4. Психотипи за реакцією людей на небезпеку

Темпера́мент — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини. .

Темперамент - індивідуальна особливість психіки людини, в основі якої лежить відповідний тип нервової системи. Виявляється через силу, швидкість, напруженість та урівноваженість перебігу психічних процесів індивіда, яскравість та стійкість його емоцій і настроїв. Гіппократ поділяв людей на чотири категорії: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік.

У чистому вигляді темпераменти зустрічаються вкрай рідко.

Властивості темпераменту

У кожного темпераменту можна знайти як позитивні, так і негативні властивості.

Гарне виховання, контроль і самоконтроль дає можливість проявитися:

1. меланхоліку, як людині вразливій з глибокими переживаннями і емоціями;

2. флегматик, як витриманий, без поспішних рішень людині;

3. сангвінік, як високо чуйну для будь-якої роботи людині;

4. холерики, як жагучій, шаленій та активній в роботі людині.

Негативні властивості темпераменту можуть проявитися:

• у меланхоліка - замкнутість і соромливість;

• у флегматика - байдужість до людей, сухість;

• у сангвініка - поверховість, розкиданість, мінливість;

• у холерика - поспішність рішень.

Вплив темпераменту

Від темпераменту людини залежать:

1. Швидкість виникнення психічних процесів (наприклад, швидкість сприйняття, швидкість мислення, тривалість зосередження уваги і т.п.);

2. Пластичність та стійкість психічних явищ, легкість їх зміни і переключення;

3. Темп і ритм діяльності;

4. Інтенсивність психічних процесів (наприклад, сила емоцій, активність волі);

5. Спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти (екстраверсія або інтроверсія).

І. П. Павлов вивчив фізіологічні основи темпераменту, він звертав увагу на залежність темпераменту від типу нервової системи. «Темперамент є біологічним фундаментом нашої особистості, тобто засований на властивостях нервової системи, пов’язаний з тілобудовою людини, з обміном речовин в організмі». Павлов виділив чотири основні типи вищої нервової діяльності:

• «рухливий» (сильний, живий, врівноважений тип нервової системи, відповідає темпераменту сангвініка);

• «інертний» (сильний, спокійний, врівноважений тип нервової системи, відповідає темпераменту флегматика);

• «неврівноважений» (рухливий, нестримний, сильний тип нервової системи — відповідає темпераменту холерика);

• «слабкий» (неврівноважений, малоактивний тип нервової системи, зумовлює темперамент меланхоліка).

Темперамент характеризує динамічність особистості, але не характеризує її переконань, поглядів, зацікавлень, не є показником цінності особистості, не визначає її можливостей (не слід змішувати властивості темпераменту з властивостями характеру чи здібностями).

Можна виділити наступні основні компоненти, що визначають темперамент:

1. Загальна активність психічної діяльності й поведінки людини виражається в різному ступені прагнення активно діяти, опановувати й перетворювати оточуючу дійсність, виявляти себе в різноманітній діяльності. Вираження загальної активності в різних людей є різним. Можна відзначити такі крайнощі: з одного боку, млявість, інертність, пасивність, а з іншого — велика енергія, активність, пристрасність і стрімкість у діяльності. Між цими двома полюсами знаходяться представники різних темпераментів.

2. Рухова, або моторна, активність, показує стан активності рухового й мовленнєвого апарату. Виражається в швидкості, силі, різкості, інтенсивності м’язових рухів і мовлення людини, його зовнішньої рухливості (чи навпаки, стриманості), балакучості (чи мовчазливості).

3. Емоційна активність виражається в емоційній вразливості (чутливість до емоційних впливів), імпульсивності, емоційній рухливості (швидкість зміни емоційних станів, їх початку й припинення).

Темперамент проявляється в діяльності, поведінці й учинках людини та має зовнішнє вираження. За зовнішніми сталими ознаками можна до певного ступеню судити про деякі властивості темпераменту.