Глава VI Соціальне обслуговування

1. Стаціонарне соціальне обслуговування

Увесь комплекс соціальних послуг отримують громадяни, які утримуються в стаціонарних установах системи соціального захисту населення, – від медичної допомоги до соціально-трудової реабілітації. З урахуванням віку, стану здоров'я та деяких інших факторів у системі Міністерства праці та соціальної політики України утворені різноманітні типи установ: будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричні пансіонати, пансіонати для ветеранів війни і праці, дитячі будинки-інтернати, психоневрологічні інтернати, спеціальні будинки-інтернати для осіб похилого віку та інвалідів. Типові положення про ці установи затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України №549 від 29.12.2001 «Про затвердження типових положень про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей».

Ці установи утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються за відповідним рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, за поданням Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління Севастопольської міської держадміністрації, погодженим з Міністерством праці та соціальної політики України. Приймання до таких установ здійснюється за путівкою, відповідно, Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації, в підпорядкуванні яких перебувають ці установи.

Мешканці будинків-інтернатів та пансіонатів забезпечуються відповідно до встановлених норм:

- житлом з усіма комунально-побутовими зручностями, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і твердим інвентарем та столовим посудом;

- раціональним чотириразовим (діти -- п'ятиразовим) харчуванням, у тому числі і дієтичним, з урахуванням вікових груп і стану здоров'я осіб, що проживають у будинку-інтернаті в межах натуральних норм харчування;

- цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я, а для дітей, крім того, щорічним літнім оздоровленням;

- засобами медичної корекції слуху та зору, зубопротезуванням, протезно-ортопедичними виробами, немоторизованими засобами пересування (інвалідними колясками), медикаментами та життєво необхідними ліками відповідно до медичного висновку;

- комунально-побутовим обслуговуванням (опалення, освітлення, тепло-, водопостачання, радіофікація тощо);

- організацією працетерапії;

- організацією культурно-масової та оздоровчо-спортивної роботи з урахуванням стану здоров'я і віку мешканців установи, також умовами, що сприяють адаптації у новому середовищі.

А вихованці дитячих будинків-інтернатів, крім того, забезпечуються:

- засобами навчання і виховання у будинку-інтернаті першого та відділеннях другого профілю;

- засобами корекції і виховання у відділеннях третього профілю;

- спортивним інвентарем для проведення оздоровчо-спортивної корекції фізичних вад вихованців;

- придбанням сільськогосподарської техніки та інвентарю для виробничих підрозділів і молодіжних відділень будинку-інтернату.

Якщо особи, які проживають в інтернатах та пансіонатах, потребують стаціонарної медичної допомоги, то вони направляються на лікування до відповідних лікувально-профілактичних закладів Міністерства охорони здоров'я України в установленому порядку.

За особами, які проживають в інтернатах та пансіонатах, зберігається право на отримання пенсій і допомог відповідно до чинного законодавства.

Будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни та праці є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування. До цих закладів приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої і другої групи, старші за 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом.

На позачергове влаштування до будинку-інтернату мають право ветерани війни та особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до І, II, III категорій згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Переважне право на влаштування до будинку-інтернату мають ветерани згідно із Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», члени сімей загиблих військовослужбовців. Як виняток, до будинку-інтернату можуть прийматися особи похилого віку та інваліди, які мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, якщо вони з об'єктивних причин не можуть цього робити.

За наявності вільних місць до будинку-інтернату можуть прийматися особи, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати, за умови стовідсоткового відшкодування будинку-інтернату витрат на їх утримання. Особам, які мають, згідно з чинним законодавством України, пільги і влаштовуються до будинку-інтернату на платній основі, розмір суми сплати за їх утримання розраховується з урахуванням наявних пільг. За наявності вільних приміщень у будинку-інтернаті, за бажанням громадян та інвалідів, можуть утворюватись відокремлені від основного контингенту підопічних платні відділення, які працюють на основі госпрозрахунку. Громадяни похилого віку та інваліди, ветерани війни і праці за наявності вільних місць у будинку-інтернаті можуть прийматися до будинку-інтернату на тимчасове проживання терміном від 1 до 6 місяців, як на загальних підставах, так і на платній основі.

