19.Дидактичні вимоги до проведення уроків в перших класах.

Дидактичні вимоги:

1)Організаційна частина. До неї належать привітання, перевірка підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи. Мета її- мобілізувати дітей до праці, активізувати їх увагу, створити робочу атмосферу на уроці.

2) мотивація навчальної діяльності. Передбачає формування в учнів потреби вивчення конкретного навчального матеріалу.

3)Перевірка знань учнів. Перевірка письмового домашнього завдання, яку проводять різними методами контролю залежно від поставленої мети:усна перевірка, вибіркова письмова перевірка за допомогою карток-завдань.

4) Стимулювання навчальної діяльності. Необхідне для розвитку в учнів зацікавленості до вивчення нової теми. Вчитель створює проблемні, імітаційні або ігрові ситуації.

5) Актуалізація опорних знань. Покликана забезпечити узгодження між викладеною вчителем інформацією та сприйняттям, засвоєнням, осмисленням її учнями.

6) Пояснення нового матеріалу. Вчителеві необхідно дбати про сприймання, розуміння, закріплення і застосування навчального матеріалу.

7) Діагностика правильності засвоєння учнями знань. Вчитель бачить чітку картину диференційованості учнів за рівнем засвоєння навчального матеріалу.

8) Закріплення нового матеріалу. Здійснюється за допомогою опитування або невеликої самостійної роботи.

9) Підбиття підсумків уроку. Учитель аналізує, що нового дізнались учні, якими знаннями та вміннями оволоділи.

10) Повідомлення домашнього завдання. Передбачає пояснення щодо змісту завдання, запис у щоденник.

22. Навчальна діяльність – основний фактор психічного розвитку молодшого школяра.

Вступ дитини до школи – важлива подія в її житті. Діти по-різному переживають її залежно від психічної готовності вчитися в школі. Більшість дітей охоче йде до школи. Діти включаються в навчальну діяльність, яка стає провідною діяльністю в їх житті. Перехід дітей на положення школяра зобов’язує їх вчасно вставати, приходити до школи, додержувати правил шкільного життя незалежно від того, хочеться чи не хочеться це робити, виконувати обов’язкові завдання, переборювати труднощі в роботі тощо.

Успіхи й невдачі дітей у навчанні перебувають під постійним контролем учителя, батьків, вихователя групи подовженого дня та ін. На перший план в організації поведінки молодших школярів виступають вимоги школи, учителя. Вони поширюються значною мірою і на позашкільний час (виконання дітьми д/з).

Учні по-різному реагують на вимоги вчителя залежно від особливостей індивідуальної їх готовності до навчальної діяльності в школі. Одні поводяться цілком адекватно цим вимогам, інших вимоги гальмують і викликають у них надмірну стриманість, деякі не приймають вимог і навіть намагаються діяти всупереч їм. Діти, які не були в дитячих садках, нерідко грублять в новій обстановці, не зразу знаходять основи для контакту з учителем та однокласниками. Звідси стає зрозумілою вся важливість індивідуального підходу до дітей у корегуванні процесом їх входження в шкільне життя з його новим для них змістом.

Важливу роль у становленні саморегуляції поведінки молодшого школяра відіграє оцінювання, а згодом і само оцінювання його дій і вчинків. Для першокласника оцінка вчителя є справжньою подією. Якщо її використовувати вміло,то вона зміцнює інтерес дитини до школи та учбової діяльності, відповідальність за виконання навчальних завдань. Оцінка ефективніше діє на молодших школярів, коли вона має не узагальнений, а конкретний характер, коли учень знає, що саме оцінюється в його роботі й поведінці, коли оцінка не переноситься на особистість у цілому. Конкретна й об’єктивна оцінка, вільна від зниження й завищення досягнень учня, спрямовує його на подолання недоліків у роботі, спонукає домагатися кращих результатів. Йдеться передусім про оцінювальні судження, а не тільки про оцінку в формі бала, що виставляє вчитель здебільшого не за одну дію та її результат, а за ряд дій і результати учбової роботи. У перші тижні перебування дітей у школі краще усно оцінювати їх успіхи і невдачі, не вдаватися до письмових оцінок, бо діти ще не усвідомлюють їх змісту.