Тема 7. Генезис міжнародного туризму

В ХХ СТ.

1. Роль міжнародних туристських організацій у розвитку співробітництва в області туризму.

2. Молодіжний туризм.

3. паломницький туризм.

4. Значення геополітичної обстановки для формування туристських потоків.

5. Вплив туризму на соціокультурне середовище.

6. Вплив загальносвітових процесів на стан сучасного туризму.

7. Стан туристської індустрії на початку XXI ст.

Однією з важливих форм міжнародного співробітництва сфері туризму, подорожей і гостинності є конференції ООН, перша з них відбулася в Римі в 1963 р. На цій Конференції ООН з туризму були представлені 87 країн, а також 5 спеціалізованих організацій, 7 міжвідомчих і 14 неурядових установ. Робота цієї конференції була присвячена регулюванню міжнародних туристських зв'язків, обговоренню питань прикордонних і митних формальностей, а також офіційному визначенню таких понять, як «тимчасовий відвідувач», «турист», «екскурсант».

У 1966 р. на Генеральній Асамблеї ООН був прийнятий Міжнародний пакт про цивільні й політичні права, де, зокрема, підкреслювалося право кожної людини вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

До початку 90-х рр. ХХ ст. налічувалося понад сто міжнародних спеціалізованих організацій туризму. Найбільш впливової з них є Всесвітня туристська організація (раніше ВТО, сьогодні абрівіатура – ЮНВТО), що була створена в 1975 р. і в цей час поєднує більше 120 держав миру.

Всесвітня туристська організація є правонаступником МСОТО – Міжнародного союзу офіційних туристських організацій (1947). Генеральна Асамблея ООН за згодою Економічної і соціальної ради ООН визнала за ВТО статус міжурядової організації, відповідальної за розвиток іноземного туризму. Штаб-квартира ВТО перебуває в Мадриді. Кожні чотири роки скликаються сесії, між якими працює виконком Генеральної Асамблеї. Генеральний секретар призначається на 4 роки. Офіційні мови: англійська, французька, іспанська. Відповідно до Уставу ВТО, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку й міжнародного взаєморозуміння для забезпечення миру, добробуту, поваги й дотримання прав людини поза залежністю від раси, статі, мови й релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

У структурі ВТО діють 6 регіональних комісій: для Європи, Африки, Америки, Південної Азії, Близького Сходу й району Тихого океану.

Функціонує вищий навчальний центр з туризму (СІЄСТ) у Мексиці. При Всесвітній туристській організації створені кілька фондів для підтримки розвитку індустрії туризму в різних країнах.

З діяльністю Всесвітньої туристської організації пов'язане професійне свято туристів і всіх працівників цієї сфери. Починаючи з 1980 р. 27 вересня – це день, коли був прийнятий Устав ВТО (1975 р.), відзначається як Всесвітній день туризму.

Секретаріат ВТО щороку рекомендує відповідну тему (гасло) для проведення цього свята в кожній конкретній країні. Так, для першого святкування Всесвітнього дня туризму було обране наступне гасло: «Внесок туризму в збереження культурної спадщини, зміцнення миру й взаєморозуміння».

Найважливішою подією в справі розвитку міжнародного туризму можна вважати затвердження ВТО на VI сесії її Генеральної асамблеї Хартії туризму й Кодексу туриста (м.Софія, 1985 р.). На цій же сесії була прийнята спеціальна резолюція про роль туризму в справі зміцнення миру й резолюція з молодіжного туризму.

Хартія туризму являє собою основний міжнародний документ, у якому зафіксовані норми й принципи відносин держав в області туристської діяльності. До основних принципів Хартії туризму віднесемо наступні:

а) «право кожної людини на відпочинок і дозвілля, включаючи право на оплачувану періодичну відпустку, а також право вільно пересуватися без обмежень, крім тих, які передбачені законом»;

б) «держави повинні розробляти й проводити політикові, спрямовану на забезпечення гармонічного розвитку внутрішнього й міжнародного туризму»;

в) «державам варто сприяти впорядкованому й гармонічному росту як внутрішнього, так і міжнародного туризму»;

г) «держави повинні проводити туристську політику відповідно до політики загального розвитку, проведеної на різних рівнях – місцевому, регіональному, національне й міжнародному, і розширювати співробітництво в області туризму як на двосторонній, так і багатобічній основі».

Кодекс туриста являє собою складову частину Хартії туризму. Їм визначаються норми поведінки, права й обов'язки туристів у ході участі їх у туристській поїздці. Туристи, відповідно до цього Кодексу, повинні своєю поведінкою сприяти взаєморозумінню й дружнім відносинам між народами й у такий спосіб сприяти збереженню миру.