Путівка до такого будинку-інтернату видається на підставі:

- особистої заяви громадянина похилого віку чи інваліда про його прийняття до будинку-інтернату;

- паспорта (або іншого документа, що засвідчує особу);

- медичної картки про стан здоров'я з висновком про необхідність стороннього догляду;

- довідки про розмір призначеної пенсії;

- довідки про склад сім'ї за встановленою формою;

- довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності особи, що приймається до будинку-інтернату (за наявності групи інвалідності).

Відрахування підопічного з будинку-інтернату здійснюється згідно з наказом по установі:

- за особистою заявою підопічного і на підставі довідки про наявність у нього житлової площі або письмової згоди родичів про можливість його утримувати і забезпечувати їх догляд;

- при встановленні інвалідам першої або другої груп, які не до-сягли загальновстановленого пенсійного віку, третьої групи інвалідності.

За систематичне грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку (вживання алкоголю, наркотичних та інших токсичних препаратів, бійки, самовільну відсутність у будинку-інтернаті без поважних причин понад 10 днів тощо) на підставі рішення, відповідно, колегії Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації підопічні переводяться до спеціального будинку-інтернату (відділення).

Дитячий будинок-інтернат є соціально-медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Дитячі будинки-інтернати поділяються на:

• будинки-інтернати І профілю для дітей з фізичними вадами і нормальним інтелектом дошкільного та шкільного віку, для яких самостійне пересування є значно утрудненим або неможливим, які частково себе обслуговують (змішані за статтю);

• будинки -інтернати, де можуть одночасно функціонувати:

• відділення II профілю – для дітей з глибокою розумовою відсталістю, які можуть самостійно пересуватись і обслуговуватись (розділені за статтю);

- відділення III профілю – для дітей з глибокою розумовою відсталістю, які можуть самостійно пересуватись і не можуть самостійно обслуговуватись (розділені за статтю);

- відділення IV профілю – для дітей різного ступеня розумової відсталості, які мають складні фізичні вади, не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись (змішані за статтю). .

До такого будинку-інтернату приймаються на державне утримання діти віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги і яким згідно з медичним висновком не протипоказано перебування в цій установі незалежно від наявності родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати. Профіль будинку-інтернату чи профіль відділення будинку-інтернату, до якого підлягає влаштуванню дитина з вадами фізичного або розумового розвитку, визначається обласною (міською у містах Києві і Севастополі) психолого-медико-педагогічною комісією.

Документи для влаштування дітей до будинку-інтернату оформлюються за місцем їх постійного проживання батьками, опікунами (піклувальниками) чи установами, де діти перебувають на утриманні та лікуванні і подаються, відповідно, Міністерству праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласної держадміністрації, Головному управлінню соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації.

Прийняття до будинку-інтернату здійснюється на підставі путівки, виданої відповідним регіональним органом соціального захисту на підставі:

- заяви батьків (опікунів, піклувальників чи установи, де перебувала дитина) про прийняття дитини до будинку-інтернату;

- копії рішення суду про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав (за наявності);

- копії рішення місцевих органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про встановлення опіки і піклування над дітьми, які цього потребують;

- довідки про склад сім'ї за встановленою формою;

- акта обстеження матеріально-побутових умов проживання батьків (опікунів, піклувальників);

- свідоцтва про народження;

- висновку зональної психолого-медико-педагогічної консультації;

- виписки з історії розвитку дитини;

- медичної довідки про стан здоров'я;

- довідки про розмір призначеної допомоги або пенсії; довідки про освіту для дітей, які навчалися в закладах Міністерства освіти і науки України;

- трьох фотокарток розміром З х 4 см.

Якщо над дітьми, які влаштовані до будинку-інтернату, опікунство чи піклування не встановлено, адміністрація будинку-інтернату виконує обов'язки опікуна (піклувальника) та одночасно вживає заходів щодо встановлення опіки (піклування) над дитиною згідно з чинним законодавством.

Вихованцям, які досягли 16-річного віку, адміністрація будинку-інтернату оформляє паспорт і документи про інвалідність.

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, які не мають опікунів (піклувальників), при досягненні ними 16-річного віку адміністрація будинку-інтернату оформляє пенсійну справу, сприяє присвоєнню йому ідентифікаційного номера фізичної особи – платника податків та інших обов'язкових платежів і відкриттю особистого рахунку у відділеннях банку.

Вихованцям, які мають батьків або опікунів (піклувальників), пенсійна справа оформляється батьками, опікунами (піклувальниками) за їх постійним місцем проживання.

Вихованцям, які проживають у будинку-інтернаті, соціальна грошова допомога та пенсія виплачуються відповідно до чинного законодавства.

Після досягнення 18-річного віку вихованці відраховуються з будинку-інтернату на утримання батьків, опікунів (піклувальників) чи родичів за їх заявою або на підставі висновку лікарської комісії переводяться до психоневрологічного інтернату, а вихованці, у яких сформувалися відповідні трудові навички, за їх бажанням, можуть бути переведені до молодіжного відділення цього самого або іншого дитячого будинку-інтернату.

Психоневрологічний інтернат є стаціонарною соціально-медичною установою, призначеною для постійного проживання громадян з психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування. Основним завданням інтернату є забезпечення належних умов проживання психічно хворих громадян, які потребують стороннього догляду і допомоги.

До інтернату приймаються на державне утримання психічно хворі особи, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої і другої груп з психоневрологічними захворюваннями, старші 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги та яким не протипоказане перебування в інтернаті відповідно до медичних показань та протипоказань до прийому в інтернатні установи, незалежно від наявності батьків або родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом.

Психічно хворі особи, які мають особливі заслуги перед Україною, інваліди і учасники Великої Вітчизняної війни, а також члени сімей загиблих військовослужбовців та померлих інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до І, II, III категорій згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», приймаються до інтернату в першочерговому порядку.

Приймання до інтернату здійснюється за путівкою, виданою на підставі:

- заяви особи, яка виявила бажання проживати в інтернаті, або її опікуна (піклувальника) про приймання до інтернатної установи;

- паспорта або іншого документа, що засвідчує особу;

- медичної карти;

- довідки про розмір призначеної пенсії;

- довідки про склад сім'ї за встановленою формою;

- висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра про можливість перебування у психоневрологічному інтернаті;

- копії судового рішення про недієздатність чи часткову дієздатність осіб, що влаштовуються до інтернату (для недієздатних осіб);

- довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (за наявності).

Адміністрація інтернату виконує обов'язки піклувальника щодо підопічних, яким органами опіки чи піклування опікуни (піклувальники) не призначені, і одночасно вживає заходів щодо встановлення опіки чи піклування над тими підопічними, які того потребують.

Переведення підопічних до інтернатної установи іншого типу може бути здійснено на підставі висновку лікарської комісії, клопотання адміністрації психоневрологічного інтернату, особистої заяви підопічного про переведення і путівки відповідного регіонального органу соціального захисту. Тимчасове вибуття підопічних з інтернату за особистою заявою або заявою опікунів (піклувальників) дозволяється за погодженням з адміністрацією на термін не більше двох місяців календарного року з урахуванням висновку лікаря про можливість виїзду та за наявності письмового зобов'язання родичів, або інших осіб, які згодні їх прийняти і забезпечити догляд. Витрати, пов'язані з поїздкою до родичів або до інших осіб, інтернатом не компенсуються.

