7. Трансмісія автомобіля, механізми ведучих коліс.

Трансмісія автомобіля - це низка взаємодіючих між собою агрегатів і механізмів, які передають крутний момент від двигуна до ведучих коліс. При передачі крутний момент змі­нюється за величиною і за напрямком, розподіляючись одночасно між ведучими колесами автомобіля.

За характером зв'язку між двигуном і ведучими колесами, а та­кож за способом перетворення крутного моменту трансмісії поділя­ються на механічні, комбіновані (гідромеханічні), електричні та гідрооб'ємні. Найбільшого поширення на автомобілях на­були механічні трансмісії, виконані за різними схемами залежно від загальної компоновки агрегатів автомобіля, включаючи розташування двигуна і ведучих коліс.

Схеми механічних трансмісій автомобілів:

1 - зчеплення; 2 - коробка передач; 3 - карданна передача; 4 - головна передача; 5 - диференціал; 6 - піввісь; 7 - роздавальна коробка

Ведучий міст автомобіля з'єднаний з рамою автомобіля ресора­ми і під час руху змінює своє положення відносно рами; коробка пе­редач закріплена на рамі нерухомо. Тому при зміні навантаження, а також внаслідок поштовхів при русі автомобіля по нерівній дорозі змінюється взаємне положення вузлів.

Ведучий міст складається з балки, головної передачі та дифе­ренціала.

Головна передача служить для збільшення крутного моменту, що передається через диференціал на пів осі, які розміщені під прямим кутом до подовжньої осі автомобіля.

Диференціал призначений для передачі крутного моменту від головної передачі до півосей і дає їм можливість обертатись з різними швидкостями при повороті автомобіля та на нерівностях дороги.

7. Ходова частина автомобіля: рама, підвіска, колеса та автомобільні шини

Ходова частина складається з рами, підвіски, переднього моста та коліс.

Рама служить остовом автомобіля, на якому закріплені всі агрегати і механізми автомобіля. На всіх автомобілях застосовують клепані рами лонжеронного типу, які складаються з двох лонжеронних поздовжніх балок і декількох попере­чин, призначених для кріплення окремих частин автомобіля.

Передня підвіска ресорна, залежна, тобто переміщення одного колеса, яке викликається нерівностями дороги, передається іншому колесу; виконана на листових ресорах. Пружним елементом підвіски є ресора. Вона не тільки пом'якшує поштовхи від нерівно­стей дороги, але й виконує роль напрямного пристрою для встанов­лення переднього моста, передає сили тяги (у повнопривідних авто­мобілях) і гальмові сили від коліс рамі автомобіля.

Основна задня і додаткова ресори автомобіля кріпляться стрем'янками до балки заднього моста. До­даткову ресору накладають поверх основної, а між ними встанов­люють прокладки. Кріплення до рами переднього і заднього кінців основної задньої ресори виконано аналогічно кріпленню передньої. Додаткова задня ресора має прямі кінці і спирається на ковзаючі опори кронштейнів рами. Ш товхаючі зусилля від заднього моста до рами передаються переднім кінцем основної ресори.

Балансирна підвіска на поздовжніх перевернутих напівеліптичних ресорах застосовується в тривісних автомобілях, проміжний і задній мости яких зазвичай розташовуються близько один до другого. Іноді її використовують на чотиривісних авто­мобілях і багатовісних причепах. До рами автомобіля на спеціаль­них кронштейнах прикріплена поперечна вісь , на кінцях якої у втулках встановлена маточина , яка стрем'янками кріпиться до се­редньої частини ресори. Кінці ресори спираються на кронштейни напівосьових кожухів задніх мостів.

Автомобільна шина складається із:

• покришки;

• камери з вентилем;

• ободової стрічки, надітої на обід колеса. Вона захищає камеру від пошкодження і тертя по ободу колеса і борти покришки.

Шини легкових автомобілів стрічки не мають. Покришка утворює зовнішню несучу оболонку шини, а внутрішню порожнину її утворює камера. Покришка складається із:

• каркаса 3;

• бортів 1 з дротяним кільцем 2;

• подушкового шару (брекера ) 4;

• боковин 5;

• протектора 6.

Каркас служить основою покришки, надає їй необхідної міцності і гнучкості. Він складається з кількох шарів прогумованого корду.

рис.5

Покришка характеризується основними розмірами:

1. Зовнішнім діаметром D;

2. Посадочним діаметром d;

3. Висотою профілю Н;

4. Шириною профілю В.

На боковині кожної покришки наносять позначення (основні розміри) і маркування:

товарний знак заводу-виготовлювача; дату виготовлення; порядковий номер; позначення шини.

Для позначення радіальних шин в кінці ставлять літеру "Р". Наприклад: 260-508Р (встановлюється на ЗІЛ-130).

Залежно від розташування ниток корду в каркасі шини поділяють на діагональні і радіальні.

В каркасі діагональних шин нитки сусідніх шарів корду перетинаються під певним кутом (95°-115°) і кількість шарів завжди парна. При контакті шини з дорогою змінюється кут перехрещування ниток корду, що створює підвищені деформації, теплоутворення і знижує строк служби шин. У радіальних шин (типу "Р") нитки корду в каркасі розташовані від борта до борта (по радіусу) і не перетинаються одна з одною. Так конструкція каркасу більш прогресивна, оскільки сприяє зниженню кількості шарів корду, зменшує теплоутворення та опір кочення. За строком служби радіальні шини значно перевершують діагональні.

Борти призначені для кріплення покришки на ободі колеса. Борт складається із шарів корду, загорнутих навколо дротяного кільця, яке створює нерозтяжну конструкцію і надає жорсткості посадочній поверхні покришки.

Брекер - це гумотканний прошарок, прокладений між каркасом і протектором по всій окружності покришки. Брекер пом'кшує вплив протектора на каркас протектора біговою частиною шини. Ззовні він має рисунок у вигляді виступів і канавок між ними. Завдяки рисунку протектора забезпечується необхідне зчеплення коліс з дорогою, тому для різних покриттів доріг застосовують різні рисунки протектора. На дорогах з твердим покриттям слід застосовувати покришки з дрібним рисунком, а на грунтових дорогах - з крупним рисунком. Боковини наносяться у вигляді тонкого еластичного шару гуми на бокові стінки каркаса. На боковинах наносяться позначення покришок.