Обмеження відповідальності перевізника.

Загалом українське законодавство виходить з принципу повного відшкодування шкоди особою, що заподіяла шкоду. В той же час у вітчизняному праві встановлені обмеження розміру, відповідальності за деякими зобов’язаннями, що обумовлене положеннями міжнародних договорів, учасником яких є Україна. Обмежена відповідальність транспортних організацій при здійсненні ними міжнародних перевезень вантажів морем передбачена відповідними транспортними конвенціями, зокрема Брюссельською конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент 1924 р.

Конвенція про коносаменти 1924 р. передбачає максимальну квоту відповідальності перевізника за втрату і ушкодження вантажу, вартість якого не вказана в коносаменті, в сумі 100 фунтів стерлінгів золотом за одне місце або іншу одиницю вантажу. При цьому країнам – учасницям Конвенції надане право встановити шляхом перерахунку максимальну квоту в своїй валюті в сумі, рівноцінній 100 фунтам стерлінгів золотом. У 1931 р. Великобританія відмовилася від золотого паритету фунта стерлінгів, у зв’язку з цим виникли ускладнення в перерахунку, що посилилися неодноразовою девальвацією фунта.

Конвенція 1978 р. (Гамбургзькі правила) передбачила вищу межу відповідальності перевізника за місце або одиницю вантажу. При цьому Конвенція ґрунтується на застосуванні нової умовної грошової одиниці, що набула поширення у взаємовідношенні держав – учасниць Міжнародного валютного фонду. Ця умовна грошова одиниця називається розрахунковою одиницею спеціального права запозичення – special drawing rights (SDR). В даний час один SDR (СДР) рівний приблизно 1,45 дол. США.

Гамбурзькі правила встановили межу відповідальності перевізника за місце або іншу відвантажувальну одиницю вантажу в сумі 835 розрахункових одиниць або 2,5 розрахункові одиниці за кожен кілограм маси брутто втраченого або пошкодженого вантажу залежно від того, яка сума вища.

У грудні 1979 р. в Правила Вісбі були внесені чергові зміни щодо одиниць обчислення меж відповідальності перевізника. Оскільки Україна приєдналася до Правил Вісбі, цей порядок передбачений і в КТМ України. Він зводиться до того, що якщо характер і вартість вантажу не були оголошені відправником до навантажування і внесені в коносамент, відповідальність перевізника за втрату або ушкодження вантажу не може перевищувати 666,67 розрахункових одиниць за місце або іншу одиницю відвантаження або 2 розрахункових одиниць за 1 кг маси брутто втраченого або пошкодженого вантажу залежно від того, яка сума вища (ст. 181 КТМ). При цьому під розрахунковими одиницями, як і в Гамбурзьких правилах, розуміються так звані спеціальні права запозичення (розрахункова одиниця, що використовується МВФ, – СДР).

Відповідальність перевізника за прострочення в доставці вантажу обмежується сумою, в 2,5 рази перевищуючої фрахт, що підлягає сплаті за перевезення вантажу, доставка якого прострочена, але не може бути вищим за фрахт, що підлягає сплаті за договором морського перевезення вантажу.

Загальна сума, що підлягає відшкодуванню перевізником, не може перевищувати межу, яка була б встановлена за повну втрату вантажу, відносно якого виникла така відповідальність.

У разі, коли для об’єднання вантажів використовується контейнер, піддон або інше подібне пристосування, кількість місць або одиниць відвантаження, перерахованих в коносаменті як упакованих в таке пристосування, вважається кількістю місць або одиниць відвантаження.

Сторони договору можуть своєю угодою встановлювати межі відповідальності, що перевищують ті, які передбачені законодавством.

Таким чином, КТМ України питання обмеження відповідальності перевізника привів у відповідність з вимогами міжнародно-визнаних інструментів. При цьому передбачається, що перевізник не має права на обмеження відповідальності, якщо доведено, що втрата, ушкодження або прострочення в доставці вантажу з’явилися результатом дії або бездіяльності самого перевізника, здійсненого навмисно або через грубу необережність.