Тема 12

258. Суспільна істота, що втілює вищий ступінь у розвитку життя на Землі, продукт і суб’єкт трудової діяльності і культури:

A) людина;

259. Окремий організм тварини або рослини, який існує самостійно; окрема людина, особа:

B) індивід;

260. Суттєва визначеність способу буття людини в світі, здатність її вносити в дійсність зміни, опосередковані ідеальним; її істотною ознакою є цілепокладання:

E) діяльність.

261. Ідеальний, наперед визначений результат людської діяльності, спрямованої на перетворення дійсності відповідно до усвідомленої людиною потреби. Є безпосереднім мотивом людської діяльності:

D) ціль;

262. Спонукальна причина людської діяльності, зумовлена потребою (те, що штовхає до дії); безпосередньо передує конкретній поведінці людини і органічно пов’язана з нею:

C) мотив;

263. Смислоутворюючий зміст практики, що полягає у формуванні цілі (цілеформуванні) і втіленні її в результаті діяльності (цілереалізації). Є найвищим виявом активності свідомості людини, виявом її свободи:

E) цілепокладання.

264. Спосіб відношення суб’єкта до умов існування і розвитку його, що виражається у прагненні створювати і використовувати ці умови; спрямованість особистості до певних цінностей:

A) інтерес;

265. Стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення якоїсь потреби; первинна неусвідомлена реакція суб’єкта на ситуацію, в якій він ставить і вирішує задачі:

E) установка.

266. Основний принцип медицини:

C) не зашкодь;

267. У соціальній психології – спосіб зв’язку між людьми в процесі їхньої взаємодії; набирає різних форм:

B) спілкування;

268. Продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні і духовні цінності:

A) творчість;

269. Кардинальна світоглядна проблема людського існування, у якій усвідомлюється сутність людини, її місце у світі, життєве призначення:

C) сенс життя;

270. Гранично інтенсивне переживання людиною універсальності і глибини утвердження свого буття, максимальної відповідності наявного найзаповітнішим бажанням і мріям; моральна насолода життям:

B) щастя;

271. Етичний принцип, за яким основою моральності є прагнення людини до щастя:

A) евдемонізм;

272. Стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів:

E) здоров’я.

273. Нездатність адаптивних механізмів індивідуума забезпечувати фізичний і емоційний баланс, що призводить до зниження можливостей і тривалості життя:

D) хвороба;

274. Перехід у небуття, фізіологічну основу якого становить утрата людським організмом своїх життєвих функцій внаслідок старіння чи руйнування; необоротне припинення життєдіяльності організму, яке є неминучим кінцевим ступенем його індивідуального існування:

B) смерть;

275. Розділ медицини, що вивчає процеси, які відбуваються в організмі в останні, передсмертні моменти й після смерті, а також ознаки смерті, методи реанімації та полегшення передсмертних мук хворого:

E) танатологія.

276. Навмисне прискорення смерті або умертвіння невиліковного хворого з метою припинення його страждань:

D) евтаназія;

277. Штучне підтримання життя:

B) дистаназія;

278. Відмова від штучного підтримання життя:

C) ортоназія;

279. Гіпотетична здатність живого безконечно зберігати тотожність із самим собою:

E) безсмертя.