивається, харчування того часу можна вважати організацію гарячого харчування в лікарнях, освітніх установах, а також формування системи дитячого й дієтичного харчування. Таким чином, в XIX ст. відбулися грандіозні зміни в сфері подорожі й системі гостинності, у тому числі організації ресторанного обслуговування.

Pizza Hut (русск. Піца Хат) — найбільша мережа піццерій в світі – 34 тис. ресторанів в 100 країнах світу. Pizza Hut заснована в 1958 р. братами Деном і Френком Карні, у містечку Уітчита, штат Канзас. Спеціалізується на готуванні американського варіанту піцци, а також таких гарнирів як паста, курячі крильця, хлібці, часниковий хліб.

Історико-географічні причини появи туризму в Англії:

а) Англія була однією з перших країн, у якій відбувся промисловий переворот, відкриття великих запасів корисних копалин і насамперед кам'яного вугілля сприяло бурхливому розвитку промисловості, результатом чого було швидке технічне переоснащення транспорту, будівництво нових залізниць;

б) вигідне географічне положення цієї країни – вона перебувала на перетинанні найважливіших водних шляхів того часу, відвоювавши в боротьбі з Іспанією першість на морських просторах, Англія повела активну загарбницьку політику, ця країна досить швидко перетворилася в потужну колоніальну державу, що, у свою чергу, сприяло підвищенню міграційної активності населення;

в) соціально-психологічні причини появи масового туризму: 1) почався бурхливий розвиток промисловості, науки й техніки, що зажадало нових швидкостей, нових засобів пересування;

2) завдяки вищезазначеному росту промисловості з'явилися швидкі й досить надійні транспортні засоби, які сприяли розширенню географії подорожей, у тому числі й за рахунок освоюваних територій за океаном – Нового Світу й т.д.;

3) розвиток промислового виробництва сприяв росту міст і формуванню нових верств міського населення, що поступово привело до ламання стереотипів життєвого укладу й зміні відносини до подорожей;

4) виникнення нових способів рекреації була обумовлена й постійно погіршуючимся фізичним і психологічним станом міського населення, що підсилювалося пияцтвом;

5) мобільність населення підвищується, населення вимагало розвитку системи гостинності й появи нових видів послуг.

Датою народження сучасного туризму прийнято вважати 5 липня 1841 р. Саме тоді відбулася перша поїздка 570 членів суспільства тверезості залізницею з Лестеру в Лафборо. Поїздка містила в собі прогулянку пероном під духовий оркестр, а також ленч, що складався із чаю й булочки в поїзді. Організатором цієї поїздки був Томас Кук (1808-1892).

Кук був вихідцем з бідної англійської родини, що займалася фермерством у містечку Мелборн у Середній Англії. Після смерті батька й другого заміжжя матері Томаса відправили вчитися в школу при найближчому монастирі. У лютому 1826 р. 17-літній Томас став членом баптистської громади. Після переїзду в Лафборо Кук стає проповідником, пише статті для місцевого баптистського журналу й робить поїздки з місіонерськими цілями по селах в окрузі. Після фінансових безладь, які торкнулися церковної громади в 1830 р., Кук орендує невелику столярну майстерню. Із цього часу він суміщує проповідництво серед місцевого населення із заняттями теслярською справою, щоб матеріально підтримати свою родину. Як хазяїн мастерні він зіштовхується із проблемами пияцтва серед місцевих жителів і починає боротьбу за тверезий спосіб життя. В 1836 р. Томас Кук був вибраний секретарем «Товариства неп’ющих» м. Харбері. З 1839 р. рупором цих ідей стає журнал «Щомісячний вісник тверезості», редактором якого був Кук. Пізніше Кук, розширюючи ареал своєї боротьби за здоровий спосіб життя, переключається й на боротьбу з палінням.

В 1841 р., переїхавши в Лестер, він відкриває видавництво, що пропагує подорожі й екскурсії як альтернативу алкоголю й палінню тютюну. Одночасно їм було відкрито й готель. Особливістю гостинності Кука була повна відсутність спиртних напоїв у меню й пропонований всім гостям журнал «Супротивник паління». Після смерті Кука його бізнес перейшов до сина – Джонові Мейсону Куку, нащадки якого володіли фірмою аж до кінця 20-х рр. ХХ ст. У цей час це туристське агентство перетворилося в потужну підприємницьку структуру, що нараховує близько 12 тисяч турагентств у всіх країнах миру, які обслуговують десятки мільйонів туристів.

