41.Поняття та зміст суб’єктивного права.
Суб’єктивне право – це зумовлена об’єктивним правом міра дозволеної поведінки. Суб’єктивне право належить людині незалежно від перебування у правовідносинах, тобто може реалізовуватися і в правовідносинах і поза ними.
Структура суб’єктивного права – це його будова, що виражається у зв’язку елементів – юридичних можливостей (правомочностей), наданих суб’єкту.
Правомочність – складова частина змісту суб’єктивного права, що являє собою конкретну юридичну можливість, яка надається правосубєктній особі з метою задоволення її інтересів.
Зміст суб’єктивного права виражається у трьох правомочностях:
1) Праводія,тобто тобто право уповноваженої особи на певні дії. Наприклад, особа,що володіє правом власності на річ, має змогу користуватися нею. продати, подарувати.1 Або обвинувачений, володіючи правом на захист, має змогу надавати свідчення, заявляти клопотання, наводити різні доводи на свій захист тощо.
2) правовимога, тобто право уповноваженої особи вимагати певної поведінки від інших осіб. Наприклад, володар права власності на земельну ділянку має право зажадати від сусідів не перешкоджати йому в користуванні ділянкою, не забруднювати її і не затінювати.
3)праводомагання, тобто право уповноваженої особи звернутися до державних органів за захистом своїх порушених прав
42.Поняття та зміст юридичного обов’язку.
Юридичний обов’язок – це зумовлена об’єктивним правом міра належної поведінки особи.2 Як і суб’єктивне право, юридичний обов’язок може реалізовуватися і в правовідносинах і поза ними, але практично найбільш значущими є юридичні обов’язки учасників правовідносин.
Зміст юридичного обов’язку:
1)зобов’язання дією. Носій юридичного обов’язку має діяти певним чином (активна форма дії) або утриматися від певної дії (пасивна форма). Наприклад, боржник зобов’язаний виконувати дії, передбачені договором. Приклад утримання від дії є обов’язок не здійснювати вчинків, що порушують право власності, не вчиняти замах на життя, честь, гідність інших осіб.
2)зобов’язання виконанням. Зобов’язана особа має певним чином відреагувати на законні вимоги уповноваженої особи. Наприклад, користувач телефонного зв’язку зобов’язаний сплатити представлений йому телефонною компанією рахунок за міжміські переговори.
3)зобов’язання пере терпінням. Зобов’язана особа має зазнати незручностей і обмеження власної поведінки в цілях виконання обов’язку.3 Наприклад, відмовлятися від продажу товару за вигіднішу ціну за наявності завдатку, одержаного від іншого покупця.
43.Юридичні факти та їх класифікація.
Юридичні факти - це такі фактичні життєві обставини, з якими право пов'язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин.
За вольвою ознакою юр. факти поділяють на події та дії.
Події – юр. факти,не залежні від волі людини (дії сил природи, народження і смерть людини).Абсолютні – не повязані з поведінкою людей(землетрус), відносні – все ж таки пов’язані (підпал).
Дії – юр. факти,залежні від волі людини.
-факти-стани – триваючі дії(перебування у шлюбі,стан громадянства)
Правомірні дії:
-юр. акти – це правомірні дії дієздатної особи з метою досягти якогось правового результату.
-юр. вчинки – дії,що призвели до юр. наслідків незалежно від волі людини,що вчинила їх.
Неправомірні дії(правопорушення):
1.За ступенем суспільної небезпеки – проступки та злочини;
2.За об’єктом – посягання на особу,власність,громадський порядок;
3.За видами юр. відповідальності – кримінальні,адмін.,конст.,цивільно-правові;
4.За формою вини – умисні та необережні.
Інші класифікації юр. фактів:
1.За суб’єктом - дії фіз. осіб,дії юр. осіб,державних органів,органів місцевого самоврядування та ін.;
2.За галузевою належністю – конституційні,цивільно-правові,процесуальні та ін.;
3.За способом виразу –документ,усна заява,жест;
4.З характером юр. наслідків – правоутворючі,правозмінюючі та правопипиняючі.
