Розділ 11. Фінансова санація підприємства. Вступ.

Низький рівень фінансового менеджменту, вибір помилкової економічної і фінансової стратегії, нехтування зовнішніми факторами ризику можуть стати причиною появи кризових явищ на підприємстві і виникнення загрози його  банкрутства. Щоб вивести підприємство з кризового стану, відновити його платоспроможність і рентабельність діяльності слід провести комплекс спеціальних заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства. Ефективне вирішення проблем банкрутства і санації підприємств є обов’язковою умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи.

Після вивчення матеріалів цього розділу Ви зможете:

 оцінити потенційну загрозу банкрутства підприємства;

дати характеристику основних симптом і факторів виникнення фінансової кризи на підприємстві;

пояснити сутність і напрямки проведення фінансової санації підприємства;

 дати характеристику  порядку проведення фінансової санації підприємства;

 назвати основні джерела фінансування санаційних заходів.

 

11.1. Симптоми і фактори виникнення фінансової кризи на підприємстві. Методи прогнозування банкрутства підприємства.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини (нездатність задовольнити вимоги кредиторів, сплатити податки і збори тощо).

Фактори, які спричиняють виникнення фінансової кризи поділяють на:

– зовнішні стосовно підприємства основними з яких є інфляція, нестабільність законодавства і податкової системи, нестабільність валютного і фінансового ринків, посилення конкуренції, політична нестабільність;

– внутрішні, стосовно підприємства а саме брак фінансової стратегії, низький рівень менеджменту, втрата ринків збуту, незадовільне використання виробничих ресурсів підприємства тощо.

Вплив цих факторів зумовлює втрату підприємством своїх клієнтів, покупців, зменшення кількості замовлень на продукцію підприємства, неритмічність виробництва і нерівномірність завантаження його потужностей, підвищення собівартості, зниження продуктивності праці працівників підприємства, зростання обсягу  неліквідних оборотних активів і понаднормативних запасів, підвищення плинності кадрів тощо.

Кризовий стан підприємства оцінюють за такими основними ознаками:

а) за причиною виникнення:

стратегічна криза за якої на підприємстві зруйновано виробничий потенціал, бракує можливостей виходу з кризи власними фінансовими ресурсами;

криза прибутковості при якій збитки підприємства зменшують його власний капітал, що спричиняє незадовільну структуру балансу підприємства;

криза ліквідності за якої підприємство є неплатоспроможним або існує потенційна небезпека втрати його платоспроможності;

б) за глибиною кризових явищ:

 фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства;

фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства, тобто існує потреба негайної фінансової санації;

кризовий стан, за якого підприємство не спроможне функціонувати і його слід ліквідувати.

Для швидкого виявлення потенційної загрози банкрутства підприємства та своєчасного розроблення заходів для його  раннього попередження використовують спеціальні методи його прогнозування – тестування та дискримінантний аніліз.  Дискримінантний аналіз здійснюють на основі розроблення і обчислення значення спеціальних дискримінантних функцій (моделей). У зарубіжній практиці використовують ряд моделей прогнозування банкрутства, найвідомішими серед яких є модель Альтмана та модель Спрінгейта. 

 Модель Альтмана розроблена у 1968 році на основі статистичного аналізу фінансових показників діяльності суб’єктів підприємництва. Цю модель називають Z-показником. Значення Z-показника обчислюють за формулою:

Z = 1,2А +1,4В + 3,3С + 0,6Д +1,0Е,                                           (11.1)

де  А = робочий капітал/загальна вартість активів;

В = чистий прибуток/загальна вартість активів;

С = чистий дохід/загальна вартість активів;

Д = ринкова капіталізація компанії (ринкова вартість акцій)/ сума  заборгованості;

Е = обсяг продажу/загальна вартість активів.

Якщо значення Z < 1.8, то імовірність банкрутства дуже висока; при Z = 1.81–2.7 –  імовірність банкрутства висока; якщо Z = 2.71 – 2.99 –банкрутство можливе; при Z = 3.0 і > – імовірність банкрутства дуже низька. Точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 95%.

 Модель Спрінгейта записується таким виразом

Z = 1,3А + 3,07В + 0,66С + 0,4Д,                                      (11.2)

де, А = робочий капітал/загальна вартість активів;

В = прибуток до сплати податків/ загальна вартість активів;

С = прибуток до сплати податків/короткострокові зобов’зання;

Д = обсяг продажу/загальна вартість активів.

Якщо значення Z менше ніж 0.862, підприємство є потенційним банкрутом з імовірністю 92%.

Для країн з перехідною економікою, яка характерна для України, використовують таку модель оцінки ризику банкрутства.

R = 8,38 К1  + К2  + 0,054К3  + 0,63 К4                              (11.3)

де R – показник ризику банкрутства підприємства;

К1 – оборотний капітал / вартість активів;

К2 – чистий прибуток / власний капітал;

К3 – дохід від реалізації продукції / вартість активів;

К4 – чистий прибуток / загальні витрати.

Імовірність банкрутства підприємства, залежно від значення R, приведена в  табл.11.1

Таблиця 11.1 [3]