5. Відмінність права соціального забезпечення від інших галузей права та взаємодія з ними

Визнаючи право соціального забезпечення за всіма юридичними ознаками самостійною галуззю права, необхідно відмежовувати її від суміжних галузей, передусім від трудового, адміністративного і фінансового.

Основними критеріями розмежування галузей в системі права виступають предмет і метод правового регулювання. Предмет визначає коло суспільних відносин, що підлягають регулюванню нормами даної галузі, а метод – якими способами здійснюється таке регулювання. Основна відмінність між суспільними відносинами, що є предметом трудового права, і суспільними відносинами, що є предметом права соціального забезпечення, полягає в тому, що перші пов'язані з трудовою діяльністю людини на підприємстві, в установі, організації, незалежно від форми власності, чи у фізичної особи та її участю в суспільній організації праці, а другі – з соціальним захистом, матеріальним забезпеченням та обслуговуванням насамперед непрацездатних громадян.

У трудових відносинах учасниками є працівник, тобто, особа, здатна до праці, і роботодавець, тобто підприємство, установа, організація, незалежно від форми власності, чи фізична особа, а у відносинах із соціального забезпечення – непрацездатний громадянин чи сім'я з одного боку і державний орган із соціального забезпечення – з іншого. На відміну від відносин із соціального забезпечення, трудові відносини виникають у силу договірних узгоджень між сторонами, їм притаманна ознака оплатності.

Трудове право і право соціального забезпечення суттєво відрізняються одне від одного і за методом правового регулювання. Так, на відміну від трудового права, у праві соціального забезпечення підставою виникнення суспільних відносин є не поодинокий юридичний факт (укладення договору), а певний комплекс юридичних фактів, а також характерна відсутність підпорядкування одного суб'єкта іншому та такого виду санкції, як дисциплінарна відповідальність. Трудове право і право соціального забезпечення можна розмежовувати і за іншими ознаками.

Між трудовим правом соціального забезпечення існує не лише відособленість правового регулювання, а й певний зв'язок та взаємодія. Трудові відносини в багатьох випадках передують відносинам із соціального забезпечення або існують поряд з ними. І першим, і другим властива наявність ряду спільних понять, таких, як трудовий стаж, трудове каліцтво тощо. Наявність трудових відносин в минулому або в теперішній час є відповідною умовою реалізації конституційного права громадянина на певний вид соціального забезпечення (трудова пенсія чи допомога по соціальному страхуванню), а також підставою для встановлення диференційованих розмірів відповідного соціального забезпечення різних категорій працівників. Однак є і такі види соціального забезпечення, які призначаються незалежно від перебування громадян у трудових відносинах, наприклад, соціальні пенсії та деякі види соціальних допомог.

В окремих випадках нормами трудового права регулюються відносини соціально-економічного характеру, які зовні схожі з відносинами, що є предметом права соціального забезпечення. І це іноді викликає труднощі в розмежуванні цих двох галузей права. Скажімо, колективним договором підприємства може бути передбачене надання працівникам соціальних допомог з відповідних фондів підприємства, в тому числі у зв'язку з народженням дитини працівника чи на поховання працівника або його близьких родичів. У цьому випадку для розмежування галузей права слід враховувати також і джерела фінансування таких соціальних допомог. До предмета трудового права також включаються і відносини з приводу сприяння державною службою зайнятості громадянам у працевлаштуванні, але відносини з приводу надання допомоги по безробіттю в системі соціального страхування від безробіття є предметом права соціального забезпечення.

Право соціального забезпечення тісно пов 'язане і з адміністративним правом. Особливо це проявляється у відносинах з управління соціальним захистом населення.

Так, через владно-організаційні відносини, регульовані адміністративним правом, визначається соціальна політика держави у сфері соціального забезпечення. Державними органами виконавчої влади, які водночас є суб'єктами як адміністративного права, так і права соціального забезпечення, видаються нормативні акти, якими встановлюються умови, розмір і порядок надання соціального забезпечення, визначаються джерела його фінансування, а також забезпечується реалізація цих норм.

Адміністративне право забезпечує організаційні зв'язки у відносинах з соціального забезпечення.

Через заходи адміністративного впливу певною мірою забезпечується своєчасне надходження внесків до бюджету пенсійного фонду і фонду соціального страхування. Але державні органи і громадяни, які є суб'єктами права соціального забезпечення, на відміну від суб'єктів адміністративного права, не перебувають у відносинах влади-підпорядкування, оскільки відносини з надання громадянам окремих видів забезпечення обумовлені соціальною функцією (обов'язком) держави забезпечувати непрацездатних.

На практиці іноді важко розрізнити відносини у сфері соціального забезпечення, які регулюються адміністративним правом чи правом соціального забезпечення. Наприклад, відносини, що виникають між районним відділенням Пенсійного фонду і пенсіонером з приводу виплати пенсії регулюються правом соціального забезпечення, а відносини між районним відділенням Пенсійного фонду і фізичною особою – платником внесків до Пенсійного фонду з приводу несвоєчасної їх сплати регулюються адміністративним правом.

У сфері соціального забезпечення серед галузей, суміжних із правом соціального забезпечення, особливе місце займає фінансове право, оскільки саме ним регулюється значна частина суспільних відносин, які виникають у процесі збирання, накопичування та розподілу грошових коштів, необхідних для соціального забезпечення. За допомогою норм фінансового права забезпечується функціонування фондів пенсійного забезпечення та соціального страхування. Вирішуються розрахункові, кредитні, страхові та інші питання фінансового контролю щодо раціонального й ефективного використання коштів у сфері соціального забезпечення за цільовим призначенням. Відповідні державні органи шляхом застосування фінансових санкцій до платників – юридичних осіб забезпечують своєчасне наповнення бюджетів, які використовуються для соціального забезпечення.

Право соціального забезпечення також слід відмежовувати від цивільного, сімейного та інших суміжних галузей права, оскільки ці галузі права мають багато спільного. Так, вони мають спільних суб'єктів, таких, як громадянин, сім'я, діти. Окремі суспільні відносини, що регулюються цивільним та сімейним правом також мають схожість з відносинами, які входять до предмета, права соціального забезпечення, зокрема у сфері надання послуг лікувально-оздоровчими закладами чи утримання і виховання дітей у навчально-виховних закладах. Так, якщо громадянин придбав путівку до санаторію за власні кошти, то це будуть цивільно-правові відносини, а якщо таку путівку надав інвалідові орган соціального забезпечення, то такі відносини регулюються правом соціального забезпечення. Крім того, громадяни можуть укладати цивільно-правові договори з банками про відкриття накопичувальних пенсійних рахунків.