Спів вчителя в ансамблі з дітьми

Ще одним видом виконавської вокальної діяльності, який повинен володіти вчитель музики, є спів в ансамблі з дітьми. У його основі лежить спільна співацька діяльність вчителя і що вчаться, побудована в основному за принципом «ведучий — ведений». Вміст цієї діяльності залежить від поставлених вчителем виконавських і педагогічних завдань (визначення характеру твору, його темпу, динаміки і так далі).

Спільного виконання повинна передувати демонстрація вчителем того, як треба виконати той або інший музичний матеріал (з точки зору якості співацького звучання, особливостей вимови тексту, способу звуковедення, характеру виконання, фразування і так далі).

Гра на інструменті

На уроках музики вчитель виступає і як виконавець-інструменталіст, що володіє різними видами інструментального виконання: сольного виконання творів, акомпанування що вчиться, гра в ансамблі з дітьми.

Сольного виконання творів на інструменті (фортепіано, баян або акордеон та ін.), використованого вчителем на уроці музики, передбачає дотримання всіх тих вимог, які пред'являються до виконавця-інструменталіста. В той же час специфіка роботи вимагає від вчителя музики володіння репертуаром, що складається з широкого кола творів практично всіх стилів, жанрів, з якими необхідно ознайомити учнів.

Педагог повинен уміти грати і на елементарних музичних інструментах. При цьому його виконання так само повинно відповідати вимогам музичності, освіченості, як і при грі на основному музичному інструменті.

Вчитель музики виступає на уроці і в ролі акомпаніатора в його двох основних функціях: акомпанування співу дітей і спів під власний акомпанемент. При цьому, зрозуміло, необхідно дотримуватися всіх тих вимог, які висуваються до акомпанементу в концертмейстерському класі.

У роботі з учнями потрібно враховувати рівень їх готовності до спільної з акомпаніатором виконавської діяльності. Так, в одному випадку потрібно вести за собою учнів у процесі спільного музикування, в іншому випадку, коли діти вже досить вільно володіють музичним матеріалом, — прагнути слідувати тим правилам, які встановлені для виконання в ансамблі.

При співі вчителя під власний акомпанемент важливого значення набуває відповідність співацького і інструментального звучання, його збалансованість. Рішення цієї задачі викликає особливу трудність для тих вчителів (студентів), які володіють скромним по силі співацьким голосом. Якщо врахувати, що при акомпануванні необхідне ще й спостереження за учнями, то рішення вказаного завдання ще більш ускладнюється.

Вчитель повинен також уміти досить вільно транспонувати розучувані з дітьми пісні та хорові твори в зручну для них тональність.

Гра в ансамблі з дітьми здійснюється в різних формах: у формі колективного і ансамблевого музикування на елементарних музичних народних інструментах, у формі ансамблевого виконання на фортепіано. Як у тій, так і в іншій формах вчитель бере на себе функцію провідного виконавця.

Диригування

Особливим виглядом музичного виконання на уроках музики виступає диригування хором, оркестром, музично-пластичними композиціями. Суть цієї роботи полягає у втіленні виконавського задуму за допомогою управління музичною діяльністю дітей в різних видах музикування. Вчитель в процесі диригування прагне перш за все до вирішення наступних завдань:

• встановлення узгодженості дій учнів у втіленні художнього, виконавського задуму твору;

• підтримка необхідного для виконання даного твору емоційного стану і його «влучення» (термін К. С. Станіславського) учнів;

• запобігання виникаючих ускладнень у дітей шляхом епізодичного підключення вчителя до виконавської діяльності (наприклад, підспівування однієї з партій, підказка слів, рухів та ін.).

До цього слід додати, що вчитель музики незрідка вимушений поєднувати диригування з власною виконавською діяльністю або як акомпаніатор, або як виконавця найбільш важких для дітей оркестрових або хорових партій. В цьому випадку йому може допомогти система додаткових засобів управлінь колективом — головним чином мімікою, рухами головою, що вказують на моменти дихання, фразування, акцентів, штрихів та ін., аналогічно тому, як ця робота здійснюється в народному музикуванні, де провідний виконавець одночасно бере на себе функцію диригента.

