- •1.Сутність контролінгу як функціонально відокремленого напрямку економічної роботи
- •2.Причини виникнення контролінгу.
- •3.Функції контролінгу
- •4.Організаційні структури управління підприємством
- •5.Контролінг в реалізації управлінської функції
- •6.Місце контролінгу в системі управління підприємством
- •7.Види контролінгу
- •8.Сутність стратегічного контролінгу
- •9.Сутність оперативного контролінгу
- •10.Інструменти контролінгу
- •11.Основні ознаки американської концепції створення контролінгу на підприємстві
- •12.Основні ознаки німецької концепції створення контролінгу на підприємстві
- •13.Витрати підприємства як основний об’єкт управління в системі контролінгу, місце їх виникнення
- •14. Класифікація витрат діяльності підприємства
- •15.Собівартість продукції, її класифікація
- •16. Управлінський облік як вихідний елемент системи контролінгу
- •17. Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу
- •18. Система бюджетів на підприємстві, їх зміст та взаємозв’язок
- •19./58Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
- •20.Теоретичні основи аналізу беззбитковості
- •21.Методика проведення аналізу беззбитковості. Маржинальний прибуток.
- •22. Поняття та методика авс-аналізу матеріальних потоків
- •23.Аналіз "вузьких місць" на підприємстві
- •24.Функціонально-вартісний аналіз
- •25.Характеристика джерел інформації для експертної діагностики
- •26.Аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства
- •27.Управління ризиками
- •28.Поняття про контролінг інвестиційних проектів на підприємстві
- •29.Мета та завдання контролінгу інвестиційних проектів на підприємстві
- •30.Методи оцінки інвестиційних проектів
- •31.Критерії оцінки інвестиційних проектів у контролінгу
- •32.Створення системи контролінгу інвестицій на підприємстві
- •33.Місце служби контролінгу в організаційній структурі підприємства
- •34. Вимоги до створення служби контролінгу на підприємстві
- •35.Структура служби контролінгу на підприємстві
- •36.Критерії прийняття рішень при ціноутворенні
- •37.Класифікація управлінських рішень
- •38. Завдання управлінського обліку в системі контролінгу
- •39.Центри відповідальності та їх класифікація
- •40. Нормативний метод обліку витрат
- •41.Види можливих ризиків
- •42.Класифікація підходів до прийняття управлінських рішень
- •43. Критерії прийняття рішень в управлінні матеріальними потоками на підприємстві
- •44.Характеристика підходів до прийняття управлінських рішень
- •45.Характеристика раціонального підходу до прийняття управлінських рішень
- •46.Характеристика ірраціонального підходу до прийняття управлінських рішень
- •47.Фактори, що впливають на прийняття управлінських рішень.
- •48.Критерії прийняття рішень щодо обсягу і структури випуску
- •49. Економічний аналіз як база прийняття управлінських рішень
- •50.Зміст, цілі і завдання експертної діагностики фінансово — господарського стану підприємства
- •51.Методи стратегічної діагностики
- •52. Swot-аналіз.
- •55.Способи нейтралізації ризиків фінансової діяльності суб’єктів господарювання
- •56.Етапи процесу управління інвестиційними проектами
- •57.Критерії прийняття рішень типу "виробляти чи купувати"
- •59.Вимоги, яким повинні відповідати якісні управлінські рішення
- •60.Спільні риси та відмінності управлінського та фінансового обліку
38. Завдання управлінського обліку в системі контролінгу
Управлінський облік — це процес виявлення, вимірювання, нагромадження, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.
Завданням управлінського обліку є складання звітів, інформація яких призначена для власників підприємства, його керівників (менеджерів) та інших внутрішніх користувачів інформації.
Основними завданнями управлінського обліку є:
• складання кошторисів на виробництво продукції;
• облік витрат на виробництво паралельно за багатьма напрямами (цех, дільниця, бригада, виріб, елемент, стаття калькуляції);
• визначення об'єктів калькулювання, калькуляційних одиниць;
• вибір методів обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції;
• складання планових і звітних калькуляцій;
• аналіз відхилень від норм витрат;
• групування відхилень за причинами і винуватцями;
• забезпечення інформації для управління про відхилення від норм;
• визначення собівартості продукції, норми прибутку, рентабельності;
• аналіз собівартості продукції і виявлення резервів ЇЇ зниження;
• автоматизація обліку, калькулювання і аналізу собівартості продукції.
39.Центри відповідальності та їх класифікація
Центри відповідальності стосовно процесу виробництва поділяють на основні і функціональні, а за відношенням до внутрішньогосподарського механізму — на госпрозрахункові і аналітичні.
Основні центри відповідальності забезпечують контроль затрат у місцях їх виникнення: виробничий комплекс відповідає за затрати цехів, що входять до нього, цех — за Затрати дільниць, які належать йому, дільниця — за затрати бригад.
Функціональні центри поширюють контроль затрат на. багато місць їх виникнення, якщо затрати у них формуються під впливом даного центру. До таких центрів відповідальності можна віднести: відділ головного механіка, який відповідає за затрати на ремонтні роботи і модернізацію виробничого устаткування у всіх виробничих підрозділах; відділ головного енергетика, який відповідає за затрати на тепло і електроенергію, воду, стиснуте повітря по підприємству в цілому та інші функціональні відділи, зв'язані з витрачанням виробничих ресурсів.
Госпрозрахункові центри відповідальності, як правило, спадаються з місцями виникнення затрат, їм належить контроль у момент виникнення витрат.
Аналітичні центри відповідальності не пов'язані з системою внутрішніх госпрозрахункових відносин, вони створюють системи контролю за окремими витратами.
Головна суть створення центрів відповідальності — більш чітка організація контролю і регулювання затрат як функції управління, забезпечення чіткої персоніфікованої відповідальності за рівень окремих витрат на підприємстві. Суть цього процесу полягає у зіставленні досягнутих результатів із запланованими (або з нормами), аналізі причин відхилень, встановленні відповідальних за ці відхилення та прийнятті необхідних коригуючих заходів.
Розрізняють два види центрів відповідальності, а саме:
1) центр відповідальності за затратами;
2) центр відповідальності за фінансовими результатами.
Основними центрами відповідальності можуть бути: працівник, бригадир (майстер), начальник цеху (дільниці), начальник (завідувач) служби, головний механік, головний інженер та ін., адміністрація підприємства в цілому.
Разом з тим розрізняють такі принципи виділення центрів відповідальності на підприємстві:
— функціональний;
— територіальний;
— відповідності організаційній структурі;
— подібності структури затрат.
За функціональним принципом виділяють такі центри відповідальності:
Обслуговуючі центри відповідальності надають послуги іншим центрам всередині підприємства (їдальня, електропідстанція, паросилове господарство).
Матеріальні центри відповідальності служать для заготівлі і забезпечення підприємства чи організації матеріальними ресурсами (відділ матеріально-технічного постачання).
Виробничі центри відповідальності— підрозділи основного, допоміжного і підсобного виробництв.
Управлінські центри відповідальності— заводоуправління, бухгалтерія, відділ кадрів.
Збутові центри відповідальності— займаються реалізацією продукції (відділ маркетингу, збуту).
За територіальним принципом існує два варіанти поділу на центри відповідальності:
1. У рамках одного центру відповідальності поєднані декілька функцій (наприклад, деякі підприємства мають декілька представництв у різних регіонах і кожне таке представництво займається маркетингом, рекламою, збутом продукції тощо).
2. Один функціональний напрямок діяльності поділяють на декілька центрів відповідальності (наприклад, підприємство має декілька складів, розміщених в різних частинах міста).