18.Загальна характеристика папоротеподібних. Його цикл розвитку

Група Папоротеподібних включає понад 10 тис. видів і належать до найбільш давніх груп вищих рослин.У цей відділ папороті, плауни і хвощі На відміно від мохопод. мають кореневище,норм. розв. тканини. Поширені переважно в лісах,затінених місцях плауни і папороті.Найпошир. представником є папороть-орляк або папор. чоловіча,що зустріч. в усіх лісах України.Листки в неї перистоскладні.У першій половині літа на нижній частині листка видно бурі подушечки,які назив. соруси.Під цими ковпачками,коли спора проростає на грунті утв. передросток у вигляді серцеподібної зеленої пластинки.Нна її нижній частині утв. ризоїди,на верхній-антиридії та архегонії.Тут відбув. запліднення у присутності води,утв. зародок,а з нього форм. росл. папороті.

До папоротеподібних належать плауни-жителі переважно хвойних лісів.Стебло їх повзуче,на ньому утв. невисокі пагони.Найпошир. плаун-баранець.

Звичайна рослина папороті — це безстатеве покоління, або

спорофіт. Папороті мають додаткові корені (лише у деяких

видів вони редуковані). Листки за масою й розмірами

переважають стебло. Стебла бувають прямостоячі (стовбури), повзучі

(кореневище) або виткі; часто розгалужуються. У помірній зоні папороті

(страусове перо, орляк щитник чоловічий) — багаторічні трав'янисті

рослини ; добре розвинутим кореневищем, від якого відходять численні

додаткові корені. Над землею розвиваються зазвичай великі

перисторозсічені листки — ват. Молоді листки спірально закручені, в

міру росту вони розкручуються У деяких видів розв. листка триває

впродовж трьох років. На відміну від інших рослин листки папороті ростуть не основою, а верхівкою, як стебла, що свідчить про їхнє походження

від стебла, їх розміри можуть становиті від кількох міліметрів до трьох

і більше метрів. У більшості видів листки виконують 2 функції —

фотосинтезуючу,спороутворювальну. На нижній поверхні листка

знаходяться коричневі горбки — соруси з розміщеними І них спорангіями.

Зверху соруси вкриті покривальцем. У спорангіях в результаті мейозу

утворюються гаплоїдні спори за допомогою яких і відбувається розмноження

папороті.

На вологому грунті спори проростають, розвивається гаплоїдний заросток —

гаметофіт — маленька зелена серцеподібна пластинка завбільшки до 1 см.

Заросток росте в затінених, вологих місцях і прикріплюється до грунті за

допомогою ризоїдів. На нижньому боці гаметофіта розвиваються антеридії

і архегонії. Запліднення відбувається за наявності достатньої

кількості вологи. По плівці води, що виникає між заростком і грунтом,

сперматозоїди рухаються до архегонія, який виділяє певні хімічні

стимулятори типу яблучної кислоти, відбувається запліднення і утворюється

диплоїдна зигота. Із зиготи розвивається спорофіт. Спочатку він росте

як паразит на гаметофіті, але невдовзі у нього формуються власні

корені, стебло й листки — він стає самостійною рослиною. На цьому

завершується цикл розвитку папороті.

Розвиток папороті:

1-дорослий спорофіт;2-спорангії;3-зрілий спорангій;4-мейоспора;5-зрілий гаметофіт;6-запліднення;7-молодий спорофіт.

Викопні папоротеподібні утворили потужні пласти кам'яного вугілля.

Кам'яне вугілля використовують як паливо й сировину в різних галузях

промисловості. З нього добувають бензин, гас, горючий газ, різні

барвники, лаки, пластмаси, ароматичні, лікарські речовини тощо.

Хвощі ростуть на болоті,полях, і представлені переважно викопними формами. Найпоширенішими в Укр. є хвощ польовий, хвощ лучний, хвощ болотяний. Хвощі зустрічаються від тропіків до полярних районів, за винятком Австралії, і можуть жити як у болотистих, так і в сухих місцевостях. Їх листки зелені,редуковані у дрібні лусочки;стебло зелене,невисоке,має кореневище

Спори хвоща мають вирости,якими вони

чіпляються одна до одної, а тому проростають групами, утворюючи

хлорофілоносні гаметофіти. Одні з них — чоловічі заростки з антеридіями,

другі — жіночі з архегоніями. Після запліднення за участю води

розвивається новий організм. Після висипання спор пагони відмирають, а

на їхньому місці виростають зелені галузисті (вегетативні, літні)

пагони.

Хвощі є індикаторами кислотності грунтів; літні пагони використовують як

сечогінний та кровоспинний засіб. Завдяки жорсткості стебел, пов'язаній

з наявністю в них кремнезему, хвощі використовують для шліфування

меблів,, чищення посуду. Хвощі — злісні бур'яни, оскільки легка

розмножуються вегетативне. Серед хвощів трапляються й отруйні (хвощ

болотяний).

Для лікування використовують надземну частину.

Хвощ польовий має протизапальні, в'яжучі,

кровоспинні, відхаркувальні, дезинфікуючі, протигнильні, сечогінні

властивості, підсилює проліферацію сполучної

тканини, сприяє ремінералізації тканин (що надзвичайно цінно при

туберкульозі), стимулює функцію кори надниркових залоз,

загальнозміцнювальним засобом.

Показання до призначення: набряки серцевого і ниркового походження (слід

мати на увазі подразну дію сапонінів на ниркову паренхіму), кровотечі

(носові, маткові, легеневі, гемороїдальні, із сечовивідних шляхів),

туберкульоз, катар верхніх дихальних шляхів, ексудативний плеврит,

запалення і виразки слизової оболонки рота і зіва, пісок і камені в 'сечовивідних шляхах (розчиняє і виводить їх), цистит, уретрит, отруєння

свинцем, геморой, важкозагоюваиі гнійні і різані рани, лишай, екзема,

удари і виразки на шкірі, атеросклероз, радикуліт, пітливість ніг.