Мал. 4. Бюджетне обмеження і сукупність фінансово можливих споживчих наборів

Її нахил визначається співвідношенням цін на благо Х₁ і Х_2. Споживчі набори А і В є фінансово можливими, тоді як С – ні. Домогосподарство вибиратиме ті споживчі набори, які лежать на бюджетній лінії, а точки перетину на ній з осями координат показують, яку кількість одного блага можна придбати, якщо повністю відмовитись від споживання іншого.

За наявного бюджетного обмеження домогосподарство здійснюватиме свій вибір з наявних фінансово можливих споживчих наборів. Чим вони при цьому керуються? Очевидно, що своїми уявленнями про те, які з доступних споживчих наборів краще задовольняють його потреби (приносять найбільшу користь), тобто різним ступенем бажаності окремих наборів, кожен з яких має свій ранг бажаності уподобання споживачем. Яка з наявних альтернатив буде реалізована (обрана), залежить від наявних коштів у споживача. Якщо їх достатньо, реалізується будь-яка, але, безперечно найкраща, а якщо коштів буде недостатньо – споживач обмежиться тими, які є кращими із фінансово можливих.

Отже, при аналізі поведінки споживача, порядок уподобань домогосподарства має свої характеристики, які в цілому описують його раціональну поведінку:

- по-перше – споживач обирає одну з наявних альтернатив, визначивши, що вона є найкращою, а це означає, що споживач має вміти правильно оцінити набори благ з точки зору їх відповідності його уподобанням (цю властивість уподобань називають повнотою);

- по-друге – споживачу не потрібно зіставляти всі можливі споживчі набори один за одним – йому досить знати, який з них є кращим порівняно з іншим (таку властивість називають транзитивністю);

- по-третє – усвідомлюючи свої уподобання, споживач реалізує той фінансово можливий набір благ, який має для нього найвищий рейтинг з точки зору задоволення його потреб (цю властивість називають раціональним вибором).

121

Ці властивості найважливіші, але є і інші, які дають змогу аналізувати поведінку споживача за допомогою апарату кривих байдужості (індиферентності) – графічного зображення точок сукупності споживчих наборів, що оцінюються споживачем однаково, тобто мають для нього однакову корисність. Проаналізуйте їх за двома концепціями корисності: ординальною (кількісною) і кардинальною (порядковою) . Зробіть висновки.

Отже, поведінка домогосподарства як споживача перебуває під впливом багатьох чинників. Сукупність їх визначає індивідуальний попит окремого домогосподарства. Зміна доходу веде до зміни фінансових можливостей, відповідно до цього домогосподарство буде шукати новий оптимальний набір, що відповідає новим фінансовим можливостям, при цьому можна розрізнити три реакції споживача:

* перша – можлива зміна попиту в тому самому напрямі, що й зміна доходу: в більшості домогосподарств зростатиме попит на деякі блага, якщо зростає дохід і, навпаки, падатиме при зменшенні доходу (такі блага, що виявляють таку поведінку споживача називають благами високої споживчої якості, напр., одяг);

* друга – попит на окреме благо змінюється у протилежному напрямі щодо зміни доходу: при зростанні – попит на деякі блага (напр., хліб) зменшуватиметься, оскільки переключаться на блага, що краще задовольняють їхні потреби, а при зменшенні доходу – навпаки, попит зростає (такі блага, що виявляють таку реакцію споживача називають благами низької споживчої вартості);

* третя – попит на деякі блага може характеризуватися відсутністю реакції попиту на зміну доходу, але в певних межах (напр., транспортні послуги).

Зміна ціни. При цьому слід розрізняти вплив на попит на окреме благо як його власної ціни, так і цін інших благ, що входять до споживчого кошика. У першому випадку попит домогосподарства на певне благо підлягає дії закону попиту, за яким із зростанням ціни обсяг попиту має скорочуватись, а із зменшенням – зростати. Проте, так буває не завжди і ще й навпаки. Це характерно для ситуації так званих благ Р. Гіффена і Т. Ваблена.

Гіф’нське благо – благо, яке належить до благ першої життєвої необхідності. Тому при зростанні ціни на всі блага домогосподарство переключає свій попит на найнагальніші (напр., хліб), скорочуючи попит на всі інші. Парадокс Гіффена характерний для найменш заможних домогосподарств.

На противагу йому благо Ваблена характеризує інші причинні зв’язки: заможні домогосподарства купуватимуть блага, що дорожчають, скажімо тому, що вони престижні і є ознакою належності до певного соціального прошарку. Ефект Ваблена, або “снобістський”, крім того може виникнути внаслідок того, що споживачі оцінюють блага не за їхньою споживною якістю, а за ціною, вважаючи, що висока ціна ґарантує високу якість товару.

Аналогічну реакцію можуть спричинити високі інфляційні сподівання населення, яке скуповує товар наперед, оскільки через певний час вони купуватимуть його набагато дорожче.

Попит домогосподарства на певне благо реагує на зміни ціни інших благ. Якщо із зміною ціни певного блага у тому самому напрямі змінюється обсяг індивідуального попиту на інше благо, то це благо є замінником першого (напр., зростає ціна на каву – зростає попит на чай). Якщо із зміною ціни певного блага обсяги індивідуального попиту на інше благо змінюється у протилежному напрямі, то воно є доповнюваним першого (напр., зростає ціна на автомобіль – скорочується попит на бензин).

122