44. Домисел і вимисел, їх творчі можливості.

На думку В. Різуна: “ зробити текст у чистому вигляді неможливо через відсутність інформативно чистих засобів вираження”

На думку дослідника журналістики Д. Прилюка: “Журналіст починає творити як тільки відчує політичну значимість того чи іншого життєвого факту, не чекаючи нагромадження повноти подібної інформації”

Вимисел – народжена творчою уявою письменника, художньо трансформована дійсність; домисел – дофантазування, додавання до того, що насправді існувало чи існує", через діалог, пейзаж, портретну характеристику, що "домисел стосується деталей, штрихів, на відміну від вимислу – фактично повного придумування істотного, визначального у творі"

Домисел у порівнянні з вимислом (за Б.Мельничуком) виступає в ролі допоміжного інструмента, стосується деталей, штрихів – тобто менш істотного, хоч і не малозначного.

Загальноприйнятим є постулат, що журналісту, на відміну від письменника, має право на домисел, але не вимисел. Вимисел при цьому трактується як абсолютно абстрагована від дійсності подія або образ у художньому творі. У домислі журналіста можуть бути деякі нюанси, які привносить він у матеріал, зображуючи вже реальні події, реальних героїв.

У деяких жанрах журналістики, як вважається, не може бути ані домислу, ані вимислу. Це, насамперед, інформаційна замітка, репортаж, інтерв’ю, звіт. Категорично заборонено вживати елементи вимислу і домислу в сатиричних жанрах, бо це однозначно може стати не тільки образою, а й послужити приводом для судового позову.

В розумних межах авторський домисел допускається в журналістиці – автор намагається «здогадатися» про думки і переживання своїх героїв. В першу чергу, тут встає питання про сумлінність і моральні принципи публіциста, тобто про дотримання ним етики що пише, оскільки цей вигляд вислову балансує на межі правди і наклепу, можливості і неможливості якої-небудь ситуації. У творі  домисел є засобом створення інформаційної цілісності (системності) образного світу.

Характеризуючи спосіб дії, журналіст неодмінно зіб’ється на коментар, вдалий чи невдалий засіб досягнення індивідом мети, якщо факт інформує про дії людини. Один невдалий епітет, вже не кажучи про порівняння, здатен перетворити факт на коментар

факти, які використовує сучасна журналістика, можна умовно поділити на дві великі групи. До першої належать факти, що становлять основу подієвої інформації. Тут висвітлення факту стає головною метою, самоціллю матеріалу.

До другої групи слід зарахувати аналітичні жанри та факти, що відіграють у них роль доказової системи, вказують на причинний зв'язок явищ, стають аргументами.

Саме від наявності цих та багатьох інших чинників залежить вагомість матеріалу, його вплив на потенційного читача. Як особливий пріоритет, в інтерпретуванні фактів існує так званий прихований коментар. Це форма подання матеріалу без видимої присутності автора, але з явним розрахунком на те, що читач зробить висновки, до яких його підштовхує сам журналіст.

За Шкляром: Домисел - вид фантазії, логічно вмонтований здогад, процес остаточного освоєння життєвого матеріалу. До домислу вдаються тоді, коли фактичний матеріал потребує ще додаткового освітлення, розкриття тих граней, які не підкріплені прикладами. Не порушуючи документальної основи, журналіст чимало "дописує" своєю творчою уявою. Сфера домислу широка: здогадка про суть нових відкриттів, розтлумачення ще не осмислених даних (цифр, показників), "вигадані" діалоги, описи, які розкривають характер людини, підкреслюють риси її вдачі. Домислюється і психічний стан героя, розгадуються мотиви його поведінки, розкриваються внутрішні почуття. Домисел ґрунтується на законах логіки, знанні дійсності, фактичній основі і не має нічого спільного з перекрученням і вигадками.

Вимисел - теж вид фантазії, життєво виправдана "вигадка", творча уява автора. У журналістській творчості вимисел проявляється в ретельному відборі фактичного матеріалу, віднайдені (не "компонуванні" з окремих рисочок, як це робить письменник) ситуацій, що реально існують, живих осіб з відповідними негативними чи позитивними особливостями їхнього характеру, людської вдачі. Збагнути суть будь-якого явища, передбачити тенденцію його розвитку авторові допомагає світогляд, життєвий і культурний досвід, професійне чуття.