Куку належить пальма першості в розробці багатьох нововведень:

а) він створив перший пакетний тур (пекидж-тур), що являв собою комплекс послуг, які продавали за однією ціною, фірма Кука, вступаючи в договірні відносини із залізничними й пароплавними компаніями, готелями й ресторанами, піклувалася про комплексне обслуговування мандрівників, з моменту виникнення перших туристських бюро подорож стає товаром, що купується за гроші, і люди вимагають, щоб якість відповідала ціні;

б) Кук першим став вивчати попит на туристські послуги, заклавши основи туристського маркетингу;

в) розуміючи необхідність розширення географії подорожей, він став поширювати квитки (путівки) не тільки в Англії, але й за її межами.

Успішний розвиток туристського бізнесу усередині країни спонукало Томаса Кука до організації закордонних поїздок. Перша з них була здійснена у Францію в 1855 р., тому що в Парижі в цей час початку свою роботу Всесвітня виставка. Кук організував п’ятимісячну подорож в 1877 р. на пароплаві «Квейкер Сіті», яка поклала початок регулярним морським круїзам до Америки, а також у світі.

Створена в середині XIX ст. фірма Кука існує й понині, будучи великою туристською компанією, що має тисячі представництв по усьому світу й тисячам людей надає туристські послуги.

У другій половині XIX ст. індустрія відпочинку розширює сферу виробництва, у неї вже входять виникаючі бюро подорожей, різні підприємства готельного господарства й ресторанного бізнесу. Розвитку туризму сприяє поява різних країнознавчих довідників і путівників. Перші путівники в сучасному розумінні з'явилися в Англії ще на початку XIX ст. Відомий книговидавець Дж.Маррі став випускати довідники для мандрівників у зручній кишеньковій формі.

Особливу роль у забезпеченні туриста путівниками зіграв німецький видавець і книгопродавець Карл Бедекер, що в 1827 р. заснував фірму для видання путівників за англійським зразком. Бедекер на відміну від своїх попередників залучав до роботи над путівниками не одного автора, а цілу групу вчених і літераторів. З 1846 р. його видавництво починає випускати путівники на різних європейських мовах. Завдяки всьому його довідники користувалися великою популярністю. Ім'я німецького видавця стало загальним, путівники й зараз часто називають просто «бедекерами».

В 1862 р. з'являються й перші каталоги туристичних поїздок, що відбило процес розширення туристичного попиту. В 1854 р. в Англії видається перший довідник по готелях, адресований мандрівникам і туристам. У ньому було зазначено близько 8 тис. готелів.

У 1854 р. у Берліні Карл Ризель відкриває перше німецьке бюро подорожей.

У 1863 р. у Бреслау виникає «Райзенбюро Штанген», що активно займається морськими круїзами. Фірмою «Райзенбюро Штанген» було розроблено ідею недорогого літнього відпочинку на дачах для чиновників і службовців. Ці поїздки були доступні для людей, що мають порівняно невеликий сімейний бюджет, і поступово такі виїзди стали популярними в середніх верств суспільства.

Регулярні повітряні маршрути вперше з’явилися у Німеччині.

За організацію перших індивідуальних турів взявся англієць Томас Беннет, ретельно погоджуючи з туристами всі питання забезпечення поїздки – від харчування й розміщення до культурної програми.

У другій половині XIX ст. знаходить популярність новий вид туризму – гірський туризм. Як відомо, ще в 1786 р. з рекламною метою була зроблена масова екскурсія на гору Монблан в Альпах, після чого учасники всіх наступних сходжень на гори стали називати себе альпіністами.

На рубежі XIX – XX ст. туристський бізнес освоїв два основних напрямки – елітарний туризм для представників вищих верств суспільства й туризм інтелігенції, поїздки якої були обумовлені головним чином культурно-освітніми цілями. Поява нових верств міського населення, що виникли в процесі розвитку буржуазного ладу, привело до формування концепції туризму як рекреаційної діяльності, пов'язаної з відновленням «життєвих чинностей» і оздоровленням. За існуючими у заможних людей традиціями відпочинку на дорогих престижних курортах додаються нові види рекреації. Популярним стає дачний відпочинок серед розбагатілих представників середнього класу, а також екскурсії на природу, які стають доступними для більш широкого кола людей.

Література [1-3, 7, 13-14, 21, 23, 30].