2.2.2 Нестандартні знаки для товарів та послуг

Поряд із простою торгівельною маркою, про яку говорилося у попередньому розділі існують також дві нестандартні форми для позначення знаків для товарів та послуг.

У законодавстві по інтелектуальній власності більшості країн містяться положення по охороні колективних знаків. Колективні знаки звичайно визначаються як позначення, що дозволяють відрізняти географічну вказівку, матеріал, спосіб виробництва або інші загальні характеристики товарів або послуги різних підприємств, що використовують колективний знак. Власником такого знака може бути або асоціація, у число членів якої входять такі підприємства, або будь-який інший суб’єкт, включаючи громадську організацію або кооператив.

Власник колективного знака несе відповідальність за забезпечення його членами відповідності визначеним стандартам (звичайно зафіксованим у положеннях, що стосується використання колективних знаків). Таким чином, функція колективного знака укладається в інформуванні публіки про деякі конкретні властивості продукту, у відношенні якого використовується колективний знак. Більшість країн вимагає, щоб до заявки на колективний знак був прикладений екземпляр положень, що регулюють використання колективного знака[7.с.2]. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не містить норм, які б визначали правовий режим колективної торговельної марки. Це дає нам підставу зробити висновок, що під поняттям «об'єднання осіб», яке вживається у контексті даного закону, не варто розуміти суб'єктів права на колективну торговельну марку.

Та законом вказується, що асоціації малого і середнього підприємства можуть реєструвати колективні знаки з метою спільного маркетингу продуктів групи і підвищення репутації продуктів. Колективні знаки можуть використовуватися разом з окремими товарними знаками виробника конкретного товару. Це дозволяє компаніям забезпечувати відмінність їхніх продуктів від продуктів конкурентів, у той же час користуючись довірою споживачів продуктів або користувачів послуг, пропонованих під цим колективним знаком.

Треба зазначити, що колективні знаки можуть стати для асоціацій малих та середніх підприємства корисними засобами, що допомагають вирішувати деякі задачі, зв’язані з їх невеликим розміром і ізольованістю на ринку. На думку багатьох вчених, національні відомства промислової власності повинні надати більш докладну інформацію про процедури реєстрації і використання колективних знаків.

Спочатку, звернемо увагу на те, що сертифікаційний знак не є знаком для товарів та послуг. Він вказує на те, що товари або послуги, в зв'язку з якими він використовується, сертифіковані власником знака щодо походження, способу виробництва товарів, якості або інших характеристик.

Сертифікаційний знак може бути використаний тільки у відповідності з певними стандартами. У нашій державі законодавство про знак для товарів та послуг не поширюється на сертифікаційні знаки. Законом про технічне регулювання передбачена реєстрація сертифікаційних знаків, які вказують на встановлені стандарти, яких дотримуються для товарів, забезпечених знаком.

Основна відмінність між знаками для товарів та послуг і сертифікаційними знаками полягає в тому, що перші можуть бути використані тільки певними підприємствами, у тому числі і членами асоціації, яка володіє колективним знаком, тоді як останній може використовуватися будь-якою особою, що дотримують певні стандарти.

Найчастіше виникає необхідність сертифікації тоді, коли наш товар перетинає кордон: з України чи в Україну. При перетині кордону сертифікат вимагає митна служба країни, у яку ввозять товар. При тому це має бути сертифікат тієї країни, в яку ввозять товар[35.с.1].

Особливої актуальності набула сертифікація продукції у зв'язку з тенденцією підсилення законодавства у галузі забезпечення безпеки продукції побутового призначення, охорони здоров'я споживачів та навколишнього середовища. Саме в цій галузі держава законодавчо зобов'язує виробників використовувати сертифікацію. Прикладом може бути добре розвинена в західних країнах сертифікація побутового електро- та газообладнання, виробів електронної техніки. Видаються спеціальні нормативні акти, що стосуються безпеки окремих видів товарів, та більш загальні — щодо захисту прав споживачів.

Сертифікаційні знаки можуть використовуватися разом з індивідуальним товарним знаком виготовлювача конкретного товару. Використовуваний як сертифікаційний знак ярлик буде свідченням того, що продукти компанії задовольняють конкретним стандартам, передбаченим для цілей використання сертифікаційного знака.

Якщо звернутися до міжнародного досвіду, то побачимо, що у багатьох країнах відповідальність за дотримання правил із сертифікації ґрунтується принципі гарантії, що даються системою сертифікації, які не повинні знімати з виробника відповідальність за випуск виробів відповідно до тих вимог, що були об'єктом сертифікації.

У деяких системах сертифікації в контракті спеціально зазначають, що організація із сертифікації не несе відповідальності за характеристики виробів, за винятком тих, за якими проведена сертифікація. Наразі ми намагаємося запозичити вказані норми та ввести їх до нашого законодавства, більш чутко окреслюючи дане положення. В Україні введено обов’язкову сертифікацію деяких товарів та послуг через те, що товари які ввозяться з країн ЄС, не завжди відповідають стандартам.