44.Поняття та види фактичних складів
Сукупність юр. фактів,необхідних для настання правових наслідків,передбачених нормою права,називається фактичним(юридичним) складом. Фактичні склади поділяються на прості і складні.
Прості фактичні склади включають факти,відбиті в правових нормах однієї галузевої приналежності( наприклад, усі факти,необхідні для укладення шлюбу,належать до сімейного права).
Складні фактичні склади включають факти,відбиті у правових нормах різної галузевої належності.
Фактичні склади слід відрізняти від утворень іншого характеру – складних юр. фактів.Головна їх відмінність полягає в тому,що фактичний склад – це система юр. фактів, а складний юр. факт – це система ознак одного факту(склад правопорушення).
53 Поняття та ознаки юридичного процесу
Юридичний процес — це врегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів і посадовців, що полягає в підготовці, ухваленні і документальному закріпленні юридичних рішень загального або індивідуального характеру.
Ознаки юридичного процесу:
владний характер. Юридичний процес є владною діяльністю компетентних органів держави, її посадових осіб,а також, в обумовлених законом випадках, діяльність недержавних суб'єктів,уповноважених на те державою (адміністрація підприємства, орган місцевого самоврядування,керівник ВНЗ тощо);
нормативний характер. Юридичний процес врегульований процесуальними нормами і здійснюється за наперед встановленим шаблоном;
3)документально виражений (актний) характер. Цедіяльність, спрямована на ухвалення юридичних рішеньзагального (нормативно-правові акти) або індивідуального (правозастосовчі акти) характеру
4)службовий
характер.
Юридичний процес є вториннимщодо
матеріального права, похідним від нього,
є формоюйого
життя;
5)стадіальний характер. Юридичний процес складається із відносно самостійних стадій
54 Види юридичного процесу
За характером ухвалюваних рішень : правотворчий,правозастосовчий і правороз'яснювальний.Результатправотворчого процесу—н-п акти. Результат правозастосовчого процесу—ухвалення індивід юр рішення у певній справі або питанні. Процедури ухвалення правозастосовчих рішень різноманітні.В ході правороз''яснювальноїдіяльності видаються специфічні юридичні рішення — інтерпретаційні правові акти, які відрізняються як від нормативних і правозастосовчихактів.Традиційноза галузевою ознакою виділяються цивільний(передбачає розгляд справ про спори в яких хоча б однією стороною є громадянин.)Господарський (передбачає розгляд справ за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і інтересів, що охороняються законом).Адміністративний(передбачає розгляд спорів: між фізичними або юридичними особами і суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності).Кримінальний процес скл з кількох стадій провадження у справі, кожна з яких завершується підсумковим процесуальним рішенням. Досудове провадження поділяється на: порушення кримінальної справи; дізнання; досудове слідство. Судочинство в суді 1 інстанції поділяється на : попередній розгляд справи; судовий розгляд, який включає підготовчу частину судового розгляду, судове слідство, судові дебати, зокрема — останнє слово підсудного, постановляння та оголошення вироку.Факультативною стадією для всіх видів судових процесів є апеляційне і касаційне виробництво. Апеляційне провадження — перегляд справи по суті судом вищої інстанції і винесення нової ухвали Касаційне провадження — перевірка законності і обґрунтованості рішення, винесеного нижчим судом
55Сфери дії правової норми
Норми права за сферою дії регулюють зовнішню сферу поведінки людини в тих сферах суспільних відносин, що піддаються регулюванню, є інституціональними – діють у межах соціальних інститутів, вступають у дію, здійснюються і скасовуються офіційно,у суворо визначеному порядку та часіі
За сферою дії виділяються норми загальної дії, норми обмеженої дії і локальні норми. Норми загальної дії поширюються на всіх громадян і функціонують на всій території держави. Норми обмеженої дії — це загальні розпорядження, реалізації яких пов’язуються з певними просторовими, суб’єктними, часовими і ситуаційними факторами. Локальні норми діють у межах окремої державної, громадської організації або їх структурних підрозділах.