- •1. Сутність та види колективів, їх структура 5
- •2. Стисла характеристика ват “Одеський торговий дім” 18
- •Розділ 1. Теоретичні основи колективу
- •1. Сутність та види колективів, їх структура
- •1.1 Визначення трудового колективу
- •1.2. Принципи і методи побудови стабільного трудового колективу
- •1.3 Психологічні аспекти керування трудовим колективом. Психологічні типи керівників
- •1.4 Авторитет керівника і лідерство в трудовому колективі
- •1.5. Вплив керівника на психологічний клімат колективу
- •Розділ 2. Характеристика діяльності підприємства
- •2. Стисла характеристика ват “Одеський торговий дім”
- •2.1 Загальна характеристика об’єкта дослідження
- •2.2 Особлива характеристика підприємства
- •Розділ 3. Характеристика методів управління трудовим колективом ват “Одеський торговий дім” 3.Характеристика методів управління трудовим колективом ват “Одеський торговий дім”
- •3.1 Вплив стратегічних цілей підприємства на мотивацію персоналу щодо їх досягнення
- •3.2 Система індикаторів в управлінні персоналом підприємства
- •3.3 Критерії оцінки персоналу підприємства
- •Розділ 4. Вдосконалення керівництва колективом ват “Одеський торговий дім”
- •4. Вдосконалення керівництва колективом ват “Одеський торговий дім”
- •4.1. Аналіз досягнутих результатів
- •4.2 Пропозиції, щодо вдосконалення керівництва трудовим колективом
- •4.3 Пропозиції, щодо вдосконалення роботи менеджерів - керівників колективу
- •Висновки та пропозиції
- •Список використаних джерел
- •Додаток 1. Принципи побудови системи керування персоналом в організації
4.2 Пропозиції, щодо вдосконалення керівництва трудовим колективом
Отже, крім вже перерахованих вимог до визначення цілей в оцінній системі, що включає кількісні (на основі Balanced Scorecard) і якісні (компетентність) показники, мають бути дотримані такі правила.
По-перше, кількість цілей для одного працівника не повинна перевищувати 6-7, тому що більша кількість буде означати вже не щорічні (щоквартальні) цілі, а щотижневі (щоденні). З іншого боку, має бути не менше трьох цілей.
По-друге, цілі повинні перевищувати вимоги стандартів діяльності працівника на конкретній посаді. Водночас цілі повинні бути досяжними, щоб не стати для робітника фактором, що демотивує через неможливість їх досягнення.
По-третє, помилковим є встановлення легкодосяжних цілей. Доки ви не зможете переконати "потенційно несхильного до праці" робітника, що задані цілі відповідають роботі, яку він виконує, високої продуктивності компанії не буде досягнуто.
Четверте, будь-яка ціль повинна мати вимірні характеристики. При цьому ціль буде зрозумілішою працівнику і значно зменшиться можливість виникнення конфлікту при оцінці досягнення цілі. Наприклад, “протягом наступного оцінюваного періоду залучити трьох нових клієнтів, кожний з яких замовив би продукції не менше, ніж на $7500”.
П'яте, цілі повинні бути розташовані за пріоритетами з використанням вагових коефіцієнтів. Це дозволить робітнику щодня приймати незалежні рішення щодо методів виконання роботи і розподілу ресурсів.
Шосте, цілі мають бути сформульовані як найвиразніше. Чітко сформульовані цілі складаються з таких елементів: (дієслово) + (результат) + яким чином (коли, як) + стандарт досягнення цілі (умови). Наприклад: (збільшити) (обсяги збуту) у відділі (на 30 % до 15 грудня 2000 року) (при збільшенні операційних витрат не більше, ніж на $ 5000).
Сьоме, цілі діяльності окремого працівника повинні відображати як цілі відділу, так і цілі всієї організації. При визначенні цілей для працівника повинна бути врахована стратегія організації і те, яким чином конкретний менеджер бере участь у її реалізації.