У цей час у світі близько 200 міжнародних туристських організацій всесвітнього характеру.

Найстарший союз був організований у Люксембурзі в 1898 р. за назвою Міжнародна ліга туристських асоціацій, що у травні 1919 р. у Парижі була перейменована в Міжнародний туристський альянс. У його склад ввійшли більше 140 організацій з 84 країн світу. Головними цілями альянсу є розвиток всіх видів міжнародного туризму.

Питаннями молодіжного туризму займаються також неурядові міжнародні організації. Бюро подорожей Міжнародного союзу студентів (БП МСС), створене ще в 1960 р., активно організує міжнародні поїздки студентів з пізнавальними цілями. Ця організація має у своєму розпорядженні власні й орендовані студентські гуртожитки типу «Ювентус» і «Юніор».

Міжнародне бюро туризму й подорожей молоді створене в 1961 р. (штаб-квартира – у Будапешті). У бюро входять 67 молодіжних туристських організацій з більше 50 країн. Це бюро обслуговує понад 100 млн. туристів на рік. Саме з ініціативи бюро у Відні в 1975 р. пройшла Європейська конференція з молодіжного й студентського туризму й обмінів. З 1982 р. організація бере участь у діяльності ВТО. Обидві ці організації, що координують свою роботу з Міжнародною конференцією з студентського туризму – МКСТ, проводить семінари й акції, пов'язані з активізацією міжнародного студентського туризму.

В 1975 р. у Відні відбулася Європейська конференція з молодіжного й студентського туризму (ЄКМСТ), у якій брали участь 68 організацій молодіжного, студентського й дитячого туризму від 29 країн Європи й 24 регіональних і міжнародних молодіжних і студентських організацій. На конференції були прийняті Віденські рекомендації з розвитку молодіжного й студентського туризму й розробці форм заохочення обмінів для працюючої й учнівський молоді.

Принципи волі закордонних туристичних подорожей закріплені в багатьох міжнародних документах:

а) «Резолюція з Міжнародного туризму» (Конференція ООН, Рим, 1966 р.);

б) «Заключний Акт Наради з безпеки й співробітництва в Європі» (Хельсінкі, 1975 р.);

в) «Декларація Всесвітньої конференції з туризму» (Маніла, 1980 р.);

г) «Декларація Конференції міжпарламентського союзу з міжнародного туризму» (Гаага, 1989 р.).

Молодіжний туризм в XX ст. можна назвати характерною рисою громадянських суспільств. Молоді до 25 років (як студентам денних освітніх установ, так і нестудентам) повсюдно надаються різні істотні пільги під час їхніх туристських подорожей:

а) зниження тарифів на всі види транспорту (в рамках туристського або економічного класу);

б) існують значні знижки на проживання в спеціальних молодіжних гуртожитках (хостелях);

в) квитки на відвідування музеїв, парків, атракціонів для молоді дешевші;

г) робляться істотні знижки (а іноді й надаються безкоштовно) на телефонні переговори з батьками.

Питання молодіжного туризму курирує Міжнародна федерація організацій молодих мандрівників, що виникла в 1951 р. під егідою ЮНЕСКО.

Хостель – дешевий молодіжний готель за типом гуртожитку. Там існує коридорна система із загальними душовими й туалетами, кухнею й кімнатою відпочинку, розташованими на кожному поверсі. Проживають молоді люди в кімнатах, розрахованих на 2-6 осіб. Харчування для зупинених тут організується або в кафе, або в дешевих їдальнях. Позитивною рисою хостелів є чистота, що трохи компенсує малокомфортність проживання в них. Перші хостели виникли в Німеччині з ініціативи членів молодіжної туристської організації «Перелітні птахи». В 1910 р. був відкритий перший хостел, що представляє собою чистеньку нічліжку. Ця ідея була імпортована швейцарцями й голландцями, а після Першої світової війни хостели стали з'являтися практично у всіх європейських країнах. В 1930 р. в Англії створюється перша Асоціація хостелів, а вже в 1932 р. починає функціонувати Міжнародна федерація хостелів. В 1934 р. у США була створена Асоціація американських хостелів.

Паломницький туризм стабільно розвивається. Центрами паломництва індуїстів є храм Джагдиш Шиви в Раджастані, святі місця Вишну й Кришни, крім того, для них вважаються ритуальними й обмивання у священній ріці Ганг. Для сикхів вважається священним обов'язком хоча б раз у житті відвідати Золотий храм в Амритсарі. Тут зберігається священна книга Гуру Грант Сагиб, що містить основні положення навчання сикхів.

