Співвідношення форфейтингу і факторингу

Головними відмінностями форфейтинга від факторингу є :

• неможливість регресу щодо експортера, тобто експортер цілком звільняється від ризику неплатежу;

• форфейтинг здійснюється тільки при сприянні банку і спеціального фінансового інституту (форфейтера);

• продається тільки одна вимога;

• вимоги повинні носити середньо- і довгостроковий характер;

• форфейтер бере на себе також політичні ризики;

• виплата повної ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10%);

• необхідність наявності банківських гарантій імпортеру.

3. Державне страхування торговельних операцій

Для стимулювання експорту держава часто починає страхування експортних кредитів, що здійснюється за допомогою державних і напівдержавних організацій, а також за допомогою гарантій і поручництв урядів.

Існування таких форм страхування порозумівається тим, що приватні страхові суспільства не в змозі перейняти політичні й економічні ризики на довгий період. Страхування експортного договору залежить від лежачої в його основі експортної угоди, платоспроможності імпортера і його гаранта ( чи банка уряди).

У цьому випадку експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85-95 % суми вимог.

Гарантії видаються при виконанні наступних умов:

• заявник — резидент країни-експортера;

• товари і послуги мають походження країни-експортера;

• імпортер згодний здійснити аванс у розмірі 15-20 % від суми постачання;

• графік погашення заборгованості по середньострокових і довгострокових кредитах передбачає кілька дат погашення протягом терміну дії кредиту;

• учасники угоди зобов'язуються вчасно надавати зведення про несвоєчасне погашення кредиту і про можливі збитки;

• дія гарантії починається після сплати збору, стягнутого організацією, що страхує.

Послуги по державному страхуванню експортних кредитів надаються практично у всіх розвитих країнах.

У США такими операціями займаються Експортно-імпортний банк (Eximbank), що є державним фінансовим інститутом, і Приватна експортна корпорація (Private Export Funding Corporation).

В Франції гарантування експортних кредитів здійснюється при сприянні трьох інститутів: Центрального банку Франції, експортного комерційного банку і визначеного кола комерційних банків, підтримуваних урядом.

В Італії створені спеціальні банки середньо- і довгострокового фінансування, підтримка експорту здійснюється також по лінії Mtdiocredito Centrale.

У Великобританії фінансуванням і страхуванням експортних угод займається спеціальний відділ Міністерства торгівлі Великобританії — ЕСGD (Export Credits and Guarantee Department).

У Німеччині дані операції проводяться за допомогою федеральної страхової компанії по страхуванню економічних і політичних ризиків експортних угод «Негтез», а також Консорціуму 55 німецьких комерційних банків «Експорт-кредит» (АКА) і Кредитної установи для відновлення (Kf) — фінансової установи суспільного права, 80 % капіталу якого належить Федерації, а 20% — федеральним землям.

Японія має експортно-імпортний банк, підлеглий Міністерству фінансів; активна участь у просуванні японських товарів належить також комерційним банкам і торговим домам.

Цими організаціями страхуються звичайно наступні види ризиків

• зовнішньополітичний ризик;

• ризик уведення заборони на переклад засобів, включаючи ризик мораторію;

• кредитний ризик, якщо чи замовник боржник є державною установою (кредитні ризики приватних замовників не страхуються).

Страхування експортних кредитів здійснюється при тісній взаємодії банків і інститутів по страхуванню експорту. Банки при цьому надають лише кредити, застраховані на випадок неплатежу. Для експортерів при цьому істотно знижується ризик і значно полегшується рефінансування фірмового кредиту.