Класи сполучних тканин

Розрізнятюь два класи сполучних тканин: в о л о к н и с т і (власне сполучні) і с п о л у ч н і т к а н и н и із с п е ц і а л ь н и м и в л а с т и в о с т я м и. Волокнисті сполучні тканини (в залежності від кількості волокон та основної речовини у міжклітинному матриксі) ділять на пухку і щільну. Щільна волокниста сполучна тканина, в свою чергу поділяється на оформлену і неоформлену, що визначається організацією волокон в основній речовині. До сполучних тканин із спеціальними властивостями відносять ембріональну (мезенхіма), жирову і ретикулярну тканини. Цим тканинам властива наявність клітин одного типу.

Волокнисті сполучні тканини Пухка сполучна тканина

З усіх різновидів волокнистої сполучної тканини найбільш поширеною є пухка неоформлена сполучна тканина, яку зазвичай називають прототипом сполучної тканини, тому що вона містить в собі всі типи міжклітинної речовини, що властиві для інших різновидів сполучної тканини, а також усі різновиди типів клітин. Пухка сполучна тканина виконує і всі функції, що властиві для кожної із груп сполучної тканини: трофічну, захисну (клітини приймають активну участь в імунних реакціях та реакціях запалення), замісну та механічну. Всі ці функції спрямовані на підтримку гомеостазу – біологічної сталості організму і здійснюються за участю клітин і міжклітинної речовини сполучної тканини.

Ця тканина широко розповсюджена в організмі. Вона супроводжує всі кров”яні судини, утворює строму органів, формує підшкіряну клітковину та інш. До складу пухкої сполучної тканини входять різноманітні клітини: резидентні фібробласти, макрофаги-резидентні та емігранти, тучні клітини, перицити, адипоцити, плазматичні клітини, лейкоцити. Міжклітинна речовина складається із досить сильно розвиненої основної речовини і волокон (відносно невеликої кільксті колагенових та еластинових волокон), які занурені в аморфну масу без певного орієнтування. Саме завдяки цьому тканина зветься неоформленою пухкою.

Молекули глікозамінгіліканів пухкої сполучної тканини, переплітаються, утворюючи сітку. В цій сітці добре утримується велика кількість тканьової рідини. Між об”ємом, що зайнятий молекулами глікозамінгліканів, є канали, по яким розповсюджується тканьова рідина з розчиненими в ній речовинами.

Гістогенез пухкої сполучної тканини. В ембріогенезі розвиток сполучної тканини пов”язаний з мезенхімою. В дорослому організмі мезенхіма відсутня, але оновлення сполучної тканини триває. На даному етапі гістогенез сполучної тканини відбувається шляхом диференціювання стволової кровотворної клітини в макрофаги, плазматичні клітини, тучні клітини і частково у фібробласти. Деякі клітини, хоча і утворюються із мезенхіми, розвиваються в інших ділянках тіла і лише потім потрапляють до кровотоку, звідкіля пізніше мігрують до пухкої сполучної тканини.

Фізико-хімічні властивості можуть змінюватися не тільки під впливом бактерій але і при гормональних розладах, наприклад, мікседемі (розладу функції щитовидної залози).

Таким чином, клітини пухкої сполучної тканини являють собою змішану популяцію, яка складається із резидентних клітин і клітин які сюди мігрували.