Виконавська діяльність вчителя, нерозривно пов'язана з діяльністю з підготовки учнів до виконання музики, включає: хормейстерську діяльність; діяльність по підготовці учнів — до гри в оркестрі, до виконання музично-пластичних композицій, до сценічної інтерпретації музичних творів.

Хормейстерська діяльність вчителя музики, по-перше, зберігає ті функції, які виконує хормейстер в хорі: розучування партій, виробітку ясної дикції, ансамблю, голосоутворення, звуковедення і так далі Слід мати на увазі, що цю роботу необхідно виконувати, враховуючи ступінь розвитку музичних здібностей учнів конкретного класу і відповідно вибирати доступний для них репертуар.

По-друге, діяльність вчителя музики — хормейстера не розривно пов'язана з вирішенням ряду музично-педагогічних завдань з розвитку музичного слуху, пам'яті, мислення, уяви, співацького голосу, з формування у учнів вокально-хорових умінь і навичок. При цьому особливе значення має володіння вчителя хормейстерськими навичками розучування тієї або іншої партії, показу, «як треба і як не треба» виконувати який-небудь фрагмент цієї партії, одночасно диригувати однією рукою і грати мелодію — іншою і т. д.

Підготовка учнів до гри в оркестрі передбачає виконання перерахованих вище завдань, але з урахуванням специфіки роботи вчителя з дітьми, що грають на якому-небудь музичному інструменті в оркестрі. Вчитель розучує з ними оркестрові партії, з’єднуючи їх на свій розсуд перед тим, як виконати всю партитуру. Як вже наголошувалося вище, у ряді випадків він бере на себе обов'язки виконавця найбільш важкої для дітей партії. Важливо, щоб учні освоювали гру на різних елементарних інструментах.

Як і хормейстерська діяльність, підготовка учнів до гри в оркестрі нерозривно пов'язана з вирішенням педагогічних завдань — розвитком музичних здібностей, навиків і умінь.

Одним з найменш розроблених в даний час видів діяльності вчителя музики є підготовка учнів музично-пластичній діяльності. Вона направлена на формування здатності музично-творчого самовираження дитини, на розвиток асоціативних зв'язків музики і мистецтва руху, на більш поглиблене входження в світ музики, збагнення її інтонаційної природи. Це передбачає три напрями роботи вчителя музики:

• підготовка учнів до виконання пропонованих вчителем музично-пластичних рухів, композицій;

• стимулювання творчих проявів у дітей у зв'язку з музично-пластичною діяльністю (здібність до адекватного віддзеркалення у русі музичного образу, створення власних музично-пластичних рішень на основі певного музичного твору);

• педагогічне спостереження за виконанням твору як усіма учнями, так і кожним з них (що є специфікою, властивою лише даному вигляду музикування).

Підготовка музичних творів учнів до сценічної інтерпретації, направлена на розкриття ще однієї грані музично-творчого потенціалу учнів в процесі спілкування з музичним мистецтвом. Ця робота включає широкий спектр різних форм: від драматизації пісень до постановки мюзиклу. Практика музичних занять показує, що сьогодні сценічна інтерпретація набуває все більш широкого поширення, зважаючи на свою привабливість для сучасної дитини.

У підготовці учнів до такої діяльності виділяються наступні напрями:

• спільна робота вчителя і дітей за вибором вже готових композицій або з її створення на основі будь-якого музичного твору;

• вибір ролей відповідно до можливостей кожної дитини-виконавця;

• розучування кожної ролі;

• підготовка сценічних костюмів;

• створення декорацій і реквізиту;

• постановка сценічної композиції в цілому;

• розвиток артистичних здібностей.