- •8 Вихідні ідеї філософії с.Кєркегора.
- •9 Вчення «живої етики» о.Реріха.
- •10 Вчення про три світи та дві натури г.Сковороди.
- •11 Головне питання гносеології. Гностицизм і агностицизм.
- •12 Головні функції філософії.
- •13 Гуманізм і реформація, їх суть і філософська спрямованість
- •15 Діалектика як вчення про зміни і розвиток
- •16 Духовно-академічна філософія в Україні хіх –хх ст.
- •17 Елейська школа: представники, основні ідеї
- •18 Емпіризм ф.Бекона.
- •19 Зміст «антропологічного принципу» у філософії л.Фейєрбаха.
- •20 І.Кант як засновник німецької класичної філософії.
- •21 Ідеалізм Платона та його протистояння матеріалізму
- •22 Ідеї розробки «наукової філософії» у європейській філософії хіх ст
- •24 Конфуціанство як основний напрямок філософії Стародавнього Китаю
- •25 Концепція культури та історії о.Шпенглера
- •26 Людські виміри проблеми буття
- •28 Монадологія г.Лейбніца
- •30 Основні напрямки розвитку філософії Стародавньої Індії.
- •31 Основні положення даосизму.
- •32 Основні поняття гносеології.
- •33 Піфагорійська школа: представники, основні ідеї.
- •34 Принцип активізму філософії і.Г.Фіхте.
- •35 Природа філософських проблем, їх зв'язок з фундаментальними питаннями людського буття.
- •36 Природні виміри людини та її символічний світ.
- •37 Проблема буття в античній філософії
- •38 Проблема істини у філософії
- •39 Проблеми буття в історико-філософському окресленні
- •41 Р.Декарт та його філософська система.
- •43 Світоглядні ідеї Лесі Українки
- •44 Сенсуалізм Дж.Локка.
- •45 Скептизм п.Бейля та д.Юма
- •46 Соціальна філософія м.Драгоманова
- •47 Соціально-економічний та культурний зміст епохи Відродження
- •48 Становлення та розвиток діалектики в античній філософії
- •49 Структура діалектики та її зміст
- •50 Структура пізнавального процесу.
- •51 Сучасна наука про рівні та форми буття.
- •54 Теорія пізнання т.Г.Гоббса
- •55 Типологія людини
- •56 Філософія в Києво-Могилянській академії
- •57 Філософія г.Сковороди
- •58 Філософія Гегеля
- •59 Філософія п.Юркевича.
- •60 Філософія Сократа
- •61 Філософська антропологія
- •62 Філософська сутність вчення джайнізму
- •63 Філософське обґрунтування індуїзму
- •64 Філософський зміст буддизму
- •65 Філософський структуралізм к.Леві-Стросс
- •66 Філософські ідеї Кирило-Мифодіївського товариства
- •67 Філософські ідеї ф.Шеллінга
- •68 Філософські погляди Епікура
- •69 Філософські погляди м.Костомарова.
- •70 Філософські погляди п.Куліша
- •72 Фрідріх Ніцше та «філософія життя»
31 Основні положення даосизму.
Першою філософією матеріалістичного напряму в Китаї був даосизм. Даосизм наголошує на мінливості світу. Дао – це шлях, надбуття, це єдине, вічне і безіменне, безтілесне і безформне, воно – основа всього сущого.
Життя природи і людини підпорядковане всезагальному закону „дао”.
«Дао» перебуває у недіянні, але немає того, чтого воно б не робило. Усе в світі перебуває у русі, де все постійне, кінечне.
Засновником даосизму вважають давньокитайського мислителя Лао-Цзи. Свою релігійну філософію Лао-Цзи ґрунтує на 3 основних поняттях:»Дао»,«Де»,«У-вей».
«Дао» - це шлях усіх речей, предметів навколишнього світу. Дао неможливо визначити словесно, йому не можна дати конкретне ім’я, бо воно саме є першопричиною, що дає ім’я всім предметам навколишнього світу. Дао присутнє в будь-якій точці матеріального оточення, усе починається з Дао й повертається до Дао, воно є головним законом буття, визначає його розвиток і видозміну.
«Де» -відзеркалює творчі потенції Дао, можливість формувати предмети матеріального світу. Мудра людина повинна була коритися закону Дао. Підкорення означало звільнення її від власного егоїзму через покору природі та єднання з Дао.
«У-вей»(принцип бездіяльності). Він означав відмову від будь-якої діяльності, що може завдати шкоди природі та об’єктивному причинно-наслідковому зв’язку в ній. Що менше змін провокує людина своєю активністю, то краще для існування та розвитку Дао. На практиці реалізація принципу У-вей – це активність, спрямована на щонайбільшу гармонію послідовника даосизму з соціальним і довколишнім світом.
32 Основні поняття гносеології.
У центрі гносеології знаходяться такі поняття: пізнання, свідомість, відчуття, розум, істина.
Пізнання — вища форма відображення об'єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань. Спочатку пізнання було однією із сторін практичної діяльності людей, поступово в ході історичного розвитку людства пізнання стало особливою діяльністю. У пізнанні виділяють два рівні: чуттєве пізнання, і раціональне пізнання, Розрізняють також буденне, художнє і наукове пізнання
Свідомість — це вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини — складне і багатогранне явище.
Відчуття - психічний пізнавальний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу. Відчуття - це сенсорний процес та його результат (сенсорний образ) психічного відображення суб'єкта окремих властивостей предметів та явищ при безпосередній дії подразників.
Розум - філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Вища форма творчої інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і опирається на розкриття їхньої природи і змісту.
Істина - одна з центральних категорій гносеології, правильне відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини, її уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях об'єктивної дійсності.