2.2.3. Правила обчислення

Ставки земельного податку визначаються ст.ст.272-280 ПКУ. Ставки встановлюються диференційовано щодо різних категорій земель, причому диференціація не повною мірою співпадає із передбаченим чинним ЗКУ (ст.19) поділом земель за категоріями. Зокр., встановлюються окремі ставки для оподаткування земель у межах населених пунктів (див. ст.ст.275, 276 ПКУ).

У переважній більшості випадків земельний податок встановлюється у певному процентному відношенні до нормативної грошової оцінки земельних ділянок (ст.201 ЗКУ), що оподатковуються, або оцінки одиниці площі ріллі по області. Опис правового регулювання нормативної грошової оцінки земельних ділянок див. у темі «Управління у галузі земельних відносин».

Проблема. У правозастосовчій практиці виникають питання щодо того, як повинні застосовуватися положення Закону у випадках, коли встановлення зниженої чи підвищеної ставки пов’язується із певним об’єктом (будівлею, спорудою тощо), розміщеним на земельній ділянці (див., напр., п.276.1 ст.276 ПКУ); чи повинна знижена чи підвищена ставка застосовуватися виключно щодо частини земельної ділянки під плямою забудови, чи вона повинна застосовуватися щодо земельної ділянки в цілому? На наш погляд, знижена ставка повинна застосовуватися щодо усієї земельної ділянки, якщо ця земельна ділянка призначена саме для розміщення відповідного об’єкту. Такою є і позиція органів державної податкової служби (див., зокр., лист ДПА від 28.03.2003 №3194/6/15-4416¹).

NB. У спеціальній літературі слушно відзначається, що оподаткування багатьох різновидів земель, особливо земель промисловості, (ст.278 ПКУ) у відсотках від грошової оцінки площі ріллі по області поряд з позитивними, на перший погляд, рисами (стабільність, простота обчислення) має й негативні (на наш погляд, вони істотно переважають): однаковий податок для всіх земель в межах області не створює передумов для розвитку периферійних районів без розвиненої інфраструктури. Висловлюється слушна пропозиція перейти на оподаткування таких земель також у відсотках від їх грошової оцінки².

2.2.4. Пільги зі сплати земельного податку

Пільги по сплаті земельного податку передбачені ст.ст.283-284 ПКУ, а також п.3 підрозд.6 розд.ХХ ПКУ (останні мають тимчасовий характер і розраховані на «перехідний» період).

Надання пільг відповідно до п.284.1 ПКУ за рішенням ВР АРК та органів місцевого самоврядування є досить поширеним явищем.

Слід зазначити, що пільги щодо сплати земельного податку передбачені не лише ПКУ (або відповідно до нього), а й іншими законодавчими актами: ч.2 ст.14 ЗУ «Про Збройні Сили України», ч.5 ст.5 ЗУ «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», п.«в» ч.1 ст.205 ЗКУ. Оскільки ПКУ прийнятий пізніше від зазначених актів і сформульований як акт, що виключає можливість регулювання податкових відносин іншими законами (п.п.7.3, 7.4 ПКУ), вважаємо, що пільги, які у ньому не передбачені, надаватися не повинні.

Водночас, помилковою є позиція податкових органів, за якою пільги, передбачені іншими законодавчими актами, окрім «законів про оподаткування» (після прийняття ПКУ, очевидно, буде використовуватися формула «окрім ПКУ») надаватися не повинні в принципі³. Хоча у п.7.3 ст.7 ПКУ, (аналогічно діючим раніше положенням ст.1 ЗУ «Про систему оподаткування») є вказівка на те, що «[б]удь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства», дане положення не може перешкодити ВРУ приймати закони з питань оподаткування, не включаючи їх до ПКУ, оскільки така можливість випливає із КУ (ст.92 та ін.). Тому в подальшому не виключене встановлення у законодавстві пільг зі сплати земельного податку, що в ПКУ не передбачені (хоча з техніко-юридичної точки зору це, звичайно, явище негативне – втім, як і включення до закону неконституційних положень на зразок п.7.3 ст.7 ПКУ).