Застосування лізингу в Україні

Діючих операторів лізингового бізнесу в Україні можна класифікувати в такий спосіб:

1. Банки, що одержали ліцензії на здійснення лізингових операцій.

2. Комерційні лізингові компанії — дочірні компанії великих банків.

3. Комерційні лізингові компанії, створені по галузевій, територіальній і територіально-галузевій ознаці.

4. Полукомерційні лізингові компанії, створені при участі федеральних і муніципальних органів і фінансуємі (цілком чи частково) за рахунок відповідних бюджетів, а також регіональні організації, створені для підтримки малого підприємництва і отримавші ліцензію на проведення лізингових операцій.

5. Лізингові компанії, створені торговими компаніями.

6. Міжнародні лізингові компанії.

Найбільш широке поширення одержали лізингові компанії, що є дочірніми компаніями великих банків.

При розгляді проблем, зв'язаних із проведенням міжнародних лізингових операцій, найбільш цікавими і складними є операції, "де лізингодавець і лізингоотримувач є резидентами різних держав. Міжнародна практика показує, що такі операції міжнародного лізингу не є домінуючими. Їхня частка в загальному обсязі лізингових послуг, як правило, складає 15-17 %. Причина цього криється в наступному:

• розходження в національних законодавствах;

• велика схильність систематичним ризикам (політичним і економічної);

• вплив експортно-імпортних обмежень, валютного регулювання і контролю;

• наявність валютних ризиків, що звичайно відсутні при внутрішньому лізингу;

• проблеми оподатковування й істотні розходження в обліку лізингових операцій.

Особливості лізингової діяльності в Україні. На сьогоднішньому етапі розвитку лізингу в Україні українські підприємства можуть виступати лише як імпортери, лізингових послуг.

Лізингові послуги в Україні, як правило, обмежуються лізингом рухомого майна в силу великої вартості, складності здійснення і тривалих термінів договорів по лізингу нерухомості. Об'єктами лізингу не можуть бути нематеріальні активи, у той час як у західній практиці лізинг програмного забезпечення має широке поширення.

Основні проблеми, з якими зіштовхуються іноземні лізингові компанії на українському ринку (не з огляду на підвищених систематичних ризиків, що притаманні будь-яким операціям, зв'язаним з інвестиціями в українську економіку), такі:

1. необхідність ліцензування лізингової діяльності;

2. нестабільність митного регулювання;

3. нестабільність і інші вади податкового регулювання;

4. практика вилучення лізингуємого майна в несумлінного лізингоотримувача;

5. нерозвиненість вторинного ринку лізингуємого майна;

6. труднощі оцінки клієнтського ризику;

7. вузькість спектра лізингових послуг.

Основні причини, що стримують розвиток лізингу в Україні.

1. Фінансова слабкість лізингових компаній, що багато в чому залежать від банків-засновників. Останні дуже часто використовують лізингові компанії як одну з форм кредитування підприємств. Це позначається на проведенні самостійної стратегії розвитку лізингової компанії і веде до великої залежності від своїх засновників. При погіршенні фінансового положення банку одночасно погіршуються умови діяльності лізингової компанії.

2. Кредитні ресурси вкрай дорогі.

3. Нерозвиненість заставного законодавства, коли лізингове майно не можна швидке забрати назад при розірванні лізингової угоди. У зв'язку з цим одну з важливих переваг лізингу, при якому майно виступає як забезпечення угоди, не реалізується. Тому лізингодавцям приходиться посилювати вимоги по забезпеченню угоди, що практично виключає малий бізнес зі споживачів лізингових послуг.

4. Відсутність вторинного ринку устаткування.

5. Несприятливі умови податкового, митного і валютного законодавства.

6. Недостатня кваліфікація кадрів, зайнятих у лізинговому бізнесі.