29) Витрати обігу

Торгові підприємці авансують капітал не тільки на покупку товарів у промисловців (капітал обігу), але і на організацію їхньої реалізації (витрати обігу). Витрати обігу поділяються на два види: чисті витрати обігу і додаткові.

Чисті витрати обігу - це витрати, що обумовлені процесом обігу, тобто зміною форм вартості, перетворенням грошей у товари і товарів у гроші (безпосередня купівля-продаж). До таких витрат відносяться:

- оплата роботи торгових працівників і службовців (заробітна плата);

- утримання торгових приміщень (оренда, комунальні платежі);

- витрати на рекламу й адміністративно-управлінську діяльність;

- ведення бухгалтерії і т.д.

Працівники, зайняті безпосередньо продажем товарів, розрахунками за купівлю-продаж, не створюють нової вартості. Тому витрати на них не входять у вартість товару і повинні покриватися за рахунок прибутку торговельного підприємця. Останній же цей тягар намагається перекласти на споживачів, роблячи надбавку до продажної ціни товару (додана вартість товару). Особливо це практикують монополії. Встановлюючи на свої товари монопольно високі ціни, вони тим самим перекладають на споживачів відшкодування чистих витрат.

До додаткових витрат обігу відносяться витрати, пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу. У сфері обертання підвищується ступінь готовності до споживання товарів, створених у виробництві. Це транспортування товарів, їх сортування, фасування, упакування і зберігання. Тобто, усі те, що повинно робити (і в багатьох випадках робить) виробництво, але частково передає в сферу обігу. Праця, витрачена на ці процеси, є продуктивною. Тобто, вона створює як вартість (у т.ч. і додаткову), так і споживчу вартість. Тому ці витрати включаються у вартість товару і покриваються в процесі його реалізації як витрати виробництва.

30) Форми торгівлі

Торгівля – це діяльність людей по здійсненню товарного обміну й актів купівлі-продажу. Торгівельні угоди товаровласників виступають як продаж (обмін товару на гроші), купівля (обмін грошей на товар), єдність обох цих актів і укладення таких угод складає суть торгівельної діяльності.

Існують дві основних форми підприємництва у торгівлі:

1) оптова торгівля, тобто збут товарів великими партіями одними підприємцями іншим;

2) роздрібна торгівля – реалізація споживчих товарів і послуг кінцевим покупцям, тобто безпосередній продаж товарів населенню.

При оптовій торгівлі продані товари, переходячи від одного підприємця до іншого, не залишають каналів обігу. У результаті роздрібної торгівлі товари виходять зі сфери обігу й надходять до сфери споживання.

Основне призначення оптової торгівлі полягає в організації раціональної системи товарообігу між виробниками товарів і роздрібними торгівельними підприємствами, або іншими виробниками товарів.

Оптова торгівля може здійснюватися через товарні біржі. Біржа - це оптовий ринок, на якому торгують не наявними товарами, а їхніми зразками і стандартами, у яких фіксуються необхідні ознаки (якість, сортність). Тому об'єктами біржової торгівлі є товари, що не мають індивідуальних особливостей і цілком можуть замінюватися іншими товарами того ж роду, наприклад, пшениця, цукор, вугілля, нафта, золото, будівельні матеріали, металобрухт і т.д.

Біржова торгівля має свої, властиві лише їй принципи, а сама біржа, як організаційна форма оптової торгівлі, виконує специфічні функції:

1. Біржові товари - це, по-перше, товари масові, легко замінювані, такі, що піддаються стандартизації. По-друге, це товари, яки фізично відсутні на ринку. Така організація дає можливість укладати угоди з біржовим товаром без додаткової інформації про його технічні дані і візуальний огляд.

2. На біржі, на відміну від вільного ринку, існує сувора організація. Порядок і умови біржових спорів чітко регламентовані. Дотримання учасниками біржі положень регламенту обов'язкове. Винні в порушенні регламенту підлягають штрафним санкціям, включаючи вилучення з членів біржі.

3. На біржі застосовуються офіційно встановлені котировки. Котировка являє собою єдину ціну, що встановлюється на біржі для кожного товару кожного біржового дня і визначається: а) за укладеними угодами; б) на основі ринкової кон'юнктури, співвідношення ціни покупців і продавців.

Операції на біржі здійснюються у виді угод, що укладають між собою їхні учасники (покупці чи їхні представники, дилери, продавці). В основному на товарних біржах світу укладаються два типи угод: а) угоди на наявний (реальний) товар; б) строкові (ф'ючерсні) угоди.

Українські товарні біржі перебувають у стадії становлення. Тому на них переважають угоди на постачання реальних цінностей.

Важливим елементом оптової торгівлі є торгові доми. Торговий дім - це спеціалізована фірма, що торгує одним товаром чи групою однорідних товарів за дорученням клієнтів або за свій рахунок. Відмінність торгових домів від товарної біржі в тому, що на біржі торгують самі учасники чи брокери з їхнього доручення. Тут торгову діяльність здійснює сама фірма.

Сфера діяльності торгового дому може бути досить широкою. Це операції по внутрішній оптовій і роздрібній торгівлі; експортно-імпортні та інші зовнішньо-економічні операції; виробництво продукції; надання замовникам широкої кількості супутніх послуг (посередницьких, консультативних, експедиторських, фрахтових, страхових і ін.). Для виконання своїх функцій торгові доми мають мережі магазинів, складські приміщення, транспортні засоби, засоби зв'язку й інформаційні центри. Торгові доми створюються у формі акціонерних товариств, де засновниками виступають промислові підприємства, банки, науково-дослідні установи і т.п