10) Сутність та види економічних інтересів

Економічні інтереси — це вияв виробничих відносин у вигляді свідомої цілеспрямованої діяльності людини в суспільному виробництві для задоволення своїх потреб відповідно до об'єктивних умов і вимог об'єктивних економічних законів. Інтереси людей, пов'язані із задоволенням матеріальних потреб, становлять їх економічні інтереси; саме вони є основною рушійною силою виробництва. Економічні інтереси випливають з основи життя суспільства — виробництва матеріальних благ. Економічні інтереси також мають велике значення для розвитку нематеріальної сфери. Отже, необхідність задоволення потреб людей породжує економічні інтереси. Економічні інтереси є по суті суспільно-виробничими відносинами щодо різних соціальних груп, господарюючих суб'єктів, які виникають стосовно певних об'єктів. Соціальним відображенням економічного інтересу є індивід, колектив, регіон, суспільство, а кінцевим вираженням економічних інтересів — результат (продукт праці, послуга) суспільного виробництва , що задовольняє потреби, стосовно яких склалися конкретні відносини людей. Основна функція економічного інтересу — забезпечення самостійності, саморозвитку соціального суб'єкта. Виходячи з конкретного економічного інтересу, господарюючий суб'єкт ставить перед собою певну мету і функціонально вступає в економічні відносини з іншими господарюючими суб'єктами. В умовах трансформації постсоціалістичної економіки на особливу увагу заслуговує проблема регіональної економіки, її інтересів, які є різновидом колективних інтересів, що виникають і формуються в межах тієї або іншої територіальної спільності людей: області, міста, району. Суб'єктом регіонального інтересу є окремі індивіди, колективи, політичні й інші утворення, розташовані у певному регіоні й об'єднані соціально-економічними, природно-кліматичними, історичними умовами життєдіяльності. Його об'єктом є соціально-економічні умови життя, побуту, відпочинку, безпеки жителів певної території. Розв'язання регіональних питань є дуже складним процесом. Практична реалізація регіональних інтересів потребує пошуку нових форм реалізації рівноправного становища різних форм власності, які сформувалися в роки суверенного, самостійного розвитку нашої держави. Економічний інтерес — це користь, вигода, що досягається у процесі реалізації економічних відносин. Ця реалізація має забезпечувати самостійність, саморозвиток суб'єкта господарювання. Нереалізація економічними відносинами економічних інтересів може спричинити незбалансованість пропорцій, стагнацію економічного розвитку, кримінальні явища тощо.

11) Cутність сусп. Виробництва. Матеріал і нематеріал виробн., їх взаємозв.

Суспільне виробництво — сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Основні риси виробництва: завжди є сусп. виробн..; має безперервний характер розвитку, постійно повторюється; у процесі виробн. виник економ відносини між людьми.

Суспільне виробництво поділ. На дві великі сфери: матеріальне і нематеріальне виробн..

Матеріальне виробн.- сукупн галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага і надають матеріальні послуги. Сюди належать: промисловість, сільське та лісове госп, будівництво, комунальне господарство, транспорт, зв'язок, торгівля.

Нематеріальне виробн.- сукупн галузей і сфер, які виробляють нематеріальні блага і послуги, що задов. духовні й соціальні потреби людей. Сюди належать: охорона здоровя, освіта, культура, мистецтво, спорт, туризм, духовне виробництво( праця художника, скульптора, письменника, фотографа)

Під виробництвом розуміється процес впливу людини на предмети і сили природи і пристосування їх до задоволення тих або інших своїх потреб. У ньому взаємодіють три компоненти: робоча сила людини, предмети праці і засоби праці.

Під робочою силою розуміється сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм і які реалізуються в ході трудового процесу. В міру розвитку виробництва, особливо в умовах сучасної науково-технічної революції, усе більш високі вимоги пред'являються до розумових здібностей людини.

Робоча сила виступає особистим фактором виробництва, а людина - як її носій, працює як головна продуктивна сила.

Предмет праці - це все те, на що спрямована праця людини, що складає матеріальну основу майбутнього продукту. Якщо на зорі цивілізації предметом праці винятково була речовина природи, то в міру розвитку виробництва, науки і техніки серед предметів праці усе більше місце займають продукти виробництва, що називаються сировиною.

Засоби праці - це речі або комплекси речей, за допомогою яких людина обробляє предмети праці, впливає на них. До них відносяться різноманітні знаряддя праці, механізми, засоби зв'язку, шляхи сполучення, земля та ін. В міру розвитку виробництва засоби праці розвиваються, удосконалюються, ускладнюються.

Предмети праці і засоби праці в сукупності виступають як речовинний фактор виробництва, як засоби виробництва. Зміст виробничих відносин визначається рівнем розвитку продуктивних сил, а характер їхнього прояву - способом з'єднання працівника з засобами виробництва, тобто відносинами власності на засоби виробництва. У суспільстві завжди панують певні типи, види власності: приватна, колективна, дрібна трудова, державна, змішана і т.д. Якщо відносини власності перестають змінюватися, то продуктивні сили сковуються у своєму розвитку, гальмується технічний і соціальний прогрес. Відносинами власності визначається приналежність виробленого продукту, форма його розподілу, характер обміну і рівень споживання різних груп людей.