Відрахування підопічного з інтернату здійснюється з дозволу відповідного регіонального органу соціального захисту населення, який видав путівку, та:

- за письмовою згодою дітей, родичів, опікунів чи піклувальників про можливість утримувати підопічного і забезпечувати за ним догляд та за довідкою про наявність у них житлової площі;

- за наявності висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра про можливість відрахування підопічного з інтернату;

- при встановленні інвалідам першої або другої груп, які не досягли загальновстановленого пенсійного віку, третьої групи інвалідності.

Спеціальний будинок-інтернат для осіб похилого віку та інвалідів є медико-соціальним закладом, призначеним для постійного проживання інвалідів І та II і груп громадян похилого віку (чоловіків віком понад 60 років, жінок – понад 55 років) із числа звільнюваних з місць позбавлення волі особливо небезпечних рецидивістів та інших осіб, за якими відповідно до чинного законодавства встановлено адміністративний нагляд, а також тих осіб, які направляються з приймальників-розподільників із числа вказаних інвалідів і престарілих, раніше судимих або неодноразово притягуваних до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, якщо зазначені особи потребують догляду, побутового і медичного обслуговування, систематичного та цілеспрямованого виховного впливу державних і громадських організацій. Положення про спеціальний будинок-інтернат затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 2 березня 1990 р. № 49.

Спеціальний будинок-інтернат розміщується у спеціально побудованих або пристосованих будинках з необхідними приміщеннями, які повинні відповідати санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам і вимогам техніки безпеки, мати всі види комунального благоустрою для проживання осіб похилого віку та інвалідів.

У спеціальному будинку-інтернаті для здійснення лікувально-трудової терапії створюється лікувально-виробничі (трудові) майстерні, а у спеціальному будинку-інтернаті, що знаходиться в сільській місцевості, крім того, підсобне сільське господарство. Цілодобову охорону громадського порядку в спеціальному будинку-інтернаті забезпечують органи внутрішніх справ.

Направлення осіб похилого віку та інвалідів до спеціального будинку-інтернату провадиться за їх бажанням на підставі висновку медичної частини виправно-трудової установи про те, що вони потребують стороннього догляду і не мають протипоказань для проживання в будинку-інтернаті і за відсутності у них працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати.

У спеціальний будинок-інтернат можуть також направлятися і особи, які проживають у будинках-інтернатах загального типу і допускають порушення громадського порядку, а також систематично та грубо порушують правила проживання, і до яких неодноразово застосовувалися заходи адміністративного і громадського впливу.

Особи, які проживають у спеціальному будинку-інтернаті, можуть прийматися на тимчасові роботи в цьому закладі відповідно до чинного законодавства на посади молодшого медичного персоналу і робітників на умовах неповного робочого дня з оплатою пропорціонально відпрацьованому часові, якщо праця їм не протипоказана за станом здоров'я.

Тимчасове вибуття осіб похилого віку та інвалідів із спеціального будинку-інтернату в особистих справах дозволяється директором цього закладу на строк не більше одного місяця, а для осіб, які перебувають під адміністративним наглядом,- за погодженням з органами внутрішніх справ з урахуванням висновку лікаря про можливість виїзду. Витрати, пов'язані з поїздкою, не відшкодовуються.

Відвідування осіб, що мешкають у будинку-інтернаті, родичами чи знайомими дозволяється в порядку, встановленому директором цього будинку-інтернату.

Виписка особи похилого віку або інваліда із спеціального будинку-інтернату провадиться за його заявою з дозволу, відповідно, Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації за наявності житлової площі, засобів до існування та можливості обслуговувати себе або за наявності письмової згоди родичів, які мають змогу його утримувати і здійснювати необхідний догляд за ним, а також у разі встановлення третьої групи інвалідності інвалідові І або II групи.

За клопотанням адміністрації спеціального будинку-інтернату особи похилого віку та інваліди рішенням відповідного вищевказаного регіонального органу праці і соціального захисту можуть бути переведені в інші будинки-інтернати системи соціального забезпечення.