Висновок.

Фінансова діяльність підприємства пов’язана з грошовими розрахунками. Сукупність усіх розрахунків і платежів називають грошовим оборотом підприємства. Розмежовують готівковий та безготівковий грошовий оборот. Основними формами безготівкових розрахунків підприємств є розрахунки платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, чеками, акредитивами, векселями, інкасова форма розрахунків. Для здійснення грошових розрахунків застосовують платіжні картки. Важливою складовою роботи фінансової служби є організація і контроль грошових розрахунків підприємства. Вибираючи форму грошових розрахунків слід оцінити всі її переваги і недоліки та використати ту, яка є найбільш ефективною для конкретної господарської операції.

Основні поняття та їх визначення

 

Безготівкова форма розрахунків – грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках клієнтів у банках.

Звіт про рух грошових коштів – звіт, який відображає надходження і видатки грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Готівкова форма розрахунків – форма розрахунків, що здійснюється з використанням готівки.

Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Грошові потоки – сукупність розподілених за часом грошових надходжень і напрямків використання коштів, що мають місце в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Платіжне доручення – розрахунковий документ,що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку, про списання зі свого рахунку зазначеної в дорученні суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача

Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої вимоги одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити вартість поставленої йому продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

нижньої – доручення платника обслуговуючому банкові про списання зі свого рахунку визначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Розрахунковий чек –  це документ стандартної форми з дорученням чекодавця (платника) своєму банкові (банку-емітенту) перерахувати кошти з рахунку чекодавця на рахунок пред’явника чека (отримувача коштів).

Акредитив – це розрахунковий документ, за яким одна кредитна установа (банк) доручає іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих (заброньованих) для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред’явникові акредитива певну суму коштів.

Акцепт – згода на оплату або гарантування оплати документів.

Авізуючий банк – банк, який за дорученням банку емітента авізує (сповіщає) акредитив беніфіціару без будь-якої відповідальності за його оплату.

Банк-емітент – банк, що відкрив акредитив або здійснив емісію цінних паперів, платіжних карток, або видав розрахунковий чек (чекову книжку).

Бенефіціар – особа, якій призначений платіж або на користь якої відкритий акредитив.

Виконуючий банк – банк, який за дорученням банку-емітента здійснює платіж проти документів, визначених в акредитиві.

Інкасування (інкасо) – здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу або на інших умовах.

Вексель – це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). 

Вексельна форма розрахунків – це оформлені векселем розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу.

Тратта (переказний вексель) – розрахунковий документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента).

Вексель простий – розрахунковий документ, що виписує покупець, який бере на себе зобов’язання сплатити за векселем продавцю певну суму у визначений час.

Аваль – вексельне гарантування, за яким особа, що його здійснює (аваліст) бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом чи індосантом зобов’язань щодо оплати цього векселя.

Індосамент – передавальний напис на векселі, чеку, іншому цінному папері, який засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи.