17. Громадянське суспільство у контексті соціальних трансформацій.

Приступаючи до розгляду проблеми, в першу чергу слід наголосити, що громадянське суспільство у контексті посткомунізму неминуче пов’язується із іншими важливими аспектами – суспільних трансформацій, становлення демократії, подолання тоталітарних та авторитарних наслідків.

У контесті посткомуністичних трансформацій громадянське суспільство розглядають з позиції провідної традиції в транзитній теорії, яка засадничо відштовхується від дискурсу і методів лібералізації. Лібералізація в свою чегу трактується транзитологією як низка методів для впровадження ринкових економічних відносин, приватизації власності та демократизації політичного життя². Кожен з цих напрямків покликаний демонополізувати владу держави і відділити державу від економіки та громадянського суспільства:

1) Впровадження ринкових відносин спрямоване на звільнення економіки.

2) Приватизація має на меті ліквідацію державної монополії у сфері виробництва, торгівлі і розподілу.

3) Демократизація і де-комунізація спрямована на сприяння появі відновленого громадянського супсільства.

У цьому розумінні трансформація „державно-соціалістичних” суспільств відбувається через модернізацію до ринкового капіталізму і політичної демократії, за допомогою відповідної економічної політики, юридичних інструменітв і політичних механізмів³.

18. Роль громадянського суспільства у посткомуністичних демократичних перетвореннях.

Приступаючи до розгляду проблеми, в першу чергу слід наголосити, що громадянське суспільство у контексті посткомунізму неминуче пов’язується із іншими важливими аспектами – суспільних трансформацій, становлення демократії, подолання тоталітарних та авторитарних наслідків.

Для посткомуністичних суспільств, особливо пострадянського простору існує ще одна проблема – поєднання процесів розвитку громадянського суспільства та становлення національних держав. На початку періоду трансформації більшість людей у пострадянських державах були упевнені , що із досягненням результатів у розбудові нації і держави, автоматично будуть вирішені і всі інші проблеми. З висоти сьогоднішнього дня не лише науковці, але й прості люди дедалі більше розуміють, що це не так. Зміни повинні бути комплексними – і економічні, і інституційні, і культурно-ціннісні.

19. Соціальний капітал: поняття та передумови створення.

У межах структур громадянського суспільства (асоціацій, громад) формується громадська доброчесність і громадянська позиція, що знаходить вираз у понятті соціального капіталу.

Сам термін „соціальний капітал” відносно недавно увійшов у науковий обіг. Як зазначає британський дослідник Едрю Пассі¹, час його появи – це 10-12 років тому. Ідея соціального капіталу була започаткована і розвинута такими дослідниками як П’єр Бурдьє, Джеймс Колман, Роберт Патнам, Френсіс Фукуяма, які пов’язували її з підвищенням ефективності урядів, економічного розвитку і економічної діяльності.

Відповідно, існують різні підходи до трактування його сутності. Найбільш поширеним є трактування поняття „соціальний капітал” як інфраструктури і змісту автономних соціальних відносин.

Аналіз явища соціального капіталу дозволяє виділити три найважливіших його структурних компоненти:

1. соціальні відносини, завдяки яким індивіди можуть мати доступ до ресурсів їхніх партнерів у спілкуванні;

2. обсяг і якість доступних ресурсів партнера спілкування;

3. відносини «реціпроситі», чи очікування взаємності обміну.

Соціальний капітал, на відміну від інших вимірів громадянського суспільства, найбільш тісно пов'язаний з іншими формами капіталу, а саме його існування передбачає обов'язкову наявність інших значимих капіталів.

Компонентами соціального капіталу є:

• мережа горизонтальних зв’язків між рівними й вільними індивідами,

• норми взаємності та довіра,

• навички колективних дій,

• відчуття причетності до суспільних справ, обов’язку та відповідальності перед іншими людьми, тобто громадянськість у її неполітичних проявах (civicness). Соціальний капітал є ознакою зрілості й ефективності громадянського суспільства, а також тим його основним продуктом, що забезпечує вплив громадянського суспільства на інші сфери суспільного життя, у тому числі (а можливо й насамперед) – на політику. Основним осередком формування соціального капіталу, за Патнамом, є цивільна громада (або громадянська спільнота, як написано в українському виданні його книги), якій притаманні політично-правова рівність і домінування горизонтальних зв’язків; громадська залученість і громадська доброчесність,  що означає інтерес до суспільних справ і посвяту громадській справі; налаштованість на взаємність і співпрацю; солідарність, довіра, толерантність.