37. Правова держава.

Правова держава – це політична організація влади, режим здійснення якої будується на пануванні влади, самообмеження влади, взаємної відповідальності громадян та держави.

Ознаки правової держави:

1. демократичний характер власності;

2. закріплення в законодавстві та здійснення на практиці відповідних міжнародних стандартних основних прав людини;

3. розподіл влади на три гілки;

4. наявність Конституційного Суду;

5. режим суворої законності, діяльності органів державних об’єднань громадян, посадових осіб;

6. розвинутість політико-юридичного мислення населення держави, його зацікавленість у вирішенні загальнодержавних питань та справ міського значення.

В ознаках правової держави проявляється її зовнішній бік.

Внутрішня природа держави знаходиться у зв’язку із здійсненням таких юридичних принципів, як верховенство закону, пов’язаність держави, всіх її органів, посадових осіб та громадян права, взаємна відповідальність держави та громадян, самообмеження державної влади.

38. Поняття права, його призначення.

Право – система нормативних постанов, що спираються на ідею людської справедливості та свободу, у відповідності з якими та на підставі яких забезпечуються та охороняються основні права людини, здійснюється влада в державі, створюються та функціонують державні інститути, підтримується державна стабільність та забезпечується нормальна життєдіяльність людей.

Властивості права:

1. нормативність. Право складається з норм, загальних правил поведінки.

2. Все загальність. Здатність вести суспільне життя та забезпечувати єдиний для всіх суб’єктів порядок регулювання суспільних відносин.

3. Системність. Норми права тісно пов’язані між собою, діють у єдності, з них складаються інститути та галузі права;

4. Формальна визначеність. Юридичні норми відрізняються точністю, їх зміст формально закріплений у тексті закону або інших нормативних документах;

5. Забезпечення державою. Якщо норми права не виконуються добровільно, держава приймає міри до їх примусового виконання, так чи інакше впливаючи на порушника норм.

39. Функції права.

Функції права:

1. регулятивна;

2. охоронна;

3. виховна (превентивна).

40. Джерела права.

Джерело права – спеціальний правовий термін, що вживається для зовнішніх форм вираження юридичних норм.

Джерела права:

1. звичаї;

2. судові прецеденти;

3. нормативні акти;

4. нормативні договори.

Основне джерело - закон.

Закон – нормативний акт вищого органу державної влади, що регулює важливі питання держави та суспільного життя, прийнятий з дотриманням законодавчої процедури.

41. Закон як основне джерело права.

Джерело права – спеціальний правовий термін, що вживається для зовнішніх форм вираження юридичних норм.

Закон – нормативний акт вищого органу державної влади, що регулює важливі питання держави та суспільного життя, прийнятий з дотриманням законодавчої процедури.

42. Система права.

Система права включає три складові:

1. внутрішня побудова права;

2. поділ його на взаємодіючі норми;

3. інститути та галузі.

Інститут права – сукупність відносно відокремлених юридичних норм, що регулюють визначений різновид суспільних відносин всередині галузі права.

Галузь права - сукупність норм права, що регулюють якісно однорідну область суспільних відносин.

Вихідним елементом системи права є норми права – загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, що походять від держави, охороняються нею, дають учасникам суспільних відносин юридичні права та покладають на них юридичні обов’язки.