5. Оцінка банківської прибутковості

Одним із підходів до оцінки рівня прибутковості банка є виявлення сформованої тенденції зростання прибутку банку. Така форма аналізу прибутку можлива на основі даних за декілька років. Позитивна оцінка рівня прибутковості дається в тому випадку, якщо склалася тенденція її росту в основному за рахунок процентної маржі і непроцентних прибутків. Негативний висновок про прибутковість банку може бути зроблений, якщо позитивні тенденції зростання прибутку пов'язані в основному з прибутками від операцій на ринку цінних паперів, із непередбаченими прибутками, я також із відстрочками по сплаті податків.

Аналіз прибутковості банку здійснюється за такими показниками:

• прибутковість активів;

• прибутковість капіталу;

• чистий спред;

• прибутковість витрат;

• чиста маржа;

• загальний показник прибутковості (рентабельності).

Аналіз цих показників здійснюється у порівнянні з планом і в динаміці. Вплив факторів па зміну показників прибутковості банку розраховується за допомогою способу ланцюгових підстановок.

Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники:

віддачі активів (ROА);

віддачі капіталу (ROЕ).

Віддача (прибутковість) активів розраховується за такою формулою:

ROА1 = Чистий прибуток / Середні загальні активи

Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.

Але у зв'язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банки в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процента прибутковості активів і розраховують процент прибутковості робочих активів:

ROА2 = Чистий прибуток / Середні робочі активи

Зіставлення показників ROA1 та ROA2 дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання. Зіставлення цих коефіцієнтів дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Передусім це стосується іммобілізованих власних коштів. Для банки, які використовують як кредитні ресурси залучені кошти, абсолютна рівність між цими показниками не можлива. Адже банки повинні створювати обов'язкові резерви, тобто зберігати частину залучених коштів у найбільш ліквідній формі, яка не дає доходу. На практиці вважається: якщо рівень прибутковості активів перевищує 1%, то банк працює рентабельно.

Віддача (прибутковість) капіталу розраховується за формулою:

ROЕ1 – Чистий прибуток / Середній капітал

Оптимальне значення цього показника 15%.

Співвідношення прибутку та власного капіталу с показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки стійкий рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей показник, слід зіставити темпи зростання прибутку та власного капіталу.

На практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу:

ROЕ2 = Чистий прибуток / Статутний капітал

Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися його коштами. Для акціонерів і пайовиків даного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічними показниками інших банків для з'ясування сфер найбільш дохідного і вигідного розміщення своїх коштів.

Для оцінки ефективності видатків банку використовується показник рівня їх прибутковості (Rb), який розраховується за такою формулою:

Rb = Чистий прибуток / Витрати банку

Оптимальне значення цього показника 7 - 8%. Він відображає кількість грошових одиниць, які припадають на одну грошову одиницю доходу, або частку прибутку в доході. Його значення зменшується у разі зростанні витрат.

Прибутковість (рентабельність) доходу розраховується у такий спосіб:

RД = Прибуток до оподаткування / Сукупні доходи банку

Показник прибутковості доходу відбиває здатність менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання цього показника свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки дорогих інструментів.

Ефективність операційної діяльності комерційного банку можна оцінити за допомогою показника чистого спреду, який розраховується за такою формулою:

Чистий серед = Проценти отримані / Процентні активи – Проценти сплачені / Процентні пасиви

За допомогою показника чистої процентної маржі (ЧПМ) можна проаналізувати здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різний і, як процент до загальних активів:

ЧПМ = Чистий процентний дохід / Середні загальні активи

Показник чистої процентної маржі дає можливість визначити ефективність використання платних ресурсів у розташовуваних під відсоток активах. Але вона не повністю показує вплив витрато місткості ресурсів, тому що не враховує їхній обсяг.

Акцентування уваги на цьому показнику в практиці західних країн виправдано, це випливає зі стандартів обліку. В умовах же вітчизняних стандартів обліку, коли процентний дохід відбиває тільки результати кредитних операцій, а процентні витрати представляють витрати по всіх платних ресурсах, показник чистої процентної маржі не відбиває ефективності використання ресурсів, з погляду дохідності. Цей показник своїм зниженням більше відслідковує не норму добування процентних доходів, а цільовий розподіл залучених коштів. Більш значимими показниками ефективності є показники дохідності (маржі), розраховані для окремих категорій активів.