71. Правове регулювання і правовий вплив.

Правове регулювання – це цілеспрямований вплив з боку держави на поведінку людей та суспільні відносини за допомогою всіх правових засобів (правові норми, п відносини, суб’єктивні права та юридичні обов’язки, акти застосування норм права, заборони, пільги, заохочення)

Правовий вплив – це весь процес впливу права на свідомість волю та поведінку людей за допомогою правових і не правових засобів.

Співвідношення п регулювання і п вплив:

1. правови вплив ширше за обсягом поняття;

2. у правовому регулюванні право реалізується виключно через його механізм, а правовий вплив здійснюється за допомогою і не правових засобів.

Види правового регулювання:

за способом об’єднання дозволів і заборон: загально дозвільний і спеціально дозвільний.

за принципом територіальності: централізований і децентралізований.

за обсягом суспільних відносин, на які поширюється п регулювання : нормативний і індивідуальне регулювання (конкретної життєвої ситуації).

Методи правового регулювання:

дозвіл, зобов’язання, заборона.

Способи: покарання і заохочення, диспозитивний спосіб.

Особливості правового регулювання:

1) воно носить цілеспрямований характер, оскільки виступає певним регулятором суспільних відносин, впорядковуючи їх за допомогою права на рівні суспільства;

2) має організаційний та упорядкований характер оскільки повино бути націлене на досягнення певних цілей;

3) має предмет правового впливу, що усвідомлюється суспільством в цілому та має для них певне значення;

4) забезпечується певними методами, які чи координують діяльність суб’єктів в сфері права чи здійснюються за допомогою їх субординаційної діяльності в процесі використання форми права;

5) має визначені стадії, які передбачають: а) регламентацію суспільних відносин; б) виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків та їх в) реалізації.

Сферою правового регулювання – є ті суспільні відносини (екномічні, політичні, культурні тощо), які потребують правового впливу. Ці відносини складають предмет правового регулювання є вольовими, потребують впливу з боку держави.

Основні моменти:

1) правом повинні бути врегульовані найбільш суттєві відносини, які періодично виникають та мають принципове значення для держави, окремих громадян;

2) зміни, що відбуваються в існуючих суспільних відносинах повинні бути відображені в праві;

3) розвиток існуючих суспільних відносин повино стимулюватись за допомогою права;

4) право впливає на формулювання нових відносин при умові, що вони потребують або піддають такому впорядкуванню;

5) суспільні відносини потребують регламентування, якщо вони відображаються в свідомій, відомій поведінці суб’єктів;

6) правом регулювання тільки ті відносини, що виникають між суб’єктами, об’єктами громадян.

Не є предметом правового регулювання явище об’єктивної діяльності

72. Засоби, способи, типи правового регулювання.

Правове регулювання – форма впливу на суспільні відносини, що здійснюється за допомогою правових засобів.

Предмет ПР – визначає на яку групу суспільних відносин спрямована дія норм права. Конкретні вольові суспільні відносини, що регулюються правом чи об’єктивно потребують правового впливу.

Метод ПР – сукупність прийомів і засобів за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини визначеного виду.

Імперативний – метод владного зобов’язання, заснований на владних приписах, які чітко встановлюють порядок виникнення прав і обов’язків суб’єктів, санкції за порушення цих обов’язків що полягають у заборонах і покараннях (публічні галузі)

Диспозитивний – можливість обрання суб’єктами правовідносин варіанту поведінки в межах чинного законодавства. (приватних)

Метод заохочення – надання нагоди і пільг, задля стимулювання їх ставлення до виконання своїх обов’язків через моральне та матеріальне заохочення (трудове право) м рівності сторін – одакові процесуальні права і обовязки.

Правове регулювання (означає упорядкування, приведення у відповідність до чогось):

1) всі види впливу права на свідомість та поведінку суб’єктів;

2) за межі правового регулювання виводяться ідеологія та виховання.

Правове регулювання – сукупність різноманітних форм та засобів юридичного впливу держави на поведінку учасників суспільних відносин, що здійснюються в інтересах всього суспільства або певного колективу або особистості з метою підпорядкування окремих суб’єктів в становленому в суспільстві правопорядку.

Правове регулювання – сукупність різноманітних форм та засобів юридичного впливу держави на поведінку учасників суспільних відносин, що здійснюються в інтересах всього суспільства або певного колективу або особистості з метою підпорядкування окремих суб’єктів в становленому в суспільстві правопорядку.

Засоби – певні юридичні категорії та діяння суб’єктів по їх застосуванню з метою досягнення конкретного результату.

Особливості засобів:

1) мають певну соціальну цінність оскільки забезпечують досягнення поставлених цілей;

2) відображають інформаційні якості права;

3) поєднуючись між собою створюють умови для дії права;

4) викликають певні юридичні наслідки;

Класифікації:

І. Залежно від ступеня складності:

1) прості (суб’єктівні права, юридичні обов’язки);

2) складні (норми, інститути).

ІІ. Залежно від функціонального призначення:

1. регулятивні (дозволи);

2. охоронні (засоби захисту).

ІІІ. За предметом правового регулювання:

1)конституційні;

2) кримінальні;

3) цивільні

IV. За характером:

1. матеріальні; 2. процесуальні.

V. За часом дії: 1) постійні; 2) тимчасові.

VІ. В залежності від виду правового регулювання: 1) нормативні; 2) індивідуальні.

VІІ. В залежності від інформаційно-психологічної направленості права: 1) стимулюючі; 2) обмежуючі.

Способи правового регулювання:

1. Дозволи – набувають юридичного характеру з метою їх закріплення в уповноважуючих нормах у вигляді суб’єктивних прав і реалізуються у формі використання;

2. Заборони – встановлюють міру поведінки суб’єктів покладаючи на осіб обов’язок утримуватись від вчинення певних дій, які протирічать нормам права. Заборони закріплюються в забороняючих нормах і реалізуються в формах дотримання.

3. Зобов’язання – нормативне закріплення юридичного обов’язку вчиняти певні дії в інтересах суб’єктів права. Має активний характер, передбачає певну поведінку суб’єктів, закріплюються в зобов’язуючих нормах і реалізуються у формі виконання.

Типи правового регулювання – спосіб поєднання загальних юридичних дозволів та загальних юридичних заборон щодо суб’єктів відносин між якими ругулюються правом:

1) загально дозволений тип – передбачає дію «дозволено все, крім прямо забороненого закону»;

2) спеціально дозволений тип – «заборонено все, крім прямо дозволеного законом».