І восьме, необхідно пересвідчитися, що встановлені цілі працівник не тільки зрозумів, але і схвалив. Досягнута угода має бути засвідчена підписами керівника і працівника. Крім того, письмова угода буде сприяти юридичній захищеності організації.
Описана система оцінки роботи персоналу і мотивації за двома параметрами – стратегічна компетентність (якісні цілі) і внесок у реалізацію цілей (кількісні цілі) – через свою складність була реалізована тільки для керівних працівників першого і другого ієрархічних рівнів управління. Застосування її для спеціалістів і рядових співробітників, а також як інструмента управління бізнесом при відсутності спеціальних систем автоматизації не видається можливим. Причини дві: величезна кількість інформації, що має бути опрацьована, і складність узгодження індивідуальних цілей із цілями бізнесу.
4.3 Пропозиції, щодо вдосконалення роботи менеджерів - керівників колективу
Вважаю, що значну користь для підприємства може принести планування процесу, що забезпечує роботу керівників з орієнтиром на поставлені цілі і вибір ключових напрямків керування підприємством. У таку програму розвитку можуть також бути включені області керування персоналом, якщо існує потреба в загальних зусиллях по розвитку/навчанню.
Наприклад, може знадобитися підвищення кваліфікації керівництва в області:
формулювання загальних цілей і стратегій;
інформування про цілях і стратегіях і їхнє постійне обговорення;
забезпечення якості;
розвитку і підтримки іміджу організації;
надання послуг клієнтам і зацікавленим групам;
співробітництва усередині керівної групи;
розвитку й інновацій;
більш раціонального використання ресурсів;
розвитку корпоративної культури;
дотримання термінів робіт;
підвищення ефективності;
керування;
розміщення пріоритетів;
делегування повноважень;
прийняття рішень;
розвитку персоналу;
інформації і комунікації.
Розвиток керівників може бути плідним, якщо воно організовано у виді взаємодії загальних чи спільних заходів, подій і процесів для кожного керівника.
У програму розвитку керівників можуть включатися різні форми, наприклад:
дискусії в групі керівників;
семінари;
заходу щодо формування команди;
курси;
окремі проекти;
дослідницькі кружки;
групи по регулярному обміні досвідом у суміжних областях;
спарингу-дискусії;
наставництво;
ознайомлювальні поїздки;
робота поза організацією (в інших організаціях/країнах);
обмін робітниками місцями;
самостійні дослідження.
Оцінка менеджерів за результатами може внести свій внесок у те, щоб підштовхнути організацію до вибору потрібного напрямку. Але, як і у випадку з іншими інструментами менеджменту, необхідно правильне його застосування.
Як менеджери, так і персонал, повинні знати і приймати мету, з якою проводиться оцінка. У відношенні групи керівників необхідно створити чіткий баланс між розвитком і його оцінкою, а також уточнити можливі відносини до компонентів оплати, пов'язаним із продуктивністю.
Якби група керівників із самого початку приділяла більше уваги перспективі розвитку, то в процесі оцінки було б неправильно приділяти більшу увагу оцінці досягнутих у минулому результатів, а також проводити можливий зв'язок з компонентами оплати, що залежать від продуктивності.
Оцінка керівників, орієнтована на результат, є гарним інструментом керування по цілям. Загальні цілі організації розбиваються на цілі департаментів, управлінь і відділів. Найбільш важливі цілі, що є результатом вдумливого розміщення пріоритетів, формують основу для орієнтованої на результат оцінки менеджерів.
Коли загальні цілі розбиваються подібним чином, створюється ясність і прозорість щодо пріоритетних напрямків організації. Цілі «проходять червоною ниткою через всю організацію», і на окремих менеджерів лягає відповідальність за їхнє досягнення.
Часто буде більш доцільно ще більш детальне дроблення цілей і їхня прив'язка до груп чи навіть окремих працівників. Таким чином, вся організація стане залученою у процес досягнення цілей і внесе вклад в одержання результатів.