6. Психологічний склад українського народу

Життєдіяльність людини залежить від соціально-психологічного фактора стійкої спільності людей, що історично склалася на базі спільного економічного, соціального, релігійного, культурного, побутового життя, території, мови, тобто нації. При вивченні БЖД не можна не враховувати соціально-психологічного фактора, а саме такого його елемента, як психологія нації.

Яким Ярема в 1935 році на І Укрпедагогічному конгресі у доповіді „Українська психіка ” визначив типи психології окремих націй незалежно від того, що переважає в її проявах: екстраверсія чи інтроверсія - світ об'єктів чи світ суб'єктів. Було висловлено думку, що психологія українців ближча до індуїзму (інтроверсія), ніж до американізму (екстраверсія).

Українській нації притаманні такі особливості:

• перевага емоцій над волею і інтелектом: легка запальність і швидке заспокоєння;

• сентиментальність, чутливість, ліризм, що виражені в естетизмі народного життя і обрядовості;

• миролюбність, відсутність схильності до насильницької експансивності, примиренство до чужої експансивності;

• свободолюбність особи, яка є умовою демократизму вільних об'єднань, федералізму;

• анархічний індивідуалізм - найбільший ворог єднання;

• егоцентризм, прагнення особистої свободи без належних устремлінь до державності (маємо елементи державних імпульсів шляхтичів П.Сагайдачного, Б.Хмельницького, І.Мазепи, П.Орлика, І.Виговського).

Г.Ващенко ще в 1945 р. у праці "Виховний ідеал" дав огляд розвитку української розумової культури, за рівнем якої українці вважаються передовим народом у Європі. Ось його оцінка особливостей українського народу: схильність до синтетичного мислення, яке є найважливішою умовою творчості; народ багатий на красу і силу почуттів (пісні, музика); охайність, чемність, гостинність, високий моральний стан; статева моральність.

Причина недолі українців - хиби нашої волі, яка здеформувалася зусиллями наших поневолювачів. Українці - індивідуалісти з елементами аристократизму. У несприятливих умовах політико - суспільного житті індивідуалізм українців перетворюється в егоїзм, в замикання в собі, в нехтування інтересами України. Форми цього егоїзму - кар'єризм, ренегатство, амбіціонерство дріб’язкового характеру. Тривала відсутність державності притупила почуття громадянина, господаря своєї країни.

Потрібно усвідомити, які риси української психіки слід розглядати як позитивні, а які - як негативні. Позитивні риси мусимо вперто культивувати, а негативні - щоденно переборювати. Все, що переймаємо в інших народів, слід перепускати через призму чи фільтр інтересів і психології свого народу. Всі ми вийшли з минулого, всім нам судилося майбутнє.

12