47. Поетика відтворення характеру в журналістиці

Поетика- розділ теорії літератури, а відтак журналістики, що досліджує структуру твору і систему зображально-естетичних засобів, які використані в ньому. Вужче значення поетики - художньо-образні особливості творчості видатного письменника-публіциста. Терміном "поетика" визначають також систему художньо-публіцистичних засобів, яка використовується у творі і характерна для творчості письменника, публіциста.

Сучасна психологія під характером розуміє сукупність тих, яскраво виділених і якісно своєрідних психічних рис людини, які впливають на її поведінку та вчинки в різних обставинах - у стосунках з людьми, оцінці суспільних явищ тощо. Характери виховуються суспільни характеристика персонажа". Розрізняють моменти зовнішньої і внутрішньої, статистичної й динамічної характеристик. До зовнішньої відносяться портрет, інтер'єр, біографічні відомості про персонаж, що виходять за межі основного конфлікту в творі. Часто автор від себе подає попередню характеристику дійової особи або так звану генетичну характеристику. В ній він показує, як виник і сформувався даний характер.

Динамічна характеристика пов'язана з фабулою твору і складається з показу поведінки, вчинків, переживань героя, його думок, розмов. Засобами самохарактеристики героя стають його листи, щоденники. Характерні риси однієї особи яскравіше розкриваються за допомогою контрасту, протиставлення її іншому героєві.

Важливого значення набуває і характеристика мовна - показ індивідуальних особливостей персонажа за допомогою власної (прямої) мови та опису манери мовлення. Але індивідуалізація мови зовсім не означає буквального копіювання чиєїсь мови. Для мови персонажу добираються найхарактерніші слова та вирази. Вводити їх треба з почуттям міри. Тільки в такому випадку вони досягнуть поставленої мети.

публіцисту далеко не байдуже, які сторони характеру людини, факти дійсності, пов'язані з людською діяльністю, він відображає. Чи ті, що тільки-но народилися, чи ті, що даються взнаки. Він розглядає їх як результат діяльності суспільства з його політичними, економічними і соціальними процесами.

Як і література, публіцистика виділяє в характері героя суспільну домінанту, тобто те, що поєднує, пов'язує особистість із процесом перетворень, з історичним рухом і змінами. Саме в суспільній домінанті характеру слід бачити першооснову його розвитку.

Сюжетність твору керується саме характером героя, проте варто відзначити, що не завжди маємо справу з повноцінно відтвореним характером: він інколи знаходиться в затінку події і бачиться в загальних контурах.

Характер особистості проявляється в конкретній реальній ситуації або ситуаціях, що, на думку автора, найпоказовіші і продуктивні для його відтворення. Не таємниця, що чимало фактів, епізодів, обставин життя героя, не знаходять або не отримують певного відображення, залишаються поза його межами. "Технологія" відтворення характеру різноманітна. Від літературного характеру вона відрізняється здебільшого самим принципом (соціально-типовим) відбору життєвого матеріалу. публіцистична творчість не вимагає об'ємного психологізм. Для митця, домінанта творчості – образ, для публіциста домінанта - думки. Та все ж "психологічний профіль" особистості - відправна точка.

Якщо в літературі характер створюється, то в публіцистиці він відтворюється. І можна це зробити двома способами: номінативним і динамічним.

Джерела пізнання характеру людини - бесіди з нею, листи, щоденники, автобіографія, матеріали ЗМІ. Публіцист виробляє власну систему осмислення фактів, яка базується на глибокому і детальному вивченні живої натури сучасника у всій її складності і тому сприяє правильному розподілу світла і тіней в оцінці життя героя. Логіку "живого характеру" він знаходить переважно в образі думок, вчинків, біографії, роботи героя. Для відтворення характерів в публіцистиці існує різноманітний інструментарій поетики: портрет, мовна характеристика, пейзаж, інтер'єр, внутрімонологічна мова, специфічні засоби публіцистичної виразності - аналогії, ремінісценції, асоціації, паралелі, статистичний матеріал.