12. Транспортне господарство торговельного підприємства: склад, призначення, організація функціонування.

Транспортне господарство - комплекс підрозділів, що займається вантажно-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів

Призначення системи транспортного господарства — своєчасне забезпечення виробництва всіма видами транспортних засобів та послуг. Критерієм досягнення є зведення до мінімуму частки транспортних витрат у собівартості готового продукту.

СКЛАД залежить від характеру продукції, типу та обсягів виробництва. На підприємствах з великими обсягами перевезень вантажів організовуються спеціалізовані цехи залізничного, автомобільного та інших видів транспорту. На середніх і невеликих підприємствах створюється єдиний транспортний цех. У будь-якому разі транспортне господарство підприємства очолює начальник транспортно-технологічного відділу, до складу відділу здебільшого входять технічне бюро, бюро організації перевезень, диспетчерська служба, бюро тари.

За своїм призначенням транспортні засоби можуть бути підрозділені на:

• Зовнішній транспорт забезпечує зв'язок підприємства, його матеріально-технічних складів, складів готової продукції підприємствами-постачальниками, контрагентами , станціями залізничного, водного і повітряного транспорту.

• Міжцехові транспорт виконує функції сполучної ланки між цехами підприємства, його складами, службами та іншими виробничими об'єктами.

• Внутрішньоцехових транспорт переміщує вантажі в цеху в ході виробничого процесу, здійснюючи рух сировини, матеріалів і комплектуючих деталей і вузлів не тільки від складу до робочих місць, але і між робочими місцями, а також контрольними постами.

Структура транспортного господарства залежить від багатьох факторів, основними з яких є наступні: Ψ обсяг внутрішньозаводських і зовнішніх перевезень, Ψтип виробництва, Ψмаса і габарити продукції, що виготовляється, рівень кооперованих зв'язків.

13.Організація торгівлі на ринках. Ринковий збір, порядок його нарахування та сплат.

Сутність торгівлі на ринках

Торгівля на ринках як форма організації торговельно-сервісного обслуговування являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу, що здійснюється в мережі ринків (ринковому господарстві) всіма категоріями ринкових торговців і включає специфічну систему торговельних, побутових та інших послуг продавцям і покупцям на ринках.

Складність і специфічність торгівлі на ринках випливає з її сутності і виявляється в такому:

- характер більшості одиничних актів купівлі-продажу, що відбуваються в мережі ринків, є тотожним аналогічним оборудкам у мережі роздрібних торговельних підприємств, тобто є в основній частині роздрібною торгівлею;

- поступово диверсифікується від суто роздрібного до роздрібно-гуртового характер одиничних актів купівлі-продажу в торгівлі на ринках;

- переважно інфраструктурний характер ринкового господарства закладений у специфіці його основної діяльності, адже підприємство ринків скеровує свої матеріальні, фінансові і людські резерви передусім на створення умов для ведення ринкового торгу будь-ким із суб'єктів господарської діяльності — товаровиробників чи торговельних посередників;

- інфраструктурний характер діяльності підприємств ринків є основою для широкої диверсифікації торгівлі на ринках з іншими видами господарської діяльності;

- особливість торгівлі на ринках виявляється в структурі об'єктів і складі суб'єктів даної форми торгівлі: через ринки реалізується широкий асортимент продовольчих і непродовольчих товарів, який мало чим відрізняється від асортиментного набору роздрібної торговельної мережі;

- торгівлю на ринках можна характеризувати як частково організовану форму торгівлі, адже в ній можуть брати участь будь-хто із членів суспільства (фізична особа) або група людей (юридична особа), у господарському плані відособлені від підприємства ринків і які будують свої відносини з ним на договірних засадах;

- специфіка торгівлі на ринках закладена в її природі, найтісніше пов'язаній з класичними категоріями ринку — оцінкою вартості товару на основі співвідношення попиту і пропозиції.

Активний розвиток торгівлі на ринках у сучасних умовах спричинила низка факторів, внутрішньо притаманних вітчизняній економіці, зокрема:

• орієнтація на суто ринкові закони, методи і принципи в економічному механізмі суспільства;

• реформування форм власності в усіх сферах господарської діяльності;

• проведення кардинальних змін у структурі аграрного і промислового секторів виробництва;

• розширення за рахунок зростання реального і прихованого безробіття кількості учасників комерційної діяльності.

Ринковий збір

На відміну від відвідувачів ринку (потенційних покупців), для яких вхід на ринок є безплатним, ринкові торговці (продавці) за право зайняти ринкове торгове місце щодня сплачують вартість ринкового збору. Ринковий збір належить до місцевих зборів, а тому його розмір установлюється місцевими Радами народних депутатів. До платників ринкового збору не належать довгострокові орендарі окремих приміщень ринку, які провадять стаціонарну торгівлю, громадське харчування або надання інших послуг.

Інформація про ставки ринкових зборів, розміри плати за окремі види послуг ринку має бути вивішена біля кас і пунктів прокату ринку. Оплата вартості ринкового збору і платних послуг на ринках проводиться за участі адміністраторів і контролерів через касу ринку з обов'язковим використанням належним чином зареєстрованих електронних контрольно-касових апаратів. Ринковому торговцю видається касовий чек, що не тільки підтверджує факт оплати, але і є підставою для ведення ринкового торгу. Касові чеки повинні зберігатися ринковим торговцем до закінчення дня торгівлі і не можуть передаватися іншим особам.