Відповідальність перевізника за незбереження вантажу.

Унаслідок непідлягаючого зберіганню перевезення вантажу у вантажовласника виникають збитки, які можуть виражатися в повній втраті, недостачі, псуванні і ушкодженні вантажу, а також в необхідності виробити додаткові непередбачені витрати.

Перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу або ушкодження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі. Момент початку відповідальності перевізника за ушкодження, недостачу або втрату вантажу і момент закінчення цієї відповідальності визначаються правилами Конвенції про коносаменти 1924 р., національним морським законодавством, звичаями і правилами морських портів і угодою сторін в договорі морського перевезення.

Мінімальний період відповідальності перевізника – час з моменту, коли вантаж занурений на судно, до моменту, коли він вивантажений. У цей період часу, як встановлено правилом ст. 1 Конвенції про коносаменти, перевізник є безумовно відповідальним за занурений вантаж, окрім палубного вантажу і тварин. Дана норма має імперативний характер, і ніякі угоди про виключення відповідальності перевізника за цей період за умови видачі коносамента на вантаж не є дійсними.

Відповідальність перевізника за незбереження вантажу наступає лише тоді, коли шкода причинний унаслідок протиправних і винних дій або бездіяльності перевізника і коли між протиправною і винною поведінкою перевізника і збитком, що наступив, є причинний зв’язок.

Для покладання на перевізника майнової відповідальності за нестачу, втрату або ушкодження вантажу достатньо його вини будь-якого ступеня. При цьому ступінь вини не має значення, якщо шкода вантажу причинний тільки з вини перевізника. Якщо ж шкода вантажу причинний і з вини вантажовідправника або вантажоодержувача, то має місце обопільна, або змішана, вина. В цьому випадку розмір відповідальності перевізника встановлюється по зіставленню ступеня його вини і вини вантажовідправника і вантажоодержувача. Нарешті, якщо вантажу заподіяна шкода унаслідок обставин, які перевізник не в змозі був запобігти, він не буде визнаний винним в спричиненні цієї шкоди.

За загальним правилом вина перевізника презюмуєтся. Для того, щоб звільнитися від відповідальності, перевізник повинен сам довести, що втрата, нестача або ушкодження вантажу відбулися не з його вини. Перевізнику необхідно буде представити докази, що він весь час піклувався про вантаж, доки той перебував на його відповідальності.

Розмір відповідальності перевізника за незбереження вантажу під час перевезення.

Як правило, перевізник несе відповідальність за втрату вантажу – у розмірі вартості втраченого вантажу, а також за ушкодження вантажу – в сумі, на яку знизилася його вартість. Крім того, перевізник повертає одержаний ним фрахт, якщо він не входить у вартість втраченого вантажу.

Загальна сума, що підлягає відшкодуванню, обчислюється, виходячи з вартості вантажу в тому місці і того дня, де і коли він був або повинен бути вивантажений з судна відповідно до договору.

Вартість вантажу визначається за ціною на товарній біржі або, якщо такої ціни немає, – за існуючою ринковою ціною, а якщо немає ні тієї, ні іншої – виходячи із звичайної вартості вантажів того ж роду і якості.

З відшкодування за втрачений або пошкоджений вантаж віднімаються витрати, пов’язані з перевезенням вантажу (виплата фрахту, мит і ін.), які повинні були бути вироблені вантажовласником, але унаслідок поза втратою або ушкодженням вантажу зроблені не були.