- •1. Поняття конституційного права(кпу). Історія конституційного права України.
- •2. Предмет конституційного права України.Як галузі права
- •3. Принципи конституційного права
- •5. Функції конституційного права.
- •6. Предмет конституційного права як галузі законодавства.
- •7. Особливості складу, структури і технології законодавства, регулюючого конституційно-правові відносини.
- •Законами України відповідно до нижче вказанних статей Конституції України визначаються
- •Тема 3. Кпу- юридична наука та учбова дисципліна
- •Тема 4. Методологія конституційної науки та практики
- •Поняття та принципи методології конституційної науки та практики
- •Структура методології конституційної науки та практики
- •Антропометричний методологічний підхід у конституційній науці та практиці
- •Загальнонаукові методи пізнання у конституційному праві
- •Частнонаучние методи пізнання у конституційному праві
- •Значення компаративиського дослідження у конституційному праві
- •Апробування конституційно-правових новацій в експериментальному режимі
- •Тема 5 Конституційно-правові норми та інститути кпу
- •Поняття норми кпу. Загальні властивості конституційно-правових норм і їх особливості
- •Структура норми кпу:поняття, особливості та характеристика елементів
- •Критерії класифікації конституційно-правових норм. Види конституційно-правових норм.
- •Дія конституційно-правових норму часі, просторі та за колом осіб. Проблема оберненої сили конституційно-правових норм.
- •Інститути кпу:поняття закономірності, формування і розвиток
- •Класифікація і характеристика інститутів кпу
- •Система кпу
- •Тема 6. Істочники конституційного права України
- •Поняття і склад джерел кпу. Види джерел кпу.
- •Конституція – основне джерело кпу
- •Закон як джерело кпу. Проблема Констутуційних законів
- •Рішення та првові позиції ксу
- •Нормативно-правові акти органів виконавчої влади, як джерело кпу. Правові акти Президента України.
- •Акти органів місцевого самоврядування як джерело кпуСтатут територіальних ромад у систуме локальних джерел права
- •Договір як джерело кпу. Особливості меж народно-правових договорів як джерело кпу.
- •Інші джерела кпу і особливості. Використання правових звичаїв у конституційному регулювання суспільних відносин. Судовий прецидент у системі джерел конституційного права.
- •Тема 7. Конституція – основний закон держави і суспільства.
- •Основні історичні етапи розвитку конституції.
- •Поняття конституції. Основні підходи до розуміння суті конституції. Конституція, я центр сучасної правової системи
- •Роль (функції) конституції
- •Класифікація конституцій.
- •Конституція 1996 р., як акт влади народу. Юридичні властивості Конституції України
- •Конституція України: структура, основні соціально-правові пріоритети, загальна характеристика
- •Порядок прийняття та внесення змін в Конституцію України
- •Тема 8 Правова охорона Конституції України
- •Поняття і функції правової охорони ку
- •Історичний досвід і сучасна організація правової охорони ку
- •Конституційний контроль і нагляд. Субєкти і об’єкти конституційного контролю
- •Тема 9.Конституційно-правові відносини.
- •Поняття, склад і особливості конституційно-правових відносин. Проблема владо відносин і відносин взаємної відповідальності держави і громадянина.
- •Субєкти конституційно-правових відносин
- •Обєкти конституційно-правових відносин
- •Зміст конституційно-правових відносин
- •Підстави виникнення і динаміки конституційно-правових відносин
- •Тема 12. Конституційно-процесуальне право.
- •Поняття і предмет Конституційно-процесуальне право
- •Джерела Конституційно-процесуальне право
- •Конституційно-процесуальна норма. Конституційний процес, поняття, особливості ,суб’єктивна характеристика та стадії. Конституційні процедури і конституційне производства.
- •Види Конституційного процесу: учредительній, законодавчий, виборний, референдарний, юрисдикційний, та інші види.
Тема 9.Конституційно-правові відносини.
Поняття, склад і особливості конституційно-правових відносин. Проблема владо відносин і відносин взаємної відповідальності держави і громадянина.
Поняття і особливості конституційно-правових відносин; підстави виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин; класифікація конституційно-правових відносин.
Конституційно-правові відносини - це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб'єкти яких наділяються взаємними правами і обов'язками згідно з приписами конституційно-правових норм. За змістом це найважливіші для забезпечення життєдіяльності суспільства відносини, спрямовані на здійснення народовладдя, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, які після врегулювання їх нормами конституційного права набувають характеру конституційно-правових. Саме в рамках конституційно-правових відносин приписи конституційно-правових норм втілюються у поведінку суб'єктів конституційного права.
Конституційно-правові відносини характеризуються рисами як спільними для всіх видів правовідносин, так і специфічними, притаманними лише цьому виду правовідносин.
Так, конституційно-правові відносини мають єдину для всіх правовідносин структуру - об'єкт, суб'єкт і зміст (суб'єктивні права та юридичні обов'язки), а їхня специфіка пов'язана:
по-перше, з їх змістом - вони виникають в особливій сфері суспільних відносин (відносини владарювання), які є предметом конституційного права й пов'язані зі здійсненням публічної влади та реалізацією прав і свобод людини;
по-друге, з особливостями об'єкта, суб'єкта та характером юридичних зв'язків між суб'єктами цих відносин.
КОНСТИТУЦІИНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИхарактеризуються поділяються на
специфічним змістом -
пов'язані зі здійсненням
публічної влади
та реалізацією прав і свобод
людини і громадянина загальні — не визначено
конкретних суб'єктів,
їхніх прав та обов'язків
особливим суб 'єктним
складом - народ, держава,
територіальні громади,
депутати тощо
конституцшно-правові стани - конкретнихсуб'єктів визначено, але їхні права та обов'язки чітко не встановлено
особливим механізмом реалізації
прав і обоє 'язків суб 'єктів -у значній частині цих відносин
права та обов'язки суб'єктів
реалізуються не безпосередньо,
а через інші відносини конкретні - чітко визначено
суб'єктів, їхні взаємні права
та обов'язки
Схема 4. Конституційно-правові відносини
Субєкти конституційно-правових відносин
Суб'єкти конституційно-правових відносин - це особи, спільноти людей, органи, організації тощо, які згідно з приписами конституційно-правових норм є носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Суб'єктами конституційного права зазначені особи, організації тощо можуть стати лише за умови їхньої право-суб'єктності, яка містить правоздатність і дієздатність.
Правоздатність - це обумовлена конституційно-правовою нормою здатність суб'єкта конституційно-правового відношення мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правоздатність фізичної особи в конституційно-правовій сфері настає від моменту її народження і припиняється після її смерті.
Дієздатність - це обумовлена конституційно-правовою нормою здатність суб'єкта конституційно-правового відношення своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. У повному обсязі дієздатність фізичної особи в конституційно-правовій сфері виникає з досягненням нею 18 років. В окремих випадках закон передбачає деякі винятки. Так, наприклад, зміна громадянства дітей у разі зміни громадянства їхніх батьків, а також у разі усиновлення, може відбуватися тільки за згодою дітей, які досягли 15 років (ст. 16 Закону України «Про громадянство України»); засновниками молодіжних і дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які також досягли 15-річ-ного віку (ст. 11 Закону України «Про об'єднання громадян»).
Коло суб'єктів конституційно-правових відносин є досить специфічним і характеризує особливість таких відносин щодо інших видів правовідносин. Так, суб'єктами конституційно-правових відносин можуть бути:
1) фізичні особи - громадяни, іноземці, біпатриди (особи, які мають два громадянства), апатриди (особи без громадянства);
2) спільноти (колективи) людей - народ України, територіальні громади, населення адміністративно-територіальних одиниць (областей, Автономної Республіки Крим, районів);
3) Українська держава в цілому;
4) Автономна Республіка Крим - невід'ємна складова частина України, що має автономний статус;
5) органи державної влади України та їхні посадові особи;
6) органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи;
7) кандидати в депутати, кандидати у Президенти України, кандидати на посади сільських, селищних, міських голів;
8) народні депутати України;
9) депутати місцевих рад;
8) збори виборців;
9) депутати представницьких органів місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови;
9) органи та посадові особи Верховної Ради України;
10) виборчі комісії;"
11) об'єднання громадян - політичні партії, громадські організації, профспілки, релігійні об'єднання;
12) органи самоорганізації населення, загальні збори громадян за місцем проживання тощо.
Деякі із зазначених суб'єктів можуть виступати як носії правта обов'язків, передбачених приписами лише конституційно-правових норм, тобто вони не можуть бути учасниками правовідносин, що виникають внаслідок реалізації інших видів норм національного права України (наприклад, збори виборців, народ України, збори громадян за місцем проживання тощо).
Досить складним є питання щодо конституційної правосуб'єкт-ності юридичної особи - одного з основних суб'єктів приватного (цивільного) права. Це поняття не міститься в Конституції України, але передбачене деякими джерелами конституційного права, наприклад, Законом України «Про Конституційний Суд України».
У Цивільному кодексі України під юридичною особою розуміється організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку (ст. 80). При цьому згідно зі ст. 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. До останніх відносять організації, створені розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цей статус можна було б, на думку автора, надати територіальним громадам, Автономній Республіці Крим, Українській державі в цілому.
. Аналізуючи суб'єктний склад конституційно-правових відносин, слід підкреслити, що їхньою важливою особливістю є нерівноправність суб'єктів. Ця обставина обумовлена тим, що в конституційно-правових відносинах (особливо в конкретних) діє принцип влади і підпорядкування, тобто одні із суб'єктів виступають управомоченою стороною, інші - зобов'язаною. Водночас один і той самий суб'єкт конституційного права в різних конституційно-правових відносинах може виступати одночасно як управомоченою, так і зобов'язаною (підпорядкованою) стороною. Наприклад, у випадках, коли людина виступає суб'єктом конституційних прав і свобод, вона може вимагати від держави відповідних гарантій реалізації цих прав і свобод. І, навпаки, держава вимагає від людини виконання її конституційних обов'язків.