Фіброзні мембрани.

Це різновид щільної оформленої сполучної тканини. Пучки колагенових волокон і розміщені між ними фіброцити лежать шарами. У кожному з шарів хвилеподібні пучки колагенових волокон проходять паралельно в одному напрямку, відмінному від напрямків у сусідніх шарах. Окремі пучки волокон переходять із одного шару в інший, тим самим з»єднуючі ці шари між собою. До фіброзних мембран належать фасції, сухожильні центри діафрагми, капсули внутрішніх органів, твердої мозкової оболонки, склери.

Сполучні тканини зі спеціальними властивостями Ембріональна сполучна тканина (мезенхіма)

Утворення мезенхіми пов”язане з мезодермою – середнім зародковим листком, але частна її розвивається із ектодерми, особливо на головному кінці тіла. Вона являє собою пухку сітку, утворену клітинами, що нагадують за формою зірки, які мають блідо-забарвлену цитоплазму. Відростки багатьох із цих клітин з”єднуються з відростками сусідніх мезенхімних клітин. Зазвичай клітини розділені гелеподібною основною речовиною у якій по мірі розвитку стає помітною невелика кількість тонких волокон (в основному ретикулінових) які досить далеко відстоять одне від одного. Мезенхиму можна назвати дуже рихлою сполучною тканиною. Вона добре розвинена у плода.

В клітинах мезенхіми часто відбуваються мітози. Отже, вона є джерелом виникнення усіх клітин сполучних тканин.

Ретикулярна тканина

Якщо в органах основна частина строми представлена ретикулярними клітинами (фібробластами) і ретикулярними волокнами – говорять про ретикулярну тканину. Така тканина утворює строму кровоутворюючих органів, оточує синусоїди печінки. Завдяки довгим відросткам фібробластів і ретикуліновим волокнам ретикулярна тканина має будову схожу на пухку сітку. У ретикулярній тканині зазвичай присутні макрофаги. У кровоутворюючих органах ретикулярна тканина складає мікрооточення для клітин крові, що розвиваються.

Жирова тканина

Морфологія жирової тканини. Жирові клітини тканини утворюють скопичення - дольки. Дольки відокремлені одна від днієї і підтримуються перетинками із пухкої сполучної тканини. Саме по сполучній тканині в жирову проходять кровоносні судини та нерви. Окремі жирові клітини оточені сіткою ретикулінових і колагенових волокон, в петлях якої проходить багато капілярів та нервів у сполучнотканинних перетинках присутні фібробласти та тучні клітини. Приблизно 50 % клітин жирової тканини складають клітини строми.

Розміщення жирових клітин в дольках дуже добре видно на електронних мікрофотографіях, які отримані за допомогою скануючого мікроскопа. Добре видно кожну округлу клітину з крапелькою жиру, які упаковані в дольки, схожі на грона винограду.

Розрізняють білу та буру жирові тканини. Біла жирова тканина характерна для ссавців і складає практично всю жирову тканину організму. Іноді вона може бути не зовсім білою, а іноді навіть, жовтою, із-за вмісту в ній каротину. Біла жирова тканина складає 15 – 20% маси тіла самців і на 5% більше – у самиць. Про цю тканину можна говорити, як про крупний метаболічно активний орган. Вона бере участь у поглинанні з крові, синтезі, зберіганні та мобілізації нейтральних ліпідів (тригліцеридів). Мобілізувати жир – означає надати йому можливість пересуватись, для того, щоб використовувати його як пальне в інших частинах тіла. В жировій клітині при температурі тіла жир знаходиться у стані рідкого масла. Він складається з тригліцеридів, які містять три молекули жирної кислоти, що утворюють ефір з гліцерином. Тригліцериди найбільш калорійний тип поживних речовин, тому жир є вмістом висококалорійного пального, до того ж відносно легкого. Крім того, у мешканців холодного клімату, жир бере участь у регуляції температури, розміщених під ним органів. І наприкінці, жир слугує відмінним заповнювачем різних щилин в організмі і утворює “подушки”, на яких можуть лежати ті чи інші органи.

