22. Розвиток особистості молодшого школяра засобами навчальної діяльності.

Засоби навчання – це джерела або спеціальні пристосування, які допомагають учителю здійснювати навчальний процес. Це засоби, які допомагають учителю навчати учня, А учня – учитися До засобів навчання належать: слово вчителя, підручники, роздаткові дидактичні матеріали, навчальні обладнання, технічні засоби навчання, наочні засоби навчання.

Засоби навчання – великий обсяг навчального обладнання, що використовується у системі пізнавальної діяльності ( картини, книги, зошити, письмове приладдя). Методи навчання є системними об’єктами, що об’єднують взаємопов’язані дії вчителя та спрямовані на використання освітньої, розвиваючої, виховної і контролюючої функції навчання. Методи навчання цілком залежать від засобів, отже, якщо не буде засобів, то зникнуть і методи. До найвідоміших методів навчання належать: словесний, наочний і практичний. Завдяки засобам навчальної діяльності молодші школярі розвиваються психічно, особистісно і розумово. При цьому вчитель посідає головне місце, бо він найбільше допомагає в цьому дітям, Навіть більше ніж батьки. Вчитель повинен любити свою професію, Не відділяти кращих і гірших дітей, не принижувати перед іншими. Потрібно бути терплячим і врівноваженим, вихованим. Як писав Макаренко:» Я вважав, що краще мати в колективі 4 талановитих вихователів, ніж 40 не талановитих і невихованих».

25.Психологічна готовність дітей до навчання в школі.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства. До кінця дошкільного віку дитина вже являє собою у відомому змісті особистість. Вона добре усвідомлює свою статеву приналежність, знаходить собі місце в просторі і часі. Вона вже орієнтується в сімейно - родинних відносинах і вміє будувати відносини з дорослими й однолітками: має навички самовладання, уміє підпорядковувати свою поведінку обставинам, бути непохитним у своїх бажаннях. У такої дитини вже розвинута рефлексія. Як найважливіше досягнення в розвитку особистості дитини виступає перевага почуття «Я повинний» над мотивом «Я хочу». Один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства - психологічна готовність дитини до шкільного навчання. І.Ю.Кулагіна виділяє два аспекти психологічної готовності - особистісну (мотиваційну) і інтелектуальну готовність до школи. Обидва аспекти важливі як для того, щоб навчальна діяльність дитини була успішною, так і для його якнайшвидшої адаптації до нових умов, безболісного входження в нову систему відносин. Становлення психологічної готовності до школи, особливо особистісної готовності, пов’язують з кризою 7 років. Як всяка криза, вона не пов’язана жорстко з об’єктивною зміною ситуації. Важливо, як дитина переживає ту систему відносин, в яку вона включена. Змінилось сприймання свого місця в системі відносин – значить, змінюється соціальна ситуація розвитку і дитина знаходиться на межі нового вікового періоду. Підготовка дітей до школи – проблема комплексна, багатогранна, що охоплює всі сфери життя дитини. Психологічна готовність до школи – тільки один із аспектів цієї проблеми, виключно важливий і значимий . Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для освоєння шкільної програми в умовах навчання в колективу однолітків. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства.