- •1. Визначення кадрової політики
- •2. Планування та прогнозування кадрової роботи
- •3. Використання зарубіжного досвіду управління персоналом
- •1. Суб’єкти кадрової політики
- •2. Планування роботи з кадрами
- •3. Порівняльна характеристика американського та японського стилів управління персоналом
- •Цілі та завдання кадрової політики
- •2. Основні етапи прогнозування
- •3. Комплектування штату і професійна орієнтація.
- •1. Основні різновиди кадрової політики
- •2. Перспективне та поточне планування
- •Завдання керівників у сфері формування колективу.
- •Нормативно-правові та законодавчі акти щодо єдиної кадрової політики
- •Види управлінських рішень та підходи до їх прийняття.
- •Фактори успіху розвитку кар’єри.
- •1. Напрями кадрової політики
- •2. Процес прийняття рішень.
- •3. Формальні і неформальні групи та керування ними.
- •1. Елементи кадрової політики та їх характеристика
- •2. Прогнозування в управлінні персоналом
- •3. Способи вивільнення персоналу.
- •1. Типи кадрової політики
- •2. Основні етапи прогнозування
- •3. Зайнятість населення і комплектування штату за кордоном
- •1. Виникнення конфліктів у колективі.
- •2. Основи соціального партнерства.
- •3. Організація та джерела залучення персоналу.
- •1. Організаційна культура фірми.
- •2. Види планів з питань персоналу
- •3. Методи підбору персоналу, їх характеристика.
- •1. Основні напрямки професійного розвитку персоналу
- •2. Зайнятість населення
- •3. Основні рівні і стилі управління.
- •1. Організація системи професійного навчання персоналу
- •2. Поняття безробіття
- •3. Використання зарубіжного досвіду управління персоналом.
- •1. Професійна підготовка і підвищення кваліфікації кадрів
- •2. Класифікаційні ознаки персоналу за категоріями.
- •3. Набір персоналу за кордоном
- •1. Види професійного навчання. Ділова гра
- •2. Основні вимоги до адміністратора-менеджера.
- •3. «Аутплейсмент» - кабінети по наданню допомоги звільненим
- •1. Ознаки і функції трудового колективу.
- •2. Підготовка і формування резерву керівників.
- •3. Управління плинністю і трудовою мотивацією працівників в зарубіжних країнах
- •1. Методи прийняття рішень.
- •2. Джерела забезпечення підприємств персоналом
- •3. Використання зарубіжного досвіду управління персоналом
- •1. Система управління персоналом
- •2. Форми і методи підбору персоналу, їх характеристика
- •3. Порівняльна характеристика американського та японського стилів управління персоналом
- •1. Еволюція менеджменту людських ресурсів
- •2. Професійно-кваліфікаційні вимоги до працівників кадрових служб.
- •3. Персонал як суб’єкт і об’єкт управління.
- •1. Сучасні стратегії управління людськими ресурсами
- •2. Управління профорієнтацією та адаптацією персоналу в організації
- •3. Види структур управління.
- •1. Роль та місце кадрових служб в системі управління персоналом
- •2. Аналіз якісного складу кадрів. Робота з молодим спеціалістами.
- •3. Організація процесу звільнення.
- •1. Основні принципи і завдання управління персоналом
- •2. Принципи і методи роботи з резервом
- •3. Типи керівників.
- •1. Технологія управління людськими ресурсами
- •2. Плинність кадрів
- •3. Елементи кадрової політики та їх характеристика.
- •1. Методи управління персоналом
- •2. Планування роботи з кадрами.
- •3. Зайнятість населення і комплектування штату за кордоном
- •1. Зайнятість населення.
- •2. Причини та мотиви звільнень
- •3. Основні напрямки професійного розвитку персоналу.
- •1. Персонал як суб’єкт і об’єкт управління.
- •2. Заходи по зниженню плинності кадрів
- •3. Організація та джерела залучення персоналу.
1. Організаційна культура фірми.
Організаційна культура — це специфічні для даної організації цінності, відносини, норми поведінки, установки, традиції, ритуали. Вона визначає типовий для членів організації підхід до рішення проблем. Організаційна культура складається при формуванні підприємства. У момент створення і в перші роки життя організації формується та культура, яка спочатку відповідала представленням її творців. Далі культура розвивається, наповнюється більш глибоким значенням і приймається новими співробітниками. Вирішальний внесок в розвиток організаційної культури вносить її вище керівництво. В процесі розвитку організації, створення відділів можна говорити про організаційну культуру підрозділу.
Організаційна культура має складну структуру. Вона включає місію організації, цінності, мети, норми, звичаї, ритуали.
Місія організації представляє набір концептуальних положень, що в узагальненій формі розкривають те, чому вирішила присвятити себе організація. Вона виражає призначення і спосіб її існування. В даному випадку місію можна порівняти з релігією організації. Кожний член організації повинен представляти ту місію, яку виконує організація, щоб активніше реалізувати себе як особа.
Місія організації виявляється перш за все в таких елементах організаційної культури, як цінності, цілі і норми.
Організаційні цінності визначають, що вважається важливим в організації. Серед провідних індивідуальних цінностей співробітників організації виділяють пошану колег, творче задоволення, працьовитість, чуйність, справедливість, скромність, терпимість, ініціативність, змагальність.
Мета — це той бажаний результат, якого прагне добитися організація. Будь-яка організація має безліч цілей, серед яких прийнято виділяти три види: цілі-завдання, цілі - орієнтації і цілі -системи.
Цілі - завдання — це програми, плани, доручення, які ставляться ззовні організацією більш високого рівня і відображають основне призначення даної організації. Ця мета повинна бути пріоритетною, і їх досягнення виступає основним критерієм успішності функціонування організації.
Цілі - орієнтації — це особливі завдання окремих структур і членів організації, пов'язані із задоволенням їх різноманітних потреб і інтересів.
Цілі - системи — це цілі, що випливають з необхідності забезпечення цілісності організації і стабільності її функціонування(підтримка трудової і технологічної дисципліни)
Наступним елементом організаційної культури є норми.
Під нормами маються на увазі засоби регулювання поведінки індивідів і груп, загальні правила, діючі безперервно в часі і обов'язкові для всіх. Вони підказують людям, як ним поводитися і що від них очікується.
Нормативна сторона культури виявляється в звичаях і ритуалах.
Звичай — стійка система норм культури поведінки людини в різних сферах суспільного життя, що перетворилася на звичку. Звичаї частіше за все передаються з покоління в покоління. Прийнявши форму певного стереотипу поведінки, звичай регулює поведінку людей, нерідко звільняючи їх від необхідності ухвалення самостійного рішення.
Ритуал — це система символічних поведінкових актів. Ритуали покликані забезпечити спадкоємність між різними поколіннями в тій або іншій організації для передачі організаційних традицій і накопиченого досвіду через символи.
Манера одягатися, стиль одягу є неодмінним атрибутом організаційної культури. Саме цьому елементу організаційної культури надається велика увага з боку фахівців. Більшість організацій, успіхів, що добилися, в своїй справі, має уніформу або особливі знаки приналежності до організації.