На розподіл жирової тканини в організмі впливають статеві гормони і гормони кори наднирників.

Бура жирова тканина у людей буває присутня тільки в ранньому дитинстві (навколо лопаток і по боковій поверхні тулуба). У новонародженого вона бере участь у терморегуляції. У дорослих людей бурий жир зустрічається у невеликій кількості у середостінні!!!!!, вздовж аорти та під шкірою між лопатками. Серед тварин ця тканина розвинена у гризунів і деяких інших тварин, які впадають у зимову сплячку. Бура жирова тканина насичена кровоносними капілярами, які утворюють сітку навколо кожного адипоцита. Ії клітини містять багато мітохондрій, отже вона багата цитохромами (ферменти мітохондрій, подібно до гемоглобіну вони містять забарвлений компонент).

Клітини бурої жирової тканини за діаметром у 10 разім менші, ніж білі жирові клітини. Включення жиру в клітинах бурої тканини завжди дрібно дисперговані, а між краплями жиру в цитоплазмі знаходяться елементи гранулярного ретикулума, включення глікогену, елементи системи Гольджі, численні крупні мітохондрії. Більша кількість мітохондрій в клітинах бурої жирової тканини має значення для теплопродукції. Саме з залізовмістними пігментами мітохондрій пов”язують буре забарвлення цих клітин. Клітини бурої тканини мають виражену симпатичну інервацію.

Вплив нервової системи на жирову тканину.

Дані про вплив адреналіну та симпатичної нервової системи на жирову тканину отримані при вивченні бурого жиру.

Гормон адреналін (синтезується наднирниками, особливо під час стресу) та схожий з ним норадреналін (вивільнюється по периферії скопичень жирових клітин при стимуляції нервових волокон, що тут закінчуються) глибоко впливають на бурі жирові клітини. Первинною дією цих гормонів є індукуванні утворення додаткової кількості циклічного АМФ – похідної АТР, що діє посередником багатьох гормонів, Циклічнна АМФ у свою чергу підвищує активність тканьової ліпази, що звільнює жирні кислоти з тригліцеридів.

Адреналін та норадреналін, впливають на пробудження тварин від зимової сплячки, під час якої інтенсивність метаболічних процесів надзвичайно низька. В цьому випадку жирні кислоти, які накопичені в жирових клітинах, діють так, що розділяють окислювальні процеси та утворення АТР, в результаті чого значна доля енергіі, що генерується, виділяється у вигляді тепла. Цей процес є унікальною властивістю бурого жиру; він дуже важливий для виживання новонароджених дітей та зігрівання тварин під час виходу із зимової сплячки.

Дія гормонів на жирову тканину. Деякі гормони діють на жирову тканину. Наприклад, різне розподілення жиру у чоловіків та жінок вказує на те, що статеві гормни визначають ті частини тіла де будуть розвиватися жирові клітини. Відомо, що гормони кори наднирників також впливають на розподіл жирової тканини.

До групи гормонів, які прямо або опосередковано впливають на жирову тканину треба віднести інсулін та гормон мозкової речовини наднирників - адреналін.

Дія інсуліну. Інсулін синтезується клітинами острівців Лангерганса у підшлунковій залозі і рівень його секреції регулюється вмістом глюкози у крові. На плазматичній мембрані жирових клітин є інсулінові рецептори, і при достатньому вмісту в крові інсуліну, цей гормон з”єднується з достатньою кількістю рецепторів на жировій клітині, викликаючі тим самим декілька різних реакцій, що призводять до синтезу та накопиченню жиру: підсиленому поглинанню глюкози, прискоренню синтезу з неї жиру та підвищення активності ліпопротеінліпази, в результаті чого, потрапляє більше жирних кислот з хіломікронів, ліпіда та з ліпопротеідів. Разом з тим інсулін уповільнює мобілізацію жиру з жирових клітин, пригнічує дію ферментів, що відповідають за розщеплення жиру.