13. Громадянське суспільство і політика: ліберальне та комунітаристське трактування проблеми.

14. Принципи взаємодії громадянського суспільства і політичного суспільства.

15. Громадянське суспільство і держава: особливості співвідношення.

Взаємодія держави з громадянським суспільством на основі партнерства необхідна для розвитку України як правової, демократичної і соціальної держави. Органи влади визнають, що соціальний прогрес, демократичний розвиток, економічний підйом важко реалізовувати без активної участі з боку суспільства.

Сьогодні в Україні назріла потреба у вироблені системи заходів і механізмів ефективного партнерства держави та громадянського суспільства, оскільки органи влади, що співробітничають з інститутами громадянського суспільства, підвищують результативність своєї діяльності і підсилюють її правомірність в очах громадян.

Концепція взаємодії держави з громадянським суспільством спрямована на посилення процесу демократизації органів влади, розвиток і зміцнення інститутів громадянського суспільства, посилення їхнього зв'язку та є виразом бажання органів влади і громадянського суспільства налагодити співробітництво з метою подальшого удосконалення і розвитку партнерських відносин.

16. Громадянське суспільство і демократія: взаємодія та взаємовплив.

Проблема взаємозв’язку громадянського суспільства і демократичних перетворень досить активно розробляється багатьма західними дослідниками, серед яких, у першу чергу слід назвати Ларі Даймонда¹, Сеймура Ліпсета², Роберта Патнама³, Бенджаміна Барбера⁴ та ін. Власне на роботи згаданих дослідників, а також на аналіз низки інших публікацій ми спираємося у цьому параграфі нашої роботи, який має на меті представити алгоритм взаємозв’язків між громадянським суспільством і демократією.

Політичний вимір громадянського суспільства в контексті демократичних перетворень останніх десятиліть ґрунтовно розглядає відомий американський дослідник Ларрі Даймонд⁵. Ларі Даймонд визначає громадянське суспільство так: «Громадянське суспільство – організація громадянського життя, що є відкритим, добровільним, самопродукується і принаймні частково самопідтримується, автономне від держави і зв'язане відповідно до юридичного порядку чи інститутів розділеного правління. Воно відрізняється від "суспільства" узагалі, оскільки передбачаєш залучення громадян, які діють разом у суспільній сфері, для вираження своїх інтересів, пристрастей, переваг і ідей, обміну інформацією, досягнення колективних цілей, висування вимог до держави, поліпшення структури і функціонування держави, а також дотримання державними офіційними особами відповідальності. Громадянське суспільство – посередницьке явище, що стоїть між приватною сферою і державою. Таким чином, воно виключає індивідуальне і сімейне життя, внутрішньо орієнтовану діяльність групи (наприклад, для відпочинку, розваги, релігійного поклоніння чи духовності), і підприємства досягнення прибутку індивідуальних бізнесових фірм. Вони усі є вимірами "вузького суспільства" (чи, у випадку комерції, сферою створення прибутку, "економічним суспільством"), які не цікавляться громадянським життям і суспільною сферою – і все-таки, вони можуть допомагати творити культурні норми і зразки обов'язків, які можуть використовуватися у громадянському суспільстві. Так само громадянське суспільство відрізняється від "політичного суспільства", яке охоплює всіх тих організованих акторів (у демократії, насамперед політичні партії і виборчі блоки), чия мета насамперед полягає в тому, щоб вибороти управління у державі чи принаймні певне становище для себе в межах державної структури. Організації і мережі в громадянському суспільстві можуть формувати спілки з партіями, але якщо вони узурпуються партіями, чи зробили мету партії головною у своїй діяльності, вони переміщають свій первинний фокус діяльності на політичне суспільство і втрачають значну частину своїх унікальних здібностей посередництва та функції розвитку демократії»⁶ .

Громадянське суспільство вкрай необхідне для утвердження демократич­ного врядування. Чим розвинутішим є громадянське суспільство, тим легше громадянам за­хищати свої інтереси, тим більшими є їхні можливості щодо самореалізації в різних сферах суспільного життя і тим меншою є небезпека узурпації полі­тичної влади тими чи іншими її органами, або окремими особами. Відстою­ючи матеріальну і духовну незалежність людини від держави, домагаючись правової гарантії такої незалежності, захисту приватних і суспільних інтере­сів людей, громадянське суспільство активно сприяє процесам політичної демократизації, набуття державою ознак правової держави. Рівновага між громадянським суспільством і державою є важливим фактором стабільного демократичного розвитку, а порушення її веде до гіпертрофії владних струк­тур, відчуженості й політичного безсилля народу. Але, з іншого боку, громадянське суспільство залежить від держави і не може набути розвинених форм в умовах політичного насильства й тиранії. Тому зворотній зв'язок у стосунках громадянського суспільства і правової держави дуже важливий. Визнаючи автономність громадянського суспіль­ства, правова держава має реагувати на запити і потреби асоційованого гро­мадянства, видавати відповідні законодавчі акти та слідкувати за їх виконан­ням, іншими словами, вона повинна створити ситуацію правової захище­ності громадян, сформувати сприятливе правове поле для діяльності ство­рюваних ними громадських інститутів. Захищеність конституційних прав є фундаментальною умовою автономності громадянського суспільства і заборолом проти беззаконного правління. Відомий український правник і політолог Б. Кістяківський підкреслював взаємозалежність, взаємну обумовленість правової держави і громадянсько­го суспільства. «Правильне і нормальне справляння державних функцій у правовій державі залежить од самодіяльності суспільності і народних мас, — писав вчений. — Без активного ставлення до правового порядку і державних інтересів, що виходить із надр самого народу, правова держава немислима». Але так само й громадянське суспільство неможливе без правової держави, яка «неодмінно передбачає широкі громадянські та народні організації, зав­дяки яким зростає і її власна зорганізованість». За будь-яких обставин утвердження громадянського суспільства в моло­дих демократіях — непроста і тривала справа. «Народження та відродження громадянського суспільства завжди пов'язане з небезпеками», — зазначає Дж. Кін, адже «воно дарує свободу деспотам та демократам рівною мірою». З цієї причини «незріле громадянське суспільство може перетворитися на поле битви, на якому, завдяки громадянським правам.