До 2 млн. прочан-мусульман щорічно збирає храм Кааби в Мецці.

Виникають сучасні об'єкти паломництва. В 1957 р. у Єрусалимі був споруджений Яд-ва-Шем – обитель скорботи, зал пам'яті шести мільйонів євреїв, убитих нацистами.

У XX ст. стали з'являтися мавзолеї, куди поміщали тіла вождів соціалістичних держав: мавзолей В.І.Леніна в Москві, мавзолей Мао Цзедуна у Китаї, Кім Ір Сена в Кореї, Георгія Димитрова в Болгарії; мавзолей модернізатору Туреччини Кемалю Ататюрку в Анкарі.

Геополітичний фактор серйозно впливає на розвиток туризму в кожному конкретному регіоні. Експерти ВТО виділили три види дестабілізації індустрії туризму, що викликана політичними причинами або погрозою особистої безпеки туристів: а) глобальна тривала дестабілізація, викликана воєнними діями або безперервними терористичними актами (практично повністю виявився закритим для відвідування туристів Алжир – терор місцевих ісламістів зробив перебування іноземців у країні смертельно небезпечним); б) постійна напруженість і невизначеність у туристичних маршрутах, спалахи насильства, релігійного екстремізму; в) одиничні явища тероризму, короткочасні безладдя.

Вплив туризму на соціокультурне середовище: а) сприяє переходу від традиційного способу життя до сучасних форм постіндустріального суспільства з усіма властивими йому атрибутами; б) збільшенням злочинності, проституції, у тому числі й дитячої, споживання алкоголю й наркотиків; в) «культурний шок» спостерігається у тих мандрівників, хто вперше виявляється на відпочинку в зовсім незнайомій країні.

Вплив загальносвітових процесів на стан сучасного туризму: а) людей середнього й старшого віку з більшими фінансовими можливостями для поїздок стало більше; б) зміни в соціальній моделі, як скорочення імміграційних обмежень, збільшення тривалості оплачуваних відпусток, більше ранній догляд на пенсію також сприяють розвитку туристського ринку; в) у розвинених країнах культурний і освітній рівень населення підвищується, що супроводжується появою стійкої тенденції до міжкультурних комунікацій, до розширення наукових, спортивних, науково-технічних, ділових і інших зв'язків; г) швидкими темпами збільшується число туристів.

Стан туристської індустрії на початку XXI ст.:

а) традиційно впливає соціально-економічна ситуація в провідних країнах туристських регіонів світу; б) економічний спад з 2008 р. зробив негативний вплив на в'їзний туризм; в) вплинули терористичні акти, військові конфлікти, політична нестабільність; г) спад міжнародного туризму, викликаний зменшенням туристських потоків на далекі відстані; д) зниження темпів корпоративних доходів; е) ціни продовжують відігравати вирішальну роль при ухваленні рішення про покупку турпродукту; є) особливості туристського попиту, що з'явилися останнім часом; ж) проявляється тенденція до скорочення перебування у відпустках, при цьому відпустка ділиться на кілька частин, що пов'язане зі скороченням робочих годин і збільшенням оплачуваних відгулів; з) збільшується число туристів літнього віку; і) росте попит на індивідуалізовані відпустки, на альтернативні кошти розміщення, не в готелях.

У ситуації глобальної світової кризи міжнародний туризм проходив трансформації: а) невеликі туристичні фірми зачиняються або приєднуються до більш великих, тобто зменшується туристичний ринок; б) зменшується туристичний потік; в) фінансова криза сприяє розвитку двох-трьохзіркових готелів, тому саме вони є найпривабливішими для інвестування; г) відбувається “заморожування” будівельних проектів нових готельних площ.

Напрямки впливу світової кризи на туристичну індустрію: а) зниження платоспроможності потенційних користувачів тур послугами, і, отже, падіння попиту; б) виключається з списку витрат організація свого дозвілля; в) зменшуються масштаби ділового та корпоративного туризму; г) ділові поїздки пов’язані з участю або відвіданням спеціалізованих виставок, а це фінансується з рекламного бюджету компанії, який в умовах світової кризи скорочується; д) проходить скорочення кадрів та заробітних плат у туристичних фірмах; е) зникає можливість розвитку малих фірм, розширення їх масштабів, відкриття нових офісів; є) економічна криза веде до політичної напруженості, що зменшує потоки міжнародних туристів через нестабільність економічної ситуації, зниження рівня життя, озброєні виступи, сутички.

