Факторинг і форфейтинг Факторингові операції

Факторингові операції вперше стали застосовуватися американськими банками.

Факторинг — різновид посередницьких операцій, проведених банками і спеціальними компаніями, що представляє собою покупку грошових вимог експортера до імпортера і їхню інкасацію.

Компанія, що купує грошові вимоги, називається фактором-фірмою, чи факторинговою компанією.

За допомогою факторингу рефінансуються вимоги експортера терміном не більш 360 днів.

Факторингове кредитування відрізняється від комерційного кредитування експортера. У випадку факторингових операцій експортер одержує за проданий товар платіж наявними, а у випадку комерційного кредиту — вексель, що потім враховується в банку, де обслуговується експортер. При цьому сума, отримана експортером при дисконті векселя, буде менше, ніж при пропажі рахунка-фактури.

Види факторингу

Розрізняють 2 види факторингу: схований і відкритий.

При відкритому факторингу, купуючи вимоги, фактор-фірма застосовує відкриту сесію, тобто повідомляє покупцю (імпортеру) про поступку вимог експортером. У випадку використання схованого факторингу покупець не інформується про продаж зобов'язань фактору-фірмі, не повідомляється такі нікому з контрагентів експортера про кредитування його продажів факторною компанією.

Використання факторингу найбільше ефективно для невеликих, і середніх підприємств, що розширюють обсяги чи продажів вихідних на нові ринки, а також для знову створюваних компаній, що випробують недолік коштів через несвоєчасність надходження платежів від дебіторів, наявності надмірних запасів, труднощів в організації виробничого процесу. Факторинг дає можливість експортеру прискорити оборот капіталу. Часто зазначені фірми мають несприятливу структуру балансу, через що їхній кредитний статус не дозволяє одержувати доступ до банківського кредиту. Посередництво факторів-фірм у цьому випадку дозволяє вирішити проблему короткострокового кредитування.

Крім цього, посередництво факторингової компанії дозволяє скоротити управлінські витрати, підвищити ефективність комерційної роботи, тому що поряд з бухгалтерським обслуговуванням фактор-фірма здійснює кредитний контроль по угодах клієнта, проводить загальний аналіз господарської діяльності фірми, її збутової стратегії, кон'юнктури ринку і т.п.

Експортний факторинг будується на широких взаємних зв'язках факторингових компаній.

Таким чином, використання факторингу для експортера забезпечує майже повну безпеку платежу.

Форфейтингові операції

Форфейтинг — покупка середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають з товарних постачань, спеціальним кредитним інститутом (форфейтором} за готівку без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення.

Компанія, що здійснює покупку боргових зобов'язань без регресу на експортера, зветься форфейтинговою компанією, чи форфейтером.

Форфейтер бере на себе усі види ризиків. Експортер відповідає за забезпечення правових аспектів вимог, наприклад, за правильне здійснення передачі вимог форфейтеру.

Звичайно форфейтинг застосовується при продажі машин і устаткування. Контракти ці є середньо- і довгостроковими і полягають на великі суми.

Форфейтування дає ряд відчутних переваг експортеру:

• поліпшується позиція експортера по ліквідності, тому що фірма негайно одержує наявні;

• експортер звільняється від валютних, кредитних, процентних ризиків;

• зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що приводить до росту її кредитоспроможності;

• знімається необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів;

• форфейтинг не впливає на ліміти експортера по чи овердрафті на інший кредит, наданий банком.

Недоліками форфейтинга є:

1. Висока вартість: ставка по форфейтуванню значно більше звичайних ставок по кредитах, тому що форфейтер бере на себе всі ризики. Витрати по форфейтуванню складаються з:

• витрат по одержанню банківської чи гарантії авалю за векселем;

• ризикової премії за політичний ризик;

• витрат на мобілізацію коштів, що залежать від ставок відсотків на євроринку;

• управлінських витрат;

• комісії форфейтера, що складає різницю в часі між висновком угоди і наданням документів.

2. Труднощі пошуку для експортера банку, що бажає діяти в якості форфейтера.

Процедура форфейтингу для експортера дуже проста. Продаж векселів оформляється передатним написом на них і простий документ, що містить опис їхніх реквізитів і закріплюють термін постачання й обліковий відсоток. Векселі повинні бути з авалем банку країни покупця, а інші вимоги — з банківською гарантією. Оперативність форфейтинга вигідно відрізняє його від інших форм експортного кредитування, що характеризуються тими ж термінами й обсягами, але передбачаючих страхування кредиту і підготовку ряду спеціальних угод між всіма учасниками операції. Для форфейтування експортних вимог необхідно дотримувати наступні умови:

1) експортна вимога повинна бути оборотною і безумовною;

2) векселі повинні бути простими на імпортера, тратти малоспоживаною;

3) на векселі повинний бути аваль банку країни покупця, інші вимоги повинні супроводжуватися банківською гарантією;

4) якщо платоспроможність імпортера сумнівна, те форфейтер може зажадати чи аваль гарантію банку третьої країни;

5) експортера може бути звільнений від відповідальності за векселем. У цьому випадку на простому векселі ставиться позначка «Без регресу» чи «Без зобов'язань», до перекладного векселя може бути прикладений спеціальний документ про звільнення експортера від відповідальності.