Наступні тенденції помічені у міжнародному туризмі в умовах світової кризи: а) туристи вибирають більш близькі, недорогі напрямки, використовуючи більш економні транспортні засоби; б) зменшується тривалість поїздок, їх частота, витрати підчас подорожей, знижується кількість пакетних турів, зокрема на пляжні курорти; в) зростає кількість подорожей, які бронюються самостійно з розміщенням у родичів та друзів; г) найбільшим попитом будуть користуватимуться мандрівки у ті країни, валютний курс яких є найбільш вигідним для туристів; д) споживачі з великим рівнем прибутку будуть і надалі здійснювати індивідуальні тури; е) споживачі надають перевагу освітньому туризму як вигідній інвестиції; є) відхід некомпетентних працівників і утримання професіоналів в туристській галузі.

Міжнародний туристський ринок – це динамічне явище, що постійно розвивається, яке орієнтоване на споживача. У найближчі роки туристські ринки розвинених індустріальних країн будуть стабільно зростати внаслідок збільшення доступності туризму для більш широких верств суспільства і частоти туристських поїздок.

Динаміка міжнародного туризму по регіонах світу в останні 45 років виявляє істотні відмінності. При загальному двадцяти кратному збільшенні туристських потоків на планеті, в Європі та Америці вони росли темпами, близькими до середньосвітових – 6,6 і 5,9% на рік відповідно. Молоді туристські регіони – Азіатсько-Тихоокеанський, Близько-Східний і Африканський – розвиваються швидше. В окремі роки темпи приросту туристських прибуттів у них висловлюються двозначними цифрами. Однак вони менш стійкі до впливу, часто негативного, політичних та економічних чинників. Періоди прискореного зростання туризму в них змінюються стагнацією і спадами.

За минулі десятиліття найбільш динамічним був Азіатсько-Тихоокеанський регіон, в якому середні багаторічні темпи зростання числа прибуттів у дев’ять разів випереджали середньосвітові. Африканський континент та Близький Схід, відвідуваність яких збільшується порівняно швидко, при низьких абсолютних значеннях показника прибуттів чинять слабкий вплив на світову динаміку туризму.

У XXI столітті територіальна структура міжнародного туризму продовжується змінюватися при збереженні колишніх тенденцій розвитку. За прогнозами ВТО на 2020 р., Європа утримає домінуючі, хоча й дуже ослабіли, позиції на ринку туризму – 717 млн. прибуттів, Азіатсько-Тихоокеанський регіон вийде на друге місце – 438 млн. прибуттів. Америка, перемістившись на щабель нижче, буде замикати трійку лідерів (284 млн. прибуттів).

Узагальнюючи діяльність багатьох розвинутих країн у сфері туризму, Комісія ЄС опублікувала основні тенденції розвитку туризму на період 1999-2010 роки:

а) число поїздок збільшилися за рахунок міжконтинентальних подорожей з Європи в Америку, Азію й Океанію;

б) використання повітряного транспорту розширюється швидше завдяки збільшенню числа зручних прямих рейсів;

в) найбільш активними туристами є дві вікові групи – люди літнього віку і молодь;

г) зростає попит на туризм, пов’язаний із відвідуванням визначних пам’яток культури, а також з активним відпочинком;

д) стан навколишнього середовища є одним із домінуючих чинників у притягненні туристів, особливо в сільських і приморських районах;

е) відбувається тяжіння до незайманої природи, що асоціюється з поняттям краси, і в зв’язку з цим розвиватиметься насамперед екологічний туризм;

є) розвиток нетрадиційних – екстремальних видів туризму, поширення індивідуальних туристських подорожей, розвиток елітарного туризму (мисливського, наукового, конгресного).

ж) основними тенденціями розвитку туризму являється – підвищення якості туристського продукту, збільшення темпів зростання країн Середнього Сходу та Східної Азії, збільшенням витрат туристів на подорожі, розвиток нетрадиційних видів туризму.

Однією з найбільш значних тенденцій розвитку світового туризму є різке посилення конкуренції на ринку туристської пропозиції як наслідок появи дедалі більшої кількості зростаючих країн з амбітними планами залучення туристів, а також перенасичення на ринку однотипного туристського пропозиції. У результаті цього країни, що прагнуть зберегти, або зміцнити свої позиції на міжнародному ринку, здійснюють планування туризму на основі принципів сталого розвитку, передбачають довгострокові інвестиції в дану сферу і мають чіткі державні стратегії розвитку туризму. Відповідно, підвищується роль державної політики розвитку туризму країни в цілому, а також цільового просування окремих туристських продуктів на вітчизняному та міжнародному ринках.

Таким чином, сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму носять позитивний характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика кількість реклам, доступність інформації сприяють збільшенню можливостей спілкування між народами, що дозволяє людям краще розуміти один одного.

Література [1, 5-8, 10